Формування здорового способу життя на основі аюрведи

Слово Аюрведа в перекладi з санскриту означає «наука життя». Ця наука – складова вiдичних знань, якi за свiдченнями Джавахарлала Неру (1). Володимира Шаяна (2), Едуарда Шуре (3), Валерiя Бебека (4), Степана Наливайка (5,6,7,8,9,10), Василя Кобилюха (11,12) мають давньоукраїнськi витоки, i є частиною української вiдичної культури.

Матерiальним доказом цього твердження слугує манускрипт давньоукраїнського мудреця Цараки (Чараки на санскритi) (13). Його, донинi, як найбiльшу святиню, зберiгають в одному з храмiв Індiї. Цьому манускрипту понад п’ять тисяч рокiв i принесений вiн в Індiю з берегiв Днiпра пiсля Божественного одкровення мудрецю про необхiднiсть збереження знань вiд навали кочових племен.

Основнi принципи Аюрведи

Вiдична культура та її складова Аюрведа спрямованi на розвиток духовного та фiзичного здоров’я людини, гармонiзацiю наших стосункiв з Матiрю-Природою, з життям Всесвiту. Аюрведа допомагає здоровому пiдтримувати здоров’я, а хворому – вiдновити його. Метою системного аюрведичного пiдходу до оздоровлення є не лiкування певних хвороб, а вiдновлення природної гармонiї в людинi на основi зростання рiвня свiдомостi, освiченостi та вiдповiдальностi кожного за думку, слово, дiю i як результат – звiльнення вiд захворювань.

Вiдична культура базується на ретель- но розроблених Богооткровенних духовних принципах, якi втiлились i передаються в народi через звичаєву культуру: казки, думи, пiснi, родинну освiту, свята рiчного обрядового (дохристиянського) кола – з пошануванням Природи.

Стародавнi вiдичнi мудрецi (на санскритi – Рiшi) у Вiдах описали два фундаментальнi принципи, якi лежать в основi iснування всього сущого: iстинний первинний Дух, принцип чутливостi свiдомостi, на санскритi – Пуруша, i принцип творення, що уособлює Велику Природу, на санскритi –Пракрiтi. З цих двох великих сил, в їх первиннiй єдностi, народжується Космiчний Розум, який в людинi проявляється через iнтуїцiю та iнтелект.

Велика Природа – Пракрiтi має три основнi якостi, на санскритi – гуни:

1. принцип свiтла, сприйняття, розуму i гармонiї, на санскритi – Саттва;
2. принцип енергiї, активностi, емоцiй- ностi, неспокою, на санскритi – Раджас;
3. принцип iнертностi, темноти, тупостi й протидiї, на санскритi – Тамас.

Індивiдууми, в яких переважає Саттва, цiнують iстину, чеснiсть, загальне благо, гармонiю. Тi, в кому бiльше переважає Раджас, цiнують силу, престиж, авторитет i владу. Перевага в людинi Тамасу приводить до пастки жахiв, рабської покори й домiнування сил руйнацiї.

В природi й життi людини цi три принципи проявляються через музику, думки, слова, дiї та їжу. Тому важливо вести саттвiчний спосiб життя. В свiтлi цих понять Аюрведа класифiкує трави i харчi у вiдпо- вiдностi з трьома гунами. Саттвiчнi трави i харчi цiннi тим, що вони сприяють розвитку розуму i пiднесенню сили Духу. Це такi рослини: васильки (базилiк), насiння кунжуту, мальва, пелюстки троянди, фенхель, шафран, брамi, iншi.

Три гуни породжують п’ять елементiв. Із Саттви, яка творить яснiсть в усьому, виникає ефiр. З Раджасу, який складається з активностi, твориться вогонь. З Тамасу, який складається з iнертностi – земля. Мiж Саттвою i Раджасом виникає тонкий i рухомий елемент – повiтря, а мiж Раджасом i Тамасом – вода, яка поєднує в собi рухливiсть i iнертнiсть. Цi п’ять елементiв являють собою п’ять станiв матерiї: твердий, рiдкий, променистий, газоподiбний та ефiрний. П’ять елементiв вiдображають п’ять рiвнiв щiльностi всiєї видимої та невидимої матерiї в Усесвiтi. В психологiчному аспектi їм вiдповiдають стани: розуму та емоцiйний. Отже, стан розумової активностi та емоцiйної рiвноваги повнiстю залежить вiд домiнування в людинi трьох принципiв – Саттви, Раджасу чи Тамасу i п’яти елементiв-енергiй (ефiру, повiтря, вогню, води, землi) та нематерiального Я- Духу.

