Від річки пахне прохолодою,
П’янить правічний дух смоли.
Чого так швидко ми проходимо?
Прийти не встигли – і пройшли.
І вже не наша ця долина
І ця безмежна далина,
І вітер тужить тополино.
Мов з того світу долина.
Лиш за долиною край поля,
Немов пізнавши суть мети,
До неба тягнеться тополя,
Щоб з цього світу утекти.
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira