Продовження роду українського (телегенез)

Початок цієї історії, з утаємниченим розділом у науці про фізіологію людини, був понад 150 літ тому, коли голо­вною тягловою і транспортною силою були домашні коні.

Завезені задля освоєння центральної Африки, коні не витримували жари континенту і множились лише на півночі та півдні, швидко гинучи від жари у централь­ній субтропічній та тропічній частині цього континенту. Конезаводчики почали шукати шляхи виведення по­рід коней, придатних для екваторіальних зон освою­ваних континентів, Старого та Нового Світу: "От якби злучити коня з зеброю. Дуже принадно, бо зебра доб­ре переносить найдужчу спеку, однак не одомашнює­ться'. Робота почалась як з породистими кобилами, так і з зебрами — самцями і самками, активним пря­мим і штучним різновидовим паруванням тварин.

Хоча злучення повторювали сотні разів, жодного за­чаття від самців зебр і кобил та, відповідно, у самок зебр з жеребцями не відбулося. У цьому не було нічо­го дивного. На той час вчений світ вже добре знав про хромосомну несумісність. Конезаводчики махнули на невдачу рукою і досліди припинили, зайнявшись злученням коней з віслюками для відтворення мулів.

Ніхто б і не згадав цей епізод, якби через кілька років не сталося неймовірне. У кобил, побувавших без­плідно під самцями зебра, після в'язки зі звичайними жеребцями несподівано стали народжуватися напівполосаті жеребчики! 3 чого б це? Самець — породис­тий жеребець, мати — кобила чистокровних мастей і кольорів, а діти — смугастики-напівзебри.

І сталося це через кілька років після народження нормальних лошат в умовах суворогого обмеження і нагляду, який завжди найретельніше забезпечений на кожному конезаводі.

Науковий світ був шокований і не одним, а кількома такими результатами. Незвичайне явище було назване — Телегенезом (Телегоном).

Почались досліди з ін­шими тваринами. Феномен повторювався і на них тоб­то, телегенія раз у раз ма­ла місце, хоч наукового по­яснення це явище тоді не одержало. Пояснення не було знайдено і потім, бо, волею якихось, зацікавлених у цьому сил, до­сліди були зупинені, а їх результати були ретель­но утаємничені: в більшості згодом вилучені і знищені.

Наразі відомі лише два дослідники телегенії (інші не розкриті до сього часу). Це сучасники і коллеги Чарльза Дарвіна, професори Макс Флінт і Фелікс Ледантек, який залишив книгу (видано її переклад «Индивид, зволюция, наследственность и неодарвинисты» М. 1899 г.). Викладені вище досліди про перші кроки цієї, засекреченої зараз науки, взяті з цієї книги — гл. 24, яка так і названа «Телегения — или влияние первого самца»(с. 244).

З практиків-селекціонерів цьому явищу абсолютно не здивувалися собаководи. 3 давніх давен їм відо­мо, що якщо навіть абсолютно породиста сука, хоча б раз зв'яжеться з беспородним кобелем, і навіть, якщо при такій випадковій в'язці, зачаття і щенят не буде, то в майбутньому від такої суки породистих щенят чекати зайве, навіть від найпородішого кобеля. Про це знає кожен досвідчений собаковод, аматор-початківець — з досвіду і порад друзів.

У кінці XIX ст. шоковані сучасники М. Флінта і Ф. Ледантека задавали фізіологам усього світу одне і те же питання «Чи не розповсюджується ефект телегенії на людей?»

Та вчених вже не треба було підганять! Почались інтенсивні фізіо-антропо-соціологічні і статистичні по­шуки, і навіть досліди, якщо, звичайно, така можли­вість випадала. І зовсім скоро безпристрасна наука твердо заявила: «Ефект телегенії розповсюджуєть­ся на людей, і навіть у набагато вираженнішій формі, ніж серед тварин». Тут враз і «впала заві­са загальної секретності на досліди разом з ак­тивними наклепами на дарвінізм, як від церкви і богословів, так і багатьох вчених саме лівої ін­тернаціоналістської троцкістсько-юдейської та юдо-християнськоїорієнтації.

