В житнім віночку йшло спекотне літо,
Терпкими яблуками усміхався Спас,
І я хотіла так йому радіти,
Якби ж не бУла та війна у нас.
Якби ж не рвалися на сході міни,
Й снаряди не літали грозові,
Я так хотіла впасти би на сіно,
Й лежати до останньої зорі!
І в тишині блаженній вечоровій,
Де чути лиш, як падають грушки,
Небесних Сотень чути віще слово,
Що стало символом усім нам на віки.
І хай би мальви перешіптувались стиха,
Над головою би гуділи цвіркуни,
Тільки б не було в Україні лиха,
Тільки б не було в Україні вже війни!
Я нахилюсь до маків, і до болю
Міцно стисну свої я кулаки:
Життя своє освячу боротьбою,
Хай зброєю зриваються рядки,
Хай колошматять всіх тих козлобздіїв,
Які би задавились за грошву.
Хай слово повоює моє в дії,-
Я помстою праведною живу!
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira