Етнос

Хлюпни нам, море, свіжі лави!
О земле, велетнів роди!
(П.Тичина)

Етнічна мораль, як одна з основних складових частин духовності, є сукупністю правил і норм поведінки, які забезпечують людській спільноті загалом і кожному індивіду зокрема можливість існування в цьому світі. Дві кардинальні підвалини лежать у будівлі людської моралі: стосунки сильного і слабкого та стосунки чоловіка і жінки, що забезпечують продовження роду. Зосередимось на другій підвалині - продовженні, або відтворенні, роду. У людській спільноті має місце два види статевих стосунків: полішлюб (або полігамія) та моношлюб (або моногамія). У первісному суспільстві, яке тривало мільйони років, переважала полігамія; починаючи з т.зв. стародавнього світу (5-4 тис. р. до н.е.) перевагу мала моногамія. Говоримо саме про перевагу якогось із видів статевих стосунків, бо в абсолютному виразі вона ніколи не існувала. Можна припустити, що і в первісному суспільстві зустрічались двоє закоханих, які не уявляли собі статевого життя з іншим, так само як і в найбільш суворих суспільствах, де подружня невірність каралась або карається смертю, завжди знайдуться "влюбливі", які не задовольняться єдиним коханням. Отже, йдеться про співвідношення полігамії і моногамії на різних етапах існування людини та про їхній вплив на відтворення людності.

Полігамія є характерною моральною нормою первісного суспільства, в якому люди живуть племенами і в силу примітивних засобів для існування можуть тільки колективно вижити.

Поступовий перехід від рослинної їжі до полювання на диких тварин, згодом приручення і домашнє розведення їх (тваринництво), далі землеробство, поділ праці і спеціалізація занять, перетворення сильними слабких на рабів, як джерело статків, призвели до накопичення багатства, яким сильні не захотіли ділитися зі слабкими, отож виникає приватна власність з атрибутами, які мали її захистити: сім'єю і державою. Сім'я - це організована форма моногамії, і моральною стає саме вона.

Нас цікавить питання, чи існують стосовно відтворення людських спільнот розбіжності між полігамією та моногамією? Існують, і дуже великі, вони навіть є діаметрально протилежні.

Полігамія не сприяє відтворенню людського роду, моногамія - навпаки. Причин тут багато, найвагоміші такі. По-перше, біологічні. Жінка, яка знає багатьох чоловіків, відносно рідше вагітніє у порівнянні з тією, що знає одного чоловіка. Це пояснюється біологічною природою запліднення, більшою інтенсивністю руйнування статевих клітин, що надходять від багатьох чоловіків. Полігамія є першопричиною цілого букету венеричних хвороб: трихомоніазу, гонореї, сифілісу, хламідіозу, а тепер ще й СНІДу. Усі ці болячки ведуть до захворювань статевої сфери і безпліддя, передовсім серед жінок.

Порівняно недавно генетики відкрили таке явище, як телегонія. Суть його полягає у зв'язку цноти з якістю суспільства. Вирішальним є вплив на дитину першого в житті жінки чоловіка. Саме він закладає генофонд, навіть коли жінка народжує дитину від іншого чоловіка, тобто він є генним батьком її майбутніх дітей.

Видатний учений Ломброзо, досліджуючи родоводи багатьох відомих і простих людей, довів, що доброчесні характеристики батьків передаються у спадок менше, ніж згубні, передаються також і хвороби, причому в гіршій формі. Але про це далі.

По-друге, соціальні причини. Полігамія, коли вона стає аморальною, призводить до такого явища, як штучне переривання вагітності. Людям, що живуть у полігамії, не до народження дітей. Статевий акт для них - не засіб продовження роду, а засіб отримання чуттєвого задоволення, нарівні з вином, гулянками тощо.

Єдиним критерієм правильності теоретичних міркувань є практика. Історія відтворення людської спільноти дає переконливі докази наведеним постулатам.