...Нема нічого таємного, що згодом не стало б яв­ним. Сувора сучасна дійс­ність все одно штовхнула вчених до цієї проблеми, навіть якщо б і не було у XIX столітті того випадку з зебрами. У XX столітті, з роз­витком засобів комунікації, можливості статевих зв'яз­ків серед людей неймовір­но зросли, у тому числі і міжрасові. Результатів цьо­го не бачить хіба що слі­пий. У ВРЕ (БСЗ:1956 р., т. 42, с. 37) у статті "Теле­генез", про відкриття її на початку ХІХ ст. подано: «Зу­стрічаються випадки впливу статевих елементів чоло­віка на жіночий організм, коли у потомстві материнсь­кої особи, у наступні роки від єднання з іншою осо­бою, з'являються ознаки властиві можу (чоловіку) по­переднього єднання. Наявні факти не дозволяють зво­дити вплив лише статевих елементів можа у процессі зачаття та лише до злиття їх з жіночою яйцеклітиною. їх вплив набагато ширший, вони можуть змінювати об­мін у тканинах статевих органів жінки і через секрето­рний обмін діяти на весь жіночий організм у цілому».

У статті ВРЕ (1976 р., т. 25, с.388) "Телегонія", ско­роченій лише до трьох речень, вже інше: "Точні генетичні експерименти багатьох вчених у кінці 19 ст. не під­твердили Т. (телегонію)».

Після відкриття кордонів для великих міжнародних заходів (олімпіад) на терені Союзу неймовірно зросло народження дітей негроїдного типу, при тому, що жін­ки мали випадковий і безплідний контакт з неграми кі­лька років до того, завагітніли від своїх білих чоловіків, але з невідомих їм причин дитя родилося «ні в матір, ні в отця, а в чорного молодця». Відомий навіть випадок, коли за "гріхи" матері розплачувалась негро­їдом дочка, яка ні разу у житті, живучи у Сибіру, навіть в очі не бачила негра і одружилась незайманою.

Матері та батьки відмовляються від таких дітей у роддомі, заявляючи про підміну, хоч аналіз крові та інші ознаки вказували на справжність батьків, разом з фактом міжрасового злучення.

На прикладі статевих зв'язків білих жінок з неграми проблема проявляється найяскравіше: гостре шило те­легенії (міжрасового сексу) вилазить з мішка таємнос­ті у дуже явній формі, добре зовнішньо проявлене — передачею расових ознак.

А чи не передаються невидимі, внутрішні ознаки чи риси батька?

Так! Передаються, і навіть вірніше ніж зовнішні! Це раз-у-раз не просто відмінний, але і дуже небезпечний, іноді страшний своїми наслідками і занадто вагомий фактор.

Себто зовсім не однаково, які у дівчини чи жінки були секс-партнери, до того, як вона стала дружиною і маті­р'ю дитини, народженої у вірному шлюбі від законного чоловіка.

Саме до цього висновку наблизилась наука телеге­нії, коли на неї наклали «Табу» агресивні, космополітично-інтернаціонально-революційні сили з галасом вій­ни проти расизму, коли усі написані і навіть видані кни­ги були досить ретельно вилучені зі сховищ і винище­ні. Такі, як «Історія етрусків» у 12 томах (її бачив Страбон, а назви глав ретельно занотував Пліній Старший) — була винищена геть, хоч давніша книга Й. Флавія «Юдейська війна» збережена. Так само усі державні злодії винищуючи свідків, вимагають демократії, бо вона дає можливість уникнути суду, користуючись від­сутністю документів, аби все залишилось їм на користь.

Виникає питання: "А якщо проїжджий молодець був наркоманом, алкоголіком, генетичним виродком, гомо­сексуалістом, чи психопатом з церебральними вада­ми? А якщо разом і з «привітом» від усіх шізоідних та олігофренічних міастенічних та інших психопатологій?"

