Там на горі тури орали, Красну рожу сіяли — Красна рожа не зішла! Ішли ліки,
Читається на похороні
Премудрий Сварожичу! Як проймеш ти тіло побратима Святополка То вічним прародителям його віддай! Нехай до
Спом’янемо про те, як наші Отцове сьогодні у Сварзі синій дивляться на нас.
Дажбоже наш! Ти даєш нам їжу в добрий час! На щастя, на здров’я, на життя Дай нам їжу цю й пиття!
Сонце, Місяць, Зорі, Ясність від Богів посилають, А бородавки з мира відпадають. Буду я тисячу ґудзів в'язати,
Місяцю молодий, зубарю золотий, Ти по небу ходиш, ти увесь світ бачиш. Чи бачив ти мертвого у землі? Був я на небі, бачив я мертвих —
На камені, на острові, На Світовій горі бігло три ріки: Одна водяна, друга медяна, третя кровава. Я водяну виллю, а медяну вип'ю,
Зранку на спадаючому місяці змащують росою, що сідає на вікна, і замовляють: «Слизни, пропади, де взялося — туди йди! Згинь з лиця, як роса з вікна. Роса від Сонця Божого
«Велесу помолюся, всім Богам поклонюся, Усім Правим, усім Явим, а найперше Силам Вогняним Небесним. Станьте у помочі! На горі найвищій стояло три воли.
Ти переполох заляканий, Ти переполох переляканий, Вітряний, водяний — вогневий, Чоловічий, жіночий, дівочий,
Твоя стретуха, Моя незнесуха. У моєї незнесухи Соколині очі,
2025 Ridivira © Всі права захищені
Передрук матеріалів з rid i vira тільки з активним гіперпосиланням на сайт.