Перші сучасні людські цивілізації виникли в стародавніх Єгипті, Китаї, Індії, Вавилоні, Ассирії та Оратанії, тобто Трипільській Праукраїні. Показовим є порівняння їх. Усі вони зробили неоціненний внесок у розвиток духовності, науки, культури, мистецтва. Була, однак, між ними одна суттєва різниця - ставлення до сім'ї. В Оратанії, Китаї та Індії сім'я була культом, її охорона стала першим родовим та державним пріоритетом. Згідно із законами Ману (Закони Ману та Віди до країн Сходу були принесені стародавніми орійцями, тобто праукраїнцями), кожного, хто прагнув одружитися, ретельно досліджували. Жоден рахман (у Індії брамин) не одружувався з дівчиною, що мала спадкові хвороби, якою б багатою вона не була. У трактатах з медицини в давньому Китаї та в індійських Аюр-відах (науках життя) цілі розділи відведено питанням шлюбу та дотримання статевої гігієни.

Нічого подібного не бачимо в давньому Єгипті, де духовність та мораль насаджувалися левітами - жерцями лівого духовного шляху. Тут процвітає полігамія, більше того, буденним є подружнє життя між близькими родичами. Так, діти фараонів брали шлюби між собою, щоб легше утримати владу. Юдейська Тора, а згодом і біблійний Старий Заповіт, також пропагують статеві відносини між родичами. Згадайте хоча б дочок Лота, які мали статеві контакти з власним батьком. Шлюб та статевий зв'язок між близькими родичами призводить, як сьогодні відомо кожному, до виродження потомства.

Отже, людність в Оратанії, Китаї та Індії потужно збільшувалась, а в Єгипті занепадала, поки остаточно не була завойована арабами і не розчинилася в їхньому морі.

Тут можна зробити певний відступ і навести цікавий історичний факт. Звичаєво-родовий спосіб життя забороняв шлюби між родичами аж до сьомого коліна, виходячи із відичних знань та історичного досвіду. Стародавні дохристиянські волхви особливо пильнували за "коронованими" сім'ями, і це слід поставити їм у заслугу. В школі нас учили, що київський князь Ярослав діяв мудро, породичавшись з монаршими династіями Європи. Хай вам до того ж буде відомо, що не він слав сватів до Польщі чи Франції, а навпаки, до нього засилали, бо Київська Русь на той час мала значно міцніші духовні, економічні та військові позиції у Європі, ніж інші держави.

Повчальні ідеї щодо відтворення людності знаходимо в давніх Греції та Римі. У грецькій Спарті допускалась полігамія. Якщо чужа дружина подобалась юнакові, він міг жити з нею, правда, попередньо спитавши дозволу у її власного чоловіка. Платон висуває ідею добору подружніх пар. На його думку, найкращі з чоловіків мали поєднуватися з найкращими із жінок, і такі шлюби мала підтримувати держава, шлюби гірших мали всіляко обмежуватися. Ми й досі захоплюємося зображеннями давньогрецьких атлетів, їхніми містами з ваннами й лазнями, але давні греки залишили нам на своїх вазах та чашах і сцени п'яних оргій, що стали в них масовим явищем і не сприяли відтворенню людності.

У давньому Римі розвинулися гірші традиції попередників. Чистота сімейних стосунків тут була зневажена. Римським внеском у відтворення людності став погляд на шлюб, як на тяжку ношу, яку варто нести лише заради матеріального збагачення. Тут народилася традиція, яка в кінці XIX ст. у Франції набула форми афоризму: "робіть не дітей, а заощадження". Вільні люди Риму обмежували дітонародження, широко застосовували аборти, життя проводили в любовних утіхах і гулянні. Результат відомий: вони були покарані слов'янськими народами, які за своєю звичаєвістю були набагато моральніші.

З I ст. до початку XIX ст. людство зросло до одного мільярда, або більше, ніж у 60 разів. Можуть заперечити, що цьому сприяли досягнення науки, зокрема медицини. Ні, до XIX ст. медицина залишалась абсолютно безсилою щодо зниження смертності людей, в першу чергу, від основної причини - епідемічних хвороб. Саме переселення народів, хрестові походи, безперервні війни призводили до масового поширення епідемічних хвороб та розпусти. У XIV ст. епідемія чуми під назвою "чорна смерть" знищила четверту частину тодішнього людства.