Адже саме таких особливо багато серед жидів, які за їх данними генетично мають нахил до психопатії та сексуальних збочень, а ще й активно пропагують свою сексуальну революцію. На цю особливість у наслі­дуванні вказав відомий вчений професор і теж єврей — Ломброзо. Саме такі особливості їх ге­нів висвітив „найивідаміший єврей, лжеучений Зігмунд Фрейд — параноїк-паралітик, сексопсіхоаналітик, той хто совість від і до, проміняв на лібідо».

Не будемо приховувати — деякі стрункі моделі (чо­го?) з подіумів усього світу та панелей повій Лондону і Парижу, здатні подарувати свому можу весь такий кок­тейль, як подарунок без запису у контракті, разом зі своєю чарівною фігурою. Інша ж по дурості і недосвід­ченості за кумпанію з подругою переспала з якимсь чуваком чи «панком» лише раз, і навік одержала «при­віт шізо-гомосека» для своєї майбутньої сім'ї. От і вихо­дить згодом, що, здавалося б зовні нормальні і здорові батьки у своїх дітях раптом бачать не себе, і батьків невістки, а цілий букет таких «привітів від шізів церебропсихопатів мазохистів і гомосеків».

Ось чому усі позитивні релігії світу (крім христоюдизму, який і саму богородицю Мару подарував Йоси­пу з привітом від „духа святого") в один голос відстою­ють саме необхідність збереження дівочої недоторканості і особливо жіночої вірності у своїх звичаях і мо­ралі народу.

Ось чому, в усіх духовно розвинутих народів, блуд­ниць зневажали, привязували до ганебного стовпа, по­бивали камінням усмерть, виганяли самі батьки з хат, а громади з сіл.

Розглядаючи Біблію з цих позицій, стає ясно, чому складачі юдистської «книги книг» надали саме Іссу при­тчу про прощення блудниці. Знаття її творці від Тори були зацікавлені у тому, щоб запустити у орійсько-«гойські» народи свою секретну руйнівну генетичну зара­зу, засіяти своїх потвор, задля незворотнього та по­ступового самовиродження орійських народів.

Саме тому зараз першою дією демократизації, яка йде під контролем юдизму США та Ізраєлю, «гуман­ний» захід настирно загиджує душу нашого народу «сексуальною революцією» та порнографією, наса­джуючи проституцію і вільний секс. Пестливі вуста ТВ нашіптують ще школяркам, що берегти дівочу честь зараз не модно і, навіть шкідливо для здоров'я, що непорочність до шлюбу — це лише застарілий пере­житок, непотрібний нікому тощо.

Однак, суть телегенії, ще до її наукового визначен­ня, вже знали наші давні пращури і тому суворо кара­ли блудниць. І не лише у давні часи. Ще у довоєнні часи у селах Сіверщині, Полісся, Кубані. Алтаю і Зе­леного клину розпутницям, що віддалися невідомо ко­му, мазали дьогтем ворота, ставлячи клеймо на усю сім'ю. Завдяки високій духовній культурі звичаїв і ви­сокої моралі, аж до хрещення, на Святій орійській Ру­сі міжрасового блуду не було зовсім.

Люди наших орійських сіл взнали про блудниць ли­ше після примусового хрещення, саме з Біблії, де сама праматір жидів Сарра по раді свого брата, її ґвалтівника Авраама, займалась проституцією за гроші та посади саме для нього — сутенера при дворі фараона Єгипту.

В нашій літературі твір Панаса Мирного «Хіба ре­вуть воли як ясла повні» подає результат такого блуду в образі героя Чіпки — патологічного вбивці, якого юдисти виставляли соціальною жертвою, однак його оду­рена орійка-мати заклала владі.

А от зараз художня література активно надає ін­струкції Кабали про розсіяння гену виродження се­ред українців, відверто вимагаючи від українок від­датися жидівству для створення «нового» українця і народу, кому Ізраель-батько і Україна-мати з усім букетом церебро-шізо-оліго-френії, мазохо-садизму, та гомо-лесбі-сексуалізму, разом з едіповими ком­плексами схильності до інцухту-кровозмішения з ба­тьками, матерями, дочками, братами і сестрами, за словом Тори і за прикладом їх Сарри, царя Соломона і дочок Лота зі своїм батьком.

