Влада

Життя, котре ми проживаємо, а також світ,
в котрому ми живемо, залежить від нас.
Масару Емото

СИСТЕМА СУСПІЛЬНОГО ТИПУ ТА КОРОТКОЧАСНА ПАМ’ЯТЬ МОЗКУ ЛЮДИНИ

Під системою прийнято розуміти безліч елементів, між котрими існують функціональні відносини із статичними (зв'язки) та динамічними (дії) функціями.

Оточуючий людину світ являє собою чисельну кількість зв'язаних між собою тою чи іншою мірою систем, котрі розкладає на складові частини сама людина. Оскільки існує система - людське суспільство, - основним структурним елементом якої є сама людина, таку систему у відмінності від інших (фізичні, біологічні та т.п.) прийнято називати суспільною системою.

Функціонуванню суспільної системи, структурним елементом котрої є людина, властиво пристосовуватися до впливу оточуючого світу і здійснювати, в межах присутніх їй свідомості та волі, доцільні дії з метою впливу на оточуючий світ, тобто, в першу чергу її життєдіяльність, що і прийнято називати її функціонуванням у такій системі. Ця життєдіяльність являє собою єдність двох протилежних по своїй суті процесів.

З однієї сторони, людина, знаходячись під впливом оточуючого її світу, пізнає його та формує своє уявлення про нього. Всяке формування уявлень людини про світ є не чим іншим, як моделюванням, сутність якого полягає у створенні нею певних абстракцій (символів, образів, обрядів, релігій та т.п.) з наступним створенням із цих абстракцій ідеальних систем та прийняттям таких за системи реального буття. При цьому, кожна подібна модель несе в собі відбитки ідеології, котру проповідує людина, створивши модель.

З іншої сторони, людина на основі сформованих систем уявлення оточуючого світу та цілей, які вона переслідує, впливає на оточуючий її світ, реалізує системи своїх уявлень у скоєних нею діях та створює нові ідеальні та матеріальні системи, чи змінює та руйнує старі, раніше існуючі системи.

Таким чином, процес функціонування людини у суспільній системі являє собою циклічне повторення перетворень систем зовнішнього по відношенню до людини світу в системі її внутрішнього світу (свідомість), а потім перетворення систем внутрішнього світу (свідомості) знову у системи зовнішнього світу.

Тому системи, основним структурним елементом котрих є людина, в рівній мірі як і системи, створені свідомістю людей та реалізовані ними в результаті їх діяльності, називаються системами суспільного типу (Хурсин Л.А. "Начало теории систем общественного типа").

Основною відмінною рисою усіх систем суспільного типу від систем інших типів є те, що вони та їх інформаційні потоки являють собою відображення структури короткочасної (оперативної) пам'яті мозку людини і її кількісних інформаційних характеристик. Тут під короткочасною пам'яттю людського мозку будемо розуміти механізм, завдяки якому сприймається інформація від органів сприйняття та з довготривалої пам'яті, репродукування інформації, та видачу її як зовні, так і в довготривалу пам'ять.

Системам суспільного типу властива ергодичність. Це значить, що з якого б стану система суспільного типу не почала свій розвиток, у кінцевому результаті вона неминуче прийде в цілковито певний стан, котрий характеризується значеннями математичних очікувань кількості здійснюваних елементами функцій та структурою ієрархічного типу зі складовими елементами різної ємності.

Суспільна система та системи суспільного типу мають однакову природу, і своїм виникненням та існуванням завдячні такому феномену, атрибуту матерії як інформація, якій у свою чергу, аналогічно як речовині чи енергії, присутні якість та кількість. Інформація - це характеристика відображеної структури системи чи її функціонального потоку.

Останнім часом розрізняють два види інформації. Інформацію, створену свідомістю людини у вигляді окремих ідеальних абстрактних структур, незалежно від того, де вона знаходиться, у мозку людини чи на іншому матеріальному носії, прийнято називати вільною інформацією. Таку тобто всяку вільну інформацію, опосередковану працею людини та реалізовану в вигляді конкретних матеріальних структур, прийнято називати зв'язаною, або сполученою, інформацією.