Ядром Аюрведи є концепцiя трьох основних типiв конституцiї людини – трьох дош. Слово доша в перекладi з санскриту означає тип бiологiчної енергетичної субстанцiї, яка визначає iндивiдуальну конституцiю. З енергiї ефiру та повiтря утворюється повiтряна субстанцiя тiла людини. З енергiї вогню i води – вогняна субстанцiя, з енергiї води i землi – водяниста субстанцiя. На санскритi вони мають назви: Вата, Пiтта, Капха. Вата вiдповiдає за силу та напрямок руху матерiї, Пiтта – за її трансформацiю, Капха – за iснування всiх форм матерiї. Кожна людина при зачаттi отримує iндивiдуальну конституцiю, на санскритi – Пракритi, що означає «проявлений Всесвiт», тобто вроджена психо-фiзична конституцiя – проявлення Всесвiту в iндивiдуумi. Тому в Аюрведi дуже вiдповiдально ставляться до обрання моменту зачаття, адже iснують сприятливi i несприятливi фази Мiсяця, Сонця, планет та зодiакальних знакiв. На вiдмiну вiд Пракритi iснує Вiкритi, що означає «хвороба, вiдхилення вiд природи». Вiкритi є психiчним i фiзичним порушенням, яке виникає в результатi невiрного розумiння наших iстинних потреб i нашого призначення в родинi та суспiльствi.

Коли дошi врiвноваженi – людина здорова, якщо вони виходять з пiд нашого внутрiшнього контролю – виникають захворювання.

За допомогою дiагностики дош ми можемо виявити виникнення захворювання заздалегiдь – до його проявлення – i вiдновити баланс, усунувши причини дисбалану. Досконало розроблена система Аюрведи вчить як врiвноважити дошi iндивiдуально кожному, враховуючи всi особливостi органiзму й вiдновити здоров’я.

В Аюрведi правильне iндивiдуально пiдiбране харчування i нормалiзацiя процесу травлення є найважливiшою (поряд iз знанням основ гiгiєни: тiла, розуму, житла, довкiлля). Гiгiєна розуму – це система духовного та iнтелектуального розвитку. Гiгiєна тiла включає очищення язика, носа, очей, шкiри, кишковика, статичнi й руховi та дихальнi вправи, прийом рiдини. Гiгiєна житла тiсно взаємопов’язана з сучасним розумiнням екологiї, включає знання з бiо- локацiї, до знань якої сучасна наука тiльки наближається.

Аюрведа класифiкує рослини у вiдповiдностi з дхату (санскрит) – тканинами, на якi вони дiють. Семи тканинам органiзму людини вiдповiдають сiм тканин рослин, наприклад: на плазму кровi активно дiє сiк з листя рослин, на кiсковий мозок i нервову тканину – листя рослин, на кiстки – кора рослин, на репродуктивну тканину – квiти та плоди i т. д.

В Аюрведi iснує поняття про Оджас (санскрит.), це – квiнтесенцiя всiх гормональних секретiв, яка пiдтримує iмунну систему, дає життєвi сили. Рослини, подiбно до людини, мають власну силу i любов у серединi свого органiзму, власним оджасом. Аюрведа дає нам знання про те, що все, що росте – живе – надiлене енергiєю та любов’ю. Отже, якщо рослини збирати та вживати з любов’ю – вони можуть передати свiй Оджас тодi лiки будуть творити чудеса. Тому що любов є iстинною цiлющою силою трав, дерев, тварин, птахiв, землi – усього, що створено Великою Матiр’ю – Природою i Божественним Духом. Є особливi трави, такi як ашваганда, джинджур, якi мають велику кiлькiсть Оджасу i є особливi способи приготування трав з використанням українських славлень та мантр. Поняття життєвої сили є центральним в Аюрведi, на санскритi ця сила зветься «Праною», iснує п’ять функцiональних рiзновидностей Прани i росли- ни класифiкують у вiдповiдностi до того на яку рiзновиднiсть Прани в органiзмi людини вони дiють.