Усі люди з народження не однакові, ні за фізични­ми, ні за розумовими здібностями, ні за психічними, ні за моральними засадами і абсолютно різні за генетич­ними ознаками. Генетика давно визначила, що гено­тип усіх людей, крім однояйцевих близнюків, різний і ймовірность повторення серед людства нижча за один випадок на стократне населення усієї земної кулі.

Юдохристова церква нівечить розум кожної люди­ни. її попи замість звичаїв народу, його міфів, давніх і здобутих знань, замість викривати людям Русі генети­чний механізм злочинного винищення корінного наро­ду, кличуть людей до рабської моралі віддання задар­ма не лише сорочки а й тіла, ставлячи дівчині у мить вінчання прикладом Сару та Мару, що до шлюбу ма­ли у лоні «від духа святаго», і що цим не треба диву­ватися, а прийняти як належне за вірою.

Крім різниці генотипів самих осіб, є родові генетичні ознаки, що різнять народи, нації і раси. Генетичне здо­ров'я несумісне і протиставне юдохристиянству, як і інтернаціоналізму, з їх космополітизмом, де немає ні юдея ні елліна, бо принцип рівності усіх рас і народів накину­тий юдами на усіх гоїв лише на свою користь, для за­тримки свого виродження за рахунок інших народів.

Проте закон номогенезу у Природі від Рода генетич­но наклав межу на дебілізм і потворність, вродженим фімозом, що виключає зачаття та бездітністю у 4-5 поколінні, яке веде до зникнення племені потвор, у разі його ізоляції, як мало відбутися у гетто Содома та Гомори.

Хабарники-лікарі, втративши совість, зробили опе­рацію обрізання Марі, надавши цим здатність до за­чаття і вилікували бездітність його сестри-повії Сари від венеричної хвороби, надавши змогу тому Дияволу — кого Ісса назвав от­цем їхнім, що не мав істини виконувати план.

Сумнів свого раба Анатаса, що у кожної людини є совість, і що свого сина батьки не вб'ють, Яхава переві­рив, давши наказ ба­тьку вбити свого сина (першоєврея Ізсука), як родову перевірку на його безсовісну здатність вбити навіть сина, щоби, перекона­вшись, розмножити безсовісну нелюдь у світі як пісок морський, зробивши прабатька жидо-єврейства світу своїм творінням.

Так само вироджується потомство від багатьох хво­роб, що передаються нащадкам, як проказа, гемофілія, сіфіліс, СНІД, туберкульоз, алкоголізм. Звичайно, перед­бачене хворими, чи випадкове, їх єднання зі здоровими особами, зменшує наслідки у їхніх дітей, але ж для здорових батьків це призводить до народження потворних дітей, наділяючи їм калік безвинно на все життя.

Розсіюючи свої хвороби і понівечені гени між гене­тично здорових народів, такі „хитромудрі” жиди оздо­ровлюють своє плем'я, даючи продовження їх роду, але ж тим вщент нівечать здорові гени інших народів, хоч саме тим затримують своє виродження і зникнення з Землі, виправдовуючи цю диверсію оновленням своєї крові, твердячи в Талмуді, що їх „богообраний, навіть розумово відсталий і нездатний до знань дебіл і потво­ра — кращий за будь-якого гоя».

Цей руйнівний засіб збереження свого племені па­разитуванням на інших і є причиною проповіді шкід­ливості расології та євгеніки «вченими» жидами з їх апологетикою, яку вони взяли основою їх теорій безрасовості пролетаріату з гаслом «пролетарі усіх країн злучайтеся».

Неможливо уявити розумну людину, яка б стала про­повідувати винищення усіх пород коней, собак чи котів їх вільною злучкою, що дало б купу потвор, безпородних кляч і дворняг.

Кожна раса людства виконує свій обов'язок у При­роді і Світі, забезпечуючи взаємною працею прогрес усіх країн, проте помісь ескімоса з негром безкорисна.

