Я душу запалю,
неначе свічку,
Поставлю у Святині
на вівтар.
Дажбоже мій!
На цій землі правічній
Хай буде віщим
Орій-плугатар.
Від нього рід наш,
український, звівся
Могутнім дубом
серед сивих нив
Його коріння —
мудрість прадідівська,
А крона —
світла молодість синів.
Ми — правнуки Сварога,
внуки Дани,
Наш чистий прапор —
з Сонця і Води.
Хай аж за море
світло Оріяни
Пелазги-журавлі
несуть завжди!
Тисячоліття рід козачий
лічить,
Пісенно в небі
виграє наш стяг.
Цвіти, мій краю,
древній і величний,
Колиско людства,
світу майбуття!