Аюрведа розглядає людське тiло у вiдповiдностi до циркуляцiї енергiї по 350 тисячах енергетичним каналiв (з них широко вiдомi 14), 49 енергетичних центрiв (найвiдомiшi 7) i понад 100 енергетичних надчутливих точок.

Деякi канали, такi як травний тракт, ми сприймаємо неозброєним оком, бiльш тонкi канали невидимi, але значимi в роботi органiзму. Якщо потоки всiх елементiв в рiзних каналах органiзму знаходяться в нормальному станi, то людина насолоджується здоров’ям i щастям, при порушеннi – захворювання та страждання. Форма тiла визначається розмiщенням каналiв, якi пiдводять живлення до тканин i надають їм певну форму в процесi росту.

Видiляються чотири види порушень потоку в тiлесних каналах: пiдсилення, ослаблення, вузли (перепони) i вiдхилення. Наприклад: можливi порушення потоку в травному каналi. Пронос – це результат пiдсилення потоку, закреп – наслiдок його ослаблення. Пухлини i перекручування кишечника, заворот кишок, кишкова непрохiднiсть – це рiзновид вузлiв, а глибока виразка – це вiдхилення потоку. Однiєю з основних причин таких порушень є стримування тринадцяти природнiх позивiв, якi Аюрведа не радить стримувати: позиви до виведення сечi, калу та газiв, спрагу; бажання: плакати, спати, часто дихати пiсля сильного напруження. Стримування одного з перерахованих позивiв приводить до того, що потiк енергiї Вати (ефiру i повiтря) у вiдповiдному каналi починає текти в невiрному напрямку. Спонукання в емоцiйнiй сферi негативних властивостей, таких, як: нудьга, жах, гнiв, заздрiсть, гординя, вiдраза тощо бажано стримувати i свiдомо трансформувати, але не подавляти силою.

Канали пiдроздiляються на чотири основнi групи:

1. зв’язанi з вживанням харчових речовин;
2. зв’язанi з живленням тканин;
3. зв’язанi з виведенням вiдходiв; 
4. зв’язаний iз свiдомiстю – цей канал пронизує собою все тiло, всi клiтини й точки органiзму.

Здоровий спосiб життя на основi Аюрведи

Аюрведа спрямовує до здорового способу життя через видiлення трьох стадiй на шляху до мiцного здоров’я:

1. Виконання найпростiших щоденних та сезонних процедур для попередження захворювань;
2. Оздоровчi природнi засоби при захворюваннях;
3. Омолодження органiзму для покращення здоров’я та пiдвищення якостi життя.

Профiлактика базується на утвердженнi гарних навичок та головному принципi – у всьому уникати надмiрностей.

Аюрведа стверджує, що смак рослин не є чимось випадковим, а вiдображає їхнi властивостi. Санскритське слово раса (смак) має багато значень, якi дають нам змогу зрозумiти важливе мiсце смаку в Аюрведi.

Перше значення раси – сутнiсть, а також – сiк, розумiння, творче натхнення, музична нота, вiдчуття повноти життя, танцювати – це вiдображає здатнiсть смаку пробуджувати енергiю. Через Прану в ротi, зв’язану з Праною мозку, смак впливає на нашу нервову систему. Вiн стимулює нервовi закiнчення: пробуджує розум i почуття, пiдсилює наше сприйняття. Стимулюючи Прану через нервовi закiнчення в шлунку, смак впливає на бiологiчний Вогонь – Агнi (на санскритi) й активує травлення. Без активацiї Агнi неможливо пробудити iстинну силу травлення, тому Аюрведична медицина включає в себе вчення про приготування їжi з використанням спецiй.

Аюрверда видiляє шiсть основних смакiв: солодкий, кислий, солоний, гострий, гiркий та в’яжучий. Походять вони вiд п’яти сил – енергiй i кожен смак утворений двома такими елементами.

Солодкий складається з елементiв – енергiй землi й води, кислий – iз землi i вогню, солоний – iз води i вогню, гострий – iз вогню i повiтря, гiркий – з повiтря й ефiру, в’яжучий – iз землi та повiтря.

Вiдична культура та Аюрведа, як її складова, мають знання про здатнiсть рослин та їхнiх плодiв зiгрiвати або охолоджувати тiло. Із санскриту тепловий вплив – Вiр’я – перекладається як «сила», «енергiя», «мiць».