Вільна інформація може бути як об'єктивна, так і суб'єктивна. Об'єктивна вільна інформація є істинною та представляє собою знання людей про об'єктивний світ. Це, як правило, є науково визначена інформація, і саме така покладена в даний матеріал.

Інформаційні комплекси елементів системи створюють її інформаційний потік. Кожний інформаційний комплекс вільної інформації представляє собою безліч елементів (образів) різної інформаційної ємності, що описуються логічними абстракціями різних рівнів складності. Межа можливостей місткості інформаційного комплексу звужена до межі можливостей людського мозку. Тому, коли ємність початкового інформаційного комплексу досягає свого ліміту, подальший розвиток інформаційного комплексу можливий тільки при незалежному розвитку його складових частин. Це в свою чергу веде до створення похідних інформаційних комплексів, з яких формується новий інформаційний потік. Таким чином, механізм розвитку інформаційного потоку є скритим у природі розподілення інформаційних комплексів на складові частини при досягненні ними граничної інформаційної ємності.

Обмеженість інформаційних можливостей людини визначено перш за все можливостями короткочасної пам'яті мозку людини. Кількісні характеристики структур короткочасної пам'яті та утворені в ній інформаційні потоки є не чим іншим як кількісними характеристиками інформаційних можливостей людини.

Такі кількісні характеристики короткочасної пам'яті людського мозку розвинені та детально викладені в роботі видатного українського вченого Хурсіна Л.О. "Начала теории систем общественного типа", в основу визначення котрих автором покладена побудова математичних моделей структур систем суспільного типу, їх інформаційних потоків та результати натурних досліджень, отриманих в дослідній психології.

Згідно з сучасними науковими уявленнями, механізм короткочасної пам'яті людського мозку має електричну природу , про що заявляють у своїх працях Моррел Ф. "Хранение информации в нервных клетках" та Несипов Е.П. "Живое глазами химика". Відповідно, пов'язані з його функціонуванням енергетичні та інформаційні процеси протікають у мікросвіті з одночасною трансформацією через такий різних форм реального буття.

При електричній природі короткочасної пам'яті мозку людини та визначено існуючих швидкостях протікання в ній інформаційних процесів, кодування інформації здійснюється на внутрішніх молекулярних електронних структурах. При цьому структура короткочасної пам'яті мозку людини утворюється нервовими клітинами, безумовно речовою основою котрої є вода, що знаходиться в стані так званого "гарячого" льоду, тобто в стані, в температурних межах якої не руйнується її кришталева гратка за Хурсіним.

Саме тому кажуть, що людина "бачить" світ через кристал льоду.

Повертаючись до питання відносно пізнавальних можливостей людини, доречно вказати, що багатогранність об'єктивного світу людина пізнає в межах структурної різноманітності асоційованої молекули води, в електронних структурах котрої кодується сприйнята та створена нею інформація.

Атомно-молекулярна різноманітність води є еталонною, як зазначає Хурсін. У масштабі такої еталонної різноманітності, людина сприймає багатогранність об'єктивного світу, та в масштабі цієї ж еталонної різноманітності перетворює його. Коли ми кажемо, що людина "бачить" світ через кристал льоду, то ми розуміємо під цим те, що явище первинного відображення буття розумом реалізується в межах різноманітності речово- енергетичних структур молекул води.

В існуючих межах різноманітності речово- енергетичної структури молекули води дається можливим створити тільки кінцеву кількість різних структур (статичних та динамічних), котрі можуть бути використані в якості моделей окремих складових об'єктивного світу, багатогранність котрого безмежна. Тому, можливості людини в пізнанні об'єктивного світу зумовлені обмеженнями, накладеними Природою на інформаційні можливості її мозку. Таким чином, ми бачимо, що процес пізнання людиною її буття в обмежених областях обмежений не тільки об'ємом інформації та її складністю, але і її різноманітністю. Це означає, що навіть в межах зони, обмеженої статичними інформаційними характеристиками короткочасної пам'яті людського мозку, людина може пізнавати тільки ті сторони буття, властивості і відносини яких можуть бути змодельовані в межах різноманітності відображення людського мозку, тобто в межах різноманітності атомно-молекулярної структури води (льоду) та, відповідно, різноманітності структури короткочасної пам'яті людського мозку.