Не медицині, а високій моральності панівної європейської нації - русинам (українцям) - мають завдячувати за свій порятунок народи Європи. Перейнявши високі духовні та моральні сімейно- родові цінності, подолавши згубні традиції відтворення нащадків у давніх Греції і Римі, Європа потужно нарощувала число своїх мешканців.

Про сімейну мораль цього періоду можна довідатися із праць багатьох видатних мислителів, як-от Томас Мор чи Томмазо Кампанелла. Зокрема, про те, що особам, які мали статеві стосунки до шлюбу, вступати в нього заборонялося, на них накладалось суворе стягнення; батьки, що не уберегли цноту своїх дітей, були поганьблені. До шлюбу допускалися здорові пари. Подружня невірність першого разу каралась в'язницею, а повторна - смертю. Усе, що стосувалося відтворення потомства, мало бути першочерговою турботою держави. Звісно, на практиці не всі ці норми дотримувались, але відповідна громадська атмосфера була забезпечена.

Духовна та моральна чистота народу Київської Русі, а потім України, була справжнім взірцем для всіх націй та народів Євро-Азійського континенту. Такий високий рівень духовності та моралі забезпечувався наслідуванням орійської звичаєвості. З татаро-московським спаленням Києва у 1482 році та наступним просуванням у ХVІI ст. в Україну з московських земель юдо- християнської релігійності спостерігається поступовий занепад цих якостей і на теренах України.

Перелом настав у ХІХ ст. Велика французька революція проголосила нові моральні цінності. Її гасла - свобода, рівність, братерство; кожна людина - коваль свого щастя. Держава, як апарат пригнічення людини, мала вмерти. Франція - держава, що побудована на християнських засадах, і її ідеї поширилися переважно у т.зв. християнському світі. Реалізація ідей французької революції пішла двома шляхами. Хронологічно перший полягав у тому, щоб поновити колективну власність (як у первісному суспільстві) і зробити всіх людей рівними й щасливими. Реалізувати цей шлях у Західній Європі не вдалося, в тодішній Росії, як виявилося, на наше горе, вдалося.

Моральний кодекс будівничого диктатури пролетаріату, соціалізму і комунізму формально не визнав повернення до полігамії як моральної норми за колективної форми власності, але фактично було зроблено все, щоб ця полігамія переважала у відносинах чоловіка і жінки. Згадаймо, українська народна родова мораль у нашій країні була розтоптана, а Відо-Вістична, звичаєва духовність принижена. Мільйони, переважно чоловіків, надягли однострої і пішли на "гражданскую" та інші війни; мільйони, переважно чоловіків, були заслані в табори, що призвело до різкої диспропорції у співвідношенні чоловіків і жінок. Формально моногамна молода сім'я, однак, перші 10-15 років подружнього життя, коли й відтворюється потомство, жила по "общагах", нерідко в різних кімнатах. Чомусь щорічно мільйони радянських чоловіків і жінок за профспілковими путівками порізно їздили в санаторії й курорти (сімейні путівки починалися десь на рівні функціонерів обкому партії).

Уся оця руйнація нав'язала нам полігамію з усіма її наслідками. Справа не лише в масовому поширенні т. зв. "випадкових статевих зв'язків", а в шлюбній реальності. Наведемо дані за 2001 рік: в Україні зареєстровано 309602 шлюби і 181334 розлучення, або 58,6% числа шлюбів. Отже, переважна більшість шлюбів розпадається, потім повторюється у новому варіанті, ще раз повторюється (правда не у 100% випадків). І так далі. Таким чином, нав'язана нам полігамія, на превеликий жаль, стала нормою в нашому суспільстві.

Із втратою національної духовності та моралі, поверненням у ХХ ст. в Україну полігамії вбивства дітей в утробі матері (аборти) набули гігантських розмірів і з початку 60-х років перевищили дітонародження; венеричні хвороби зросли в сотні разів, пияцтво й наркоманія збільшилися в десятки і сотні разів. Все це врешті-решт призвело до вимирання нації (з 1991р.), темпи якого наростають.