В українських лiкарських та господарських порадниках XVIII ст.(14) в описовiй частинi дiї лiкарських рослин (iмбиру, гвоздики, хрону, гiрчицi, перцю та iнших) обов’язково вказувався тепловий вплив рослини та двохскладовi елементи – тепла (вогню) i води, сухостi (повiтря) i тепла (вогню) тощо. Отже цi знання збереженi в нашiй культурi, їх потрiбно тiльки популяризувати.

Аюрверда подає знання про дiю шести смакiв пiсля перетравлення їжi. Їх дiя зводиться до трьох: солодкий i солоний стають солодким, гострий, гiркий i в’яжучий стають гострим, а кислий як був, так i залишається кислим. Тiльки Аюрверда має знання про ефект їжi пiсля перетравлення.

Рослини надiленi сокровенними властивостями впливу, на тонкому рiвнi, безпосередньо на психiку (тобто на розум i емоцiї) – це вiдбувається при виконаннi санскритсь ких мантр, давньоукраїнських вiдичних обрядових славлень.

Аюрведа стверджує, що в системi здорового способу життя людини правильне, iндивiдуально пiдiбране, харчування є одним з ключових факторiв здоров’я. Їжа є фiзичною, енергетичною та iнформацiйною субстанцiєю, що доносить силу п’яти елементiв: землi, води, вогню, повiтря i ефiру до людини. В усiх тканинах людини, як i в їжi, присутнi всi п’ять елементiв. Споживаючи їжу ми стаємо тим, що ми їмо. Нажаль, людина рiдко замислюється над тим, що сучасна харчова iндустрiя пропонує нам їжу, позбавлену природних смакiв, або таку, що має домiнанту найтяжчого з них – солодкого. Невiрно приготовлена їжа або та, що довго зберiгається та опромiнена є причиною сонливостi, iнертностi, тяжкостi, накопиченнi токсичних речовин, а в пiдсумку – розвитку захворювань.

Для оздоровчого харчування важливо знати якi дошi (сили – енергiї) домiнують в кожному, в родинi та як смаки впливають на природу дош. Тодi кожен, споживаючи страви, пiдбиратиме собi рослини та прянощi для збалансування дош. Звичайно ми маємо знати: що допустимо i коли вживати. Сучаснi вiдичнi лiкарi для подолання хронiчної втоми, жахiв та збереження здоров’я радять уникати в їжi червоного м’яса (свинина, волове), червоної риби, картоплi, грибiв, копченостей, твердих сирiв, рафiнованих харчiв (цукру, борошна, олiї), чорного чаю, алкоголю, особливо пива, старих харчiв та їжi, пiдiгрiтої вдруге на вiдкритому вогнi або в мiкрохвильовiй печi.

Кожен з нас приходить у свiт, маючи унiкальну комбiнацiю дош, iз своєю конституцiєю – Пракритi. Впродовж всього життя, в результатi невiрного розумiння наших iстинних завдань i потреб, ми самi собi створюємо проблеми на душевно-духовному та фiзичному рiвнях, а тому Вiкритi – вiдхилення – домiнує в нашому життi.

Втiлюючи Саттвiчний-благодатний принцип у життi: харчуваннi, роботi, вiдпочинку, одязi, стосунках з людьми – ми повертаємось до гармонiї в собi.

Аюрведа стверджує, що здоров’я та хвороби, щастя та нещастя, гармонiйне або дисгармонiйне застосування нашого творчого потенцiалу – все це зароджується в нашому розумi та є наслiдком рiвня розвитку свiдомостi. Всi ми по рiзному реагуємо на обставини нашого життя, тому, що наша реакцiя залежить вiд пропорцiй Саттви (благодатi), Раджасу (войовничостi) i Тамасу (iнертностi) в нас. Для пiдтримки гарного здоров’я важливо домуватись Саттвiчного способу життя, сучасною мовою – здорового способу життя – гармонiї з Природою та нашим внутрiшнiм «Я». Розвинута свiдомiсть притаманна Саттвi – i є панацеєю вiд усiх наших психiчних та фiзичних навантажень. Ефективно трансформувати негативнi враження може лише розвинута свiдомiсть, яка завжди контролює почуття. Саттва впливає на фiзичну та розумову рiвновагу. Вiрне спрямування почуттiв приносить нам спокiй i здоров’я.