Відаючи закони євгеніки, генетики і телегенії наро­ди ведичних релігій звичаями, законами народу зав­жди зупиняли цю диверсію, і час покласти кінець ни­щенню нашого генофонду. Жінки і дівчата Русі від При­роди мають у своєму генофонді, своєму Слові від РОДа (Гені) джерело могутньої сили духу, міцного здоро­в'я, гострого розуму, гідної честі, музичних, вокаль­них та художніх талантів і найвищої моралі серед на­родів світу.

Люди Русі! Ви маєте знати, що навіть один статевий акт з психопатом і збоченцем інородцем накладе на ва­шу сім'ю і рід початок виродження і порчі усього роду, калічачи потомство. У народу Русі, чисті рід і кров — чиста совість і душа. Любов до інородця, швидко прой­де, а спотворена кров жінки залишається назавжди. Са­ме від цього народжуються потворно-злі і шкідливо руйнівні діти, звірячі повадки яких передаються у спадок онукам і праонукам, а батьки часто-густо не розуміють, за що це кара на них, молячись у церкві саме юдейсько­му Яхаві, який Отцем-дияволом кинув у світ свій первородний гріх від «духа святаго».

Це кара за родовий гріх. Бо єднання з потворною породою інородців впливає на орійську кров, нищачи її здорове ядро, вироджує генотип жінок, а від них увесь рід оріїв.

Так само, як заразна хвороба — сіфіліс, проказа, СНІД нищать потомство і здоров'я, проникаючи у кров, так само і ген виродження нищить рід. 3 давніх-давен люди працювали над покращанням породи, як своїх одомашнених тварин, так і свого роду, і згодом створи­ли науку яка вивчає і займається покращанням гено­фонду — Народну Євгеніку, яку ненавидять усі жиди.

Згідно з давніми ведичними знаннями, які берегли­ся народом у звичаєвих законах — орійського Право­слав'я, орії-батьки забороняли своїм дітям шлюб з ти­ми, чий рід мав виродків, дебілів, потвор, вбивць, ал кашів, косооких, криворотих, горбатих, заплямованих чи потворних. Оріям протипоказане єднання шлюбом з іншими расами і народами. До кривавого введення християнства „вогнем і мечем" на Русі, волхви і відь­ми вели контроль ретельно, без виключень, беручи на себе і найважчу працю виключення генетичних потвор з народження - настоєм маку.

Саме християнізація принесла на Русь постулат «Для бога і церкви нема ні елліна, ні юдея». Ієзуїтський космо­політизм, як і блудодійство стало вже простимим Іссою гріхом.

Зауважимо, що випадкові зв'язки кохання у здоро­вій орійскій громаді і серед орійського роду ніяких по­рушень у генетиці не викликали. Удови, яким право не забороняло запрошувати на млинці кумів можів і па­рубків, зважали на чистоту роду своїх партнерів, щоб не було зарази від психопатів, п'яниць, та хворих на потворячі хвороби (сіфіліс, менінгіт, енцефаліт, поліміеліт тощо). Веселі та привітні удовиці й баби на Русі ніколи не зарились на гроші інородців, та й своїх алкашів, калік та ледарів не привічали. Од­носельчан і,часто-густо усіх па­рубків, молодиків села навча­ли досвіду кохання і стате­вого Святого Діла.

Зараз деякі теоретики усі випадки потворності пояснюють радіацією та шлюбами між ріднею, але десятки останніх народжень на терені Чорнобиля, від ліквідаторів аварії і жителів, що отримали суттєві дози,—зовсім здо­рових дітей, викликають вагомий сумнів у тому.

З сучасних засобів запобігання вагітності лише гу­мовий кондом може виключити телегон, хоч орії ні в якому разі не є прихильниками нав'язаної жидами се­ксуальної революції, яка поступово переходить у всесвітній сексуальний брудний блуд і розбещенність.