Бути чи не бути - це драматичне запитання стосовно української нації нині розв'язується на наших очах. З одного боку, створюється омана, що християнські церкви різних конфесій прагнуть поновити т.зв. високі моральні цінності, з іншого, розповсюдження юдо-християнськими церквами темної релігійності робить все, щоб знищити мораль дотла. Біда в тому, що влада в Україні здебільшого належала не українцям, а антиукраїнцям. Засоби масової інформації, переважно електронні, теж у їхніх руках. Отже, вони практично цілодобово потужно розкладають нашу націю. Якщо зіставити фінансові і кадрові потужності національних та антиукраїнських сил, що володіють інформацією в країні, то сили явно нерівні, перевага на боці антиукраїнців.

Антиукраїнці здебільшого складаються з людей, які не люблять подавати своєї національності, а їхні лідери послуговуються псевдонімами. Разом з церквами християнського сповідування вони насаджують нам "інтернаціоналізм", глобалізм, гудять національну обмеженість, насміхаються над патріархальними сімейними традиціями. Це - для нас, а придивіться, що вони залишають собі. Пропагують ті самі моральні цінності, зокрема полігамію? В жодному разі. У них панує моногамія, причому на твердій етнічній основі. Моногамія, але поліетнічна, трапляється у них як рідкість і заохочується в єдиному випадку, коли треба імплементуватися в короновані родини, починаючи від Сталіна і закінчуючи Кучмою. Звісно, нам би треба мати власну голову на плечах, не слухати все це, роззявивши рота, але десь маємо тяжкий кармічний спадок.

Україна - не єдина вимираюча нація. Вимирають і наші одвічні "брати" - північно-східні сусіди. До того ж 2050 року росіян залишиться 70-80 млн. (із теперішніх 140). Дивує їхня агресивна шовіністична налаштованість. Рятуватися треба, а вони по-колишньому марять "приращенієм" земель. А хто ж на теперішній велетенській території залишиться господарювати?

Зупинився природний приріст людності і в Європі. Після французької революції, врахувавши досвід жовтневої революції, її народи стали на шлях побудови т. зв. громадянського суспільства. Вони уникли багатьох руйнацій, що їх перенесли ми, тепер об'єднуються, але мораль уражена там лицемірством, подвійними стандартами і, особливо, давньоримським синдромом. Меншою мірою, але їхнє майбутнє теж примарне із врахуванням таких цифр. Тепер на планеті проживає 6 млрд. людей. Один мільярд належить до країн, де людність вимирає або практично зупинилась у своєму природному розвитку. Це - країни Європи і Північної Америки. Цей мільярд, що становить 16% людської спільноти, споживає тепер 90% земних благ. У стосунках чоловіків і жінок тут переважає тіньова полігамія. Решта п'ять мільярдів відносяться до країн, де людність потужно зростає. Це передовсім Китай, Індія та мусульманський світ. Тут панує моногамія. Співвідношення двох діаметрально протилежних спільнот - 1:5. Але вже через п'ять десятиліть воно зміниться до 1:8, а далі ще зменшуватиметься не на користь теперішнього мільярда. Цей мільярд, поки що має вирішальну перевагу в технологіях, але набуття їх - річ наживна. Гадаю, що за ці п'ять десятиліть різниця в технологіях зникне і доля цього мільярду може повторити долю давніх Єгипту і Риму.

Відвернути молодих людей від неупорядкованих статевих відносин, пропаганда здорового сімейного статевого життя і є сьогодні одним з головних духовних завдань української школи. Це, і тільки це, допоможе нашим людям відірватися від західних, тваринних, цінностей і у майбутньому досягнути збереження та відтворення українського етносу.

Для цього:

Законодавчо заборонити пропаганду насильства, гомосексуалізму та інших сексуальних збочень в українському медіа просторі.
У шкільну програму ввести курс про статеві стосунки з пропагандою згубності абортів та наслідків природної телегонії. Виховувати у дітей повагу до родових та сімейних відношень, літніх людей тощо.
Законодавчо заборонити проституцію та інші методи сексрабства. Законодавчо захистити жінок від фізично тяжкої праці.
Надавати найширшу допомогу у створенні сімей та родовому укладові життя, будівництва родових селищ тощо.