Якщо почуття виходять iз стану рiвноваги – в свiдомостi виникає хаос – нездатнiсть розуму контролювати iмпульсивнi вчинки; виховувати волю i характер, що є однiєю з основних причин усiх розладiв у нашому органiзмi.

Коли розум слабкий – ми схильнi iдентифiкувати себе з обмеженнями, а не з всеосяжним потенцiалом. Це породжує стреси, тому, що є фундаментально невiрним вiдношенням до життя та iстинної природи людини. В результатi – ми використовуємо лише малесеньку частину нашого розумового потенцiалу. Безмежнi можливостi осягає лише сильний, спокiйний, врiвноважений розум.

Аюрведа навчає як розвивати та пiклуватися про розум, як найвiрнiше його використовувати, та розвивати в собi почуття спокою, терпiння, як жити без жаху та страху. Тодi ми приходимо до фiлософсько-мудрого розумiння життя i в результатi – повертаємося до первiсного стану гармонiї, закладеного в нас. Ставши частиною цiлого, ми вiдчуваємо все довкола – змiну дня i ночi, пори року, клiмату, положення в просторi, адже коли розум врiвноважений цi змiни тонiзують та змiцнюють нас. Аюрведа дозволяє пристосуватися до цих змiн. Індивiдуальний розпорядок, що поєднує в собi щоденнi процедури, дихальнi i руховi вправи, Саттвiчне харчування сприяють нормалiзацiї життєдiяльностi органiзму.

В Аюрведi однiєю з причин захворювань вважаються патологiчнi звички, коли ритми нашого життя вiдхиляються вiд ритмiв Природи: невчаснi сон, їжа, стреси, гiподинамiя. Тодi в людинi накопичуються токсини, порушується робота всiх систем, слабне iмунiтет. В органiзмi розмножуються вiруси, бактерiї, гельмiнти, з’являються iнфекцiйнi та дегенеративнi захворювання. Хвороба – це спроба органiзму позбутися отруйних речовин, токсична дiя яких досягнула критичної межi.

Стародавнi вiдали, що органiзм людини – розумна самовiдновлююча система, яку необхiдно систематично звiльняти – очищати вiд токсинiв.

Одна з найглибиннiших розробок вiдичних лiкарiв – система очистки органiзму за допомогою Панчакарми, в перекладi з санскриту – п’ять видiв очищувальної терапiї. Завдання Панчакарми – вивести отруйнi речовини, вiдновити баланс – дош, – нормалiзувати роботу системи травлення, пiдвищити рiвень енергiї, активiзувати iмунну систему, i, як наслiдок, звiльнити органiзм вiд хвороб. В результатi дiї Панчакарми хронiчнi та дегенеративнi захворювання стають вилiковними.

Аюрведична мудрiсть дозволяє людинi позбутися хвороб i пiдтримувати належний рiвень здоров’я, але це можливо за умови високої самодисциплiни. Прагнучи змiнити життя на краще, необхiдно усвiдомити основнi принципи Аюрведи i обрати здоровий спосiб мислення та життя.

Висновки

В Аюрведi iснує система, що дозволяє гармонiйно увiйти в нове – оздоровче життя. Це – iндивiдуальний розпорядок дня, згармонiзований з ритмами Природи, оздоровче харчування, виконання аюрведичних гiгiєнiчних засад, що сприяють нормалiзацiї життєдiяльностi органiзму. Необхiдна умова оздоровлення в наш час: щоденна зосередженiсть (медитацiя), славлення роду, сил-енергiй Природи, спiв, звукове очищення i пiдсилення органiзму та ЗСЖ. Цi методи дозволяють вийти з активно-неспокiйного стану розуму та вiдчути себе цiлiсною особистiстю. Отримання релаксацiї, зосередження, концентрацiї уваги – головна опора розуму i характеру. Це основнi умови для досягнення успiху в усiх сферах нашої дiяльностi. Зосередженiсть вiдновлює рiвновагу та дає значне покращення психiчного й фiзичного здоров`я.

Динамiчнi вправи (краще виконувати на свiжому повiтрi) та статичнi йогiвськi вправи – асани створюють тиск в конкретно визначених органах i допомагають позбутися токсинiв, живлять тканини та нормалiзують їх роботу, створюють легкiсть в тiлi, дають яснiсть свiдомостi, наповнюють органiзм енергiєю. Пранаями – дихальнi вправи покращують пам’ять та роботу мозку, насичують органiзм киснем, сприяють видаленню токсинiв, змiцнюють життєвi сили.