Усі оральні, так звані гормональні і овуляційиі засо­би залишають шлях для проникнення, як хвороб, так і генетичних вад, і тому їх можна використовувати ли­ше у сім'ї для планування народжень, хоча найкра­щим і найкориснішим засобом є годування дитини мо­локом жінки матері до 3-5 літ, що дає чотирьох міцних здорових дітей за 25 літ щастя з можем, бо під час годування у орійських жінок зачаття не відбувається.

Майже усі богатирі Русі, з балад і пісень, не поки­дали материнські груди більше 3 літ.

Попи проповідують лише одне заміжжя, пропоную­чи удовицям вояків долю невіст христових, а друге одруження забороняють, як гріховне. Замість наро­дження здорових дітей, вдовиця мала йти в монастир.

Якщо орійська жінка мала зв'язок з негроїдом, чи потворою, у неї відбулась зміна генотипу і вона не матиме здорового і розумного потомства. Наші пра­щури з життєвого досвіду знали — перший у житті жі­нки статевий акт продукує в системі її генетичного на­слідування відбиток на все життя. І не лише тому, що у її організм потрапляють гормони і сильнодіючі фер­менти, що змінюють механізм наслідування до кінця дітородження. Одночасно відбувається значний вплив на психіку, моральні засади і розумові здібності жінки, а через неї на нащадків всіх майбутніх колін її роду.

За Правом-Законом орійської Русі, удовиці козаків-героїв довічно опікувались односельцями і мали право народження дітей від коханих можів і парубків для збереження Слави Героя й імени його. Тому той Закон-Право - Славили у своїх піснях. За гибеллю ко­зака Нечая від його вдови народилося 12 синів і усі вони несли його славетне прізвище, збудувавши ціле село. Так само і постало і ціле село Сулимівка і ще не менше сотні сіл на Русі.

Кожен піп і жид знають про телегенію, але не кажуть про неї, хоч вона найбільше виявляється у міжрасових єднаннях, а це вже расова генетика. Та попа давить догма релігії нелюді — «нема ні юдея, ні елліна», і мета його віри — врятування від виродження жидів. Головне «богообрані будуть спасені» і розсіються по світу, як пісок морський.

Аби зупинити виродження оріїв треба відродити мо­ральні принципи орійського народу, проте християнство і біблія мають саме протилежну мету—виродження гоїв, що активно пропагували і Мара, і Маркс, і Ленін.

Тора і біблія просякнуті юдейською хтивістю і збочен­нями, історією спотворень совісті. Монастирі здавна бу­ли розсадниками педофілії, гомосекії і лесбіянства, так, що навіть християнські царі їх за­кривали, а попи-вихрести і полукровки несли це у народ своєю біблією.

Зараз кожна четверта дитина — народжена поза шлюбом, а мати не може визначити, хто батько, і тому кількість потвор (до революції лише одна на сто тисяч) сягнула у двісті крат — вже понад двох на тисячу. На тисячу народжених 174 хворих на пороки і діабети. У Києві чотири на сотню псіхопатів, калік і потвор, а в той же час по смертності генетично здорових дітей, завдяки демократизації та старанням нашої демократич­ної влади, ми спереду планети всієї.

Політика самих верхів постійно віддає перевагу не здоровим дітям, а саме дебілам. Жінка президента що­раз дарує свою увагу лише дефективним дітям, класам і школам, за що від попів вже за життя одержала сан блаженої. Виродок і каліка від народження, у сім'ї, й за­конами і діями, зробленний щастям сім'ї, бо держава ли­ше їм і їх батькам дає допомогу, безжально викидаючи здорових батьків і дітей голодомором на смітники.

Це політика не самостійної держави, а окупаційно­го уряду, в якому представники окупаційних меншин займають удесятеро більше місць, ніж їх відсоток се­ред населення.

Значну долю дебільності несе зачаття у п'яному стані - діти народжуються без фізичних вад, проте з дуже низьким розумовим рівнем. Це найчастіше бу­ває поза шлюбом. Проте одинока матір одержує до­помогу за свою дебілогенію, тоді як морально здорові і вірні — нічого.

Зупинимо це зло і виродження зменшиться у кіль­ка разів, але для цього потрібна позитивна родогенна законодавча основа.