Загальна кількість певних областей реального буття, котрі можуть бути відображені (змодельовані) людиною, обмежена кінцевими значеннями об'єму довготривалої пам'яті її мозку.

Обмеження, накладені Природою на пізнавальні можливості людини, що відображують динамічну сторону феномена пізнання людиною буття, пов'язані з процесом оволодіння нею інформації певних рівнів складності і протікають в часі таким чином, що інформація граничних рівнів складності освоюється людиною в загальному ближче до кінця її життя. Згідно з Хурсіним, граничне значення рівнів складності інформації короткочасної пам'яті людського мозку чисельно дорівнює значенню - 7,6. Тобто, це значення граничного рівня складності образів, котрими людина може оперувати в процесі мислення.

Унаслідок цього, пізнання складності буття людиною обмежено в часі. Таке обмеження в процесі функціонування суспільної системи частково перекривається існуванням в системі одночасно декількох поколінь людей.

Поряд з кількісними обмеженнями, накладеними Природою на інформаційні можливості людського мозку, існують і якісні обмеження, що обумовлюють її пізнавальні можливості. Одним із них є лінійність мислення, тобто в процесі пізнання думки у людини слідують послідовно одна за другою.

Таке обмеження не є абсолютним, а швидше відносним у тому розумінні, що лінійність мислення складає сутність так званого "здорового глузду", є джерелом "очевидних речей" на підставі яких у більшості випадків створюються псевдозамкнені інформаційні комплекси, які з часом можуть бути перетворені на замкнені інформаційні комплекси шляхом наукових методів пізнання.

Таким чином, можливо констатувати, що пізнання окремою людиною об'єктивного світу в самих загальних рисах є обмеженим, суб'єктивним та консервативним. Пізнання є суб'єктивним в тому розумінні, що відображення об'єктивного світу свідомістю можливе лише в межах структурної різноманітності короткочасної пам'яті людського мозку. Тому цікавим є питання відносно можливостей "колективного розуму", тобто питання, в якій мірі дійсно, що "один розум - добре, а два - краще". Із раніше викладеного цілком очевидно, що кооперація декількох осіб при пізнанні кожної області буття не може перевершити сьомий рівень складності інформації об'єктів і явищ, що утворюють її, а може збільшити тільки число таких, тобто, розширити область за межі доступні одній людині, або в межах, доступних одній людині, побудувати іншу модель області, що розглядається.

Процеси функціонування суспільної системи - це процеси руху в ній інформації.

Саме тому реально притаманний людині процес мислення являє собою органічну єдність процесів логічного синтезу і логічного аналізу вільної інформації. Його кількісні характеристики як у цілому, так і окремо, обумовлені кількісними характеристиками упорядкованого інформаційного потоку, котрий функціонує в короткочасній пам'яті людського мозку.

Процес пізнання людиною об'єктивного світу фактично являє собою перетворення розімкнених (псевдо) інформаційних комплексів в замкнені (істинні) інформаційні комплекси. Суть цих перетворень полягає в тому, що між вихідними елементами, фактами, образами розімкненого інформаційного комплексу на підставі виконаних людиною досліджень встановлюються зв'язки. Об'єктивність встановлення таких зв'язків перевіряється суспільно-історичною практикою. Коли зв'язки установлені об'єктивно, то в такому разі створюється замкнений інформаційний комплекс.

З іншого боку, в разі дії низки соціальних факторів та природних властивостей людської натури до пояснення "усе та вся", замкнення розімкнутого інформаційного комплексу людиною часто здійснюється без проведення досліджень. У результаті, в рамках логічно достатньої схеми, має місце фальшиве замикання розімкненого інформаційного комплексу. Людина, не знаючи нічого, досить часто вважає, що знає все.

Фальшиво замкнений інформаційний комплекс є псевдозамкненим інформаційним комплексом. 

Враховуючи безмежну багатогранність об'єктивного світу та можливість його пізнання досить обмежено, людина при цьому використовує один із двох підходів. Вона або досліджує певну область свого буття та створює її модель, чи спочатку створює модель, а потім шукає область свого буття, котрій у відповідність можливо було б підставити створену нею модель.

