Я тебе вимрію
з теплого літа,
Я тебе вивогню
з лона віків,
Я тебе визорю
з Іншого світу,
Я тебе вимолю
в Бога Богів.
Я тебе висніжу
пухом тополі,
Я тебе виплачу
з неба, з дощів.
Я тебе виведу
піснею Долі,
Я тебе виболю
з криги снігів.
Я тебе вилущу
теплим цілунком,
Я тебе вивільню
з вузлика днів,
Я тебе видощу
сонячним трунком,
Я тебе вичешу
з цвіту садів.
Я тебе вижурю
з дикого смутку,
Я тебе вивесню
квітом весни!
Я тебе видзвоню
ніжністю звуку,
Я тебе вирізьблю
з каменя снів.
Я тебе вимовчу
з білого болю,
Я тебе вихлюпну
купіллю вуст,
Я тебе викраду
птахом на волю,
Я тебе витворю,
знай, бо л ю б л ю!!!
Я тебе викличу
з вітру осіннього,
Я тебе видихну
щастям земним!
Я тебе викрешу
з променя вічного.
Я тебе вигукну
Словом своїм!