При народженні здорових дітей має надаватись до­помога, виховання ж сумлінних дітей (понад трьох) заслуговує повної трудової пенсії батькам. У той же час батьки потвор мають обкладатися податком на їх державне утримання, а наркоманія і алкоголізм дітей — зниженням пенсії їх батьків. Хіба не підступно утримувати потвор за кошт сумлінних батьків, які на­родили здорових дітей?

Служби охорони здоров'я повинні до шлюбу попе­реджати молодих батьків про можливі генетичні наслід­ки, і, у разі нехтування ними, ті мають сплачувати утри­мання народжених ними потвор повністю, як і в разі алкоголізму. Хай жиди за талмудом вважють своїх по­твор зразком і циганячи та видурюючи гроші з усього світу, зрощують потворність свого племені — їх право.

Приховання і поширення генетичних вад особливо насаджувалось у часи троцькізму та Хрущова, коли будь-яке посилання на потворність від шлюбу з євре­ями і кавказцями вело до засудження за статтею антисемітізму, націоналізму, чи шовінізму, хоч найбільший відсоток потвор саме серед них і у шлюбах з ними.

Звинувачень у расизмі не бу­ло, бо вони білої раси.

Виділення оріїв у окрему расу (хоч семіти -євреї і араби - виділені давно), вважалося про­явом фашизму, до того ж саме шлюби між ціми группами найнебезпечніші потомству.

Орійські ж народи, не збері­гаючи свою родову лінію, на­ражаються на небезпеку.

Генетично у потомків при тако­му шлюбі відбувається брак біосинтезу гормонів, як при міжвидових і міжрасових схрещеннях. Найбільш частим є олігофренія, або вроджене слабоум'я (дебілізм), причиною якого є неправильний біосинтез гормонів внаслідок схре­щення. Це ж буває і від алкоголю, тератогенних речовин (згадайте снодійний талідомід) і хвороб (гормональних та сіфілісу).

Статистика Криму дає серед татаро-юдо-слав'янських метисів вищий відсоток виродків і психопатів (газета «За Русь!» №2, 2000 р. «Генологические особенности русского самосознания в Крыму»). Природа не береже гибридів. Лошаки і мули приречені на вимирання.

Схрещення ослиці і жеребця дає лошака, схожого на коня, але меншого і безплідного. Схрещення віс­люка і кобили дає мула — дужого, хоч і бесплідного самця, а інколи плідну самку з хилим потомством. Са­мці мулів живуть понад 60 літ, що пов'язане з синте­зом юновеального гормону замість статевого, разом з безпліддям. Серед людей — теж саме: від такої помі­сі дуже часті гібриди - могутні боксери з підвищеною життєвою енергією завдяки гетерозісу, однак безплід­ні, або дебільні у наступних поколіннях з ознаками про­гресивного виродження.

Люди орійського роду мають високий рівень совіс­ті й при народженні потвори зрощують її, не відмовля­ючись, хоч вона калічить їм усе життя. Цим і користаються семіти і кавказці. Народивши потвору, навіть у шлюбі, вони кидають її на плечі совістливої орійки чи орія, без засобів існування, відправляючись на пошук іншої жертви, яка дасть їм хоча б зовні прийнятне чи може гібридне, хоч і завжди дебільне, потомство.

Орійська жінка чи чоловік, одержавши від інородця «дарунок» мучаються все життя, зрощуючи «рідну» ди­тину, вважаючи себе винною у народженні потвори і не здогадуючись про вину справжніх сексуально- генетичних диверсантів злодіїв.

Проте жінки і чоловіки мають знати, що і гібридно могутнє потомство лише з частковими вадами (косо­окість, клишоногість, сутулість, тупість) теж несе у со­бі той «привіт», що дасть згодом церебральних ону­ків, яких бракороб-кавказець чи семіт скине сердобольним дідам і бабусям. Втлумачені їм «шулерами» ін­тернаціоналізм і любов до усіх народців, зробили цих людей їхніми заручниками...

Початок. Продовження:

Телегенез. Частина 2.