В Аюрведi використовуються рiзноманiтнi очиснi процедури: клiзми, обмивання, маслянi масажi, парна, вживаються очиснi та пiдтримуючi здоров’я фiтозбори, мiнерали, елiксири та омолоджуючi бальзами. П’ятитисячолiтнiй досвiд збереження i вдосконалення давньоукраїнських вiдичних знань в усiх дiлянках життєдiяльностi заслуговує на всебiчне вивчення. Аюрведа поєднала тенденцiї метаболiзму органiзму i психологiчнi схильностi характеру в єдину систему.

Однак Аюрведа не ставить фiзичне здоров’я як головну мету. Розвиток високого рiвня свiдомостi є основною метою Аюрведи.

Знання, якi доносить до нас кожна наука, мають вiдображення тiєї мови на якiй висловленi її iдеї. Санскрит є невiд’ємною частиною Аюрведичних знань. На вiдмiну вiд англiйської мови, яка є мовою аналiзу, санскрит є мовою синтезу, вiн поєднує фрагменти в цiлiснi структури. Тому сучасна комп’ютерна iнженерiя, прагнучи створити штучний iнтелект, вивчає i застосовує санскрит. Провiднi унiверситети Захiдної Європи i США мають iнститути по вивченню санскриту. В дорадянський перiод санскрит вивчали в унiверситетах України для iнтелектуального поступу. В наш час санскрит є особливо життєво важливим. Тому для духовного та iнтелектуального поступу й оздоровлення нацiї всi свiдомi українцi мають долучитися до вивчення мови наших давньоукраїнських предкiв – санскриту. Санскрит дав силу нашому народу вижити й вистояти впродовж тисячолiть.

Вивчення санскриту пiд силу кожному, хто володiє українською мовою, завдяки спорiдненостi цих мов. Здоровий спосiб життя на основi Аюрверди сприяє свiдомому ставленню до Землi, як до живої iстоти якою неприпустимо торгувати, тому що зуби i кiстки кожної людини створенi та функцiонують завдяки силi – енергiї елементу Землi.

Лiтература

1. Джавахарлал Неру. Взгляд на всемирную историю, сочинения в 3-х томах. – Москва. Изд-во «Прогрес», 1975.
2. Володимир Шаян. Вiра предкiв наших. – Гамiльтон – Канада, 1987. – 893 с.
3. Эдуард Шуре. Великие посвященные. – Канада. Типография Губернской Земской Управы, 1914. – 419 с.
4. Освiта регiону. Полiтологiя, психологiя, комунiкацiї 2009 № 2, Український науковий журнал унiверситету «Україна», 6–10 с.
5. Степан Наливайко. Індоарiйськi таємницi Ук- раїни. Київ. Видавничий центр «Просвiта», 2004. – 448 с.
6. Степан Наливайко. Українська iндоарiка. Київ, «Євшан-зiлля», 2007. – 640 с.
7. Степан Наливайко. Тисяча найновiших тлумачень давнiх українських назв, iмен, прiзвищ (на iндоiранському матерiалi): довiдник. Київ, «Євшан- зiлля», 2008. – 360 с.
8. Степан Наливайко. Давньоiндiйськi iмена, назви, термiни: проекцiя на Україну: довiдник. Київ, 2009. – 504 с.
9. Степан Наливайко. Таємницi розкриває санскрит. Київ. Видавництво Сергiй Наливайко, 2009. – 280 с.
10. Степан Наливайко. Індiйський мiф. Український коментар. Видавець Сергiй Наливайко, 2010. – 568 с.
11. Василь Кобилюх. 167 синонiмiчних назв землi у санскритi. – Тернопiль. Мандрiвець, 2009. – 208 с.
12. Василь Кобилюх. Душа Японiї: айни очима українця i санскриту. – Тернопiль. Мандрiвець, 2010. – 136 с.
13. Оксана Ганич, Богдан Бiлас. Екологiя. Природне харчуванняю Здоров’я. Ужгород: ВАТ «Патент», 2000. – 376 с.
14. Пам’ятки української мови XVIII ст. Лiкарськi та господарськi порадники XVIII ст. Київ. Нау- кова думка, 1984. – 127 с.