ЕЛЕМЕНТАРНА СТРУКТУРА ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ

Обурився Хранитель Сіми Врат: "Даю людям безкінечний
потік чудес, але вони не розпізнають їх. Даю нові зірки, але
світло їх не міняє людського мислення. Занурюю в глибини вод
цілі країни, але мовчить людська свідомість. Підношу гори і
Вчення Істини, але голови людей навіть не звертаються до
кличу. Посилаю війни та мор, але і жах не заставляє людей замислитися.
Посилаю радість знання, але люди роблять із
священної трапези зловоні. Немає у Мене знаків, щоб
відвернути людство від загибелі."
Цитата із Агні Йога

Як бачимо, структури усіх систем створюються елементами матеріальної та енергетичної природи. При цьому структури, створені такими елементами, якісно різні. Шляхом різних комбінацій елементів цих структур, можуть бути представлені будь які динамічні структури людського буття. І це обумовлено масштабними характеристиками короткочасної пам'яті людського мозку як структури, створеної безліччю цих матеріальних та енергетичних елементів, носіїв інформації.

Нині історично відомі періоди (суспільні системи та системи суспільного типу) існування людської спільноти в рамках певних так званих суспільно-політичних формацій. З урахуванням сьогодення такі періоди буття людини в межах існуючої відповідної вільної інформації та в логічного аналізу і логічного синтезу такої характеризуються саме як псевдозамкнені інформаційні комплекси. При цьому, такі комплекси створювалися в першу чергу шляхом емпіричного створення моделей, в котрих ієрархічну вершину посідали її творці з єдиною метою - володарювати.

Нинішній рівень розвитку науки та стан новітнього громадського мислення цілеспрямовано підводять суспільство до нового бачення очевидних речей, стають тим нестримним потягом до змін, котрі докорінно назріли в умовах сьогодення.

Вектор сучасної світової наукової думки, базуючись на фундаментальних дослідженнях, повертається у бік ствердження факту цілісності Світобудови та виключного функціонування в усіх їїпроцесі природних системах універсального принципу самоорганізації та саморегулювання за постійно діючими законами розвитку Всесвіту (Гер - Хаар Д., Вергеланд Г. "Элементарная термодинамика" та Пригожин И., Стенгерс И. "Порядок из хаоса").

Подібний підхід до факту явленого, неодмінно стверджує на наявність єдиного організуючого утворення (в науці - центру, ядра, космічного розуму, тощо, а в народі - просто Бога), згідно якому увесь Всесвіт існує та розвивається саме за встановленими ним законами без будь-яких виключень.

Як сукупність об'єктивних наукових досліджень, так і індивідуальне бачення на рівні інтуїтивного світосприйняття, підводять людину до перегляду існуючих законів стосовно відносин між людством, створених цими ж людьми на використанні спотвореного світосприйняття. Саме існуюче по сьогодні світобачення створило умови, коли функціонування суспільних систем увійшло в антирезонанс із законами існування природних систем та Всесвіту взагалі.

Створені на псевдозасадах суспільні системи та їх підсистеми, животворний механізм буття котрих цілеспрямовано інфіковано вірусом матеріалізму, терплять сьогодні без виключення загальний крах, який є показовим і для України (Масару Емото "Послания воды").

Паразитуюча напротязі багатьох століть потвора вимушено підвела людську спільноту до краху та неминучого очищення.

Оскільки наше суспільство ще не до кінця усвідомило помилковість засад, в умовах котрих здійснює своє функціонування держава Україна, перший показовий аналіз підводить нас до прогнозованих очікувань найближчим часом.

У першу чергу мова іде про безперечний факт наявності об'єктивних умов, котрі розв'язати за існуючих обставин просто неможливо, що в свою чергу призведе до закономірного виникнення низки критичної маси відповідних очікувань, особливо характерних сьогоденню, а саме:

• безперечної можливості адміністративного впливу різними шляхами виконавчої гілки влади на законодавчу та судову і навпаки з можливістю знехтування Основним Законом країни та волею народу;
• відсутності ефективного механізму взаємодії гілок влади та неможливості в існуючих умовах його створення;
• інертності народу до певного часу, оскільки в даній системі влади він "джерело", тобто як і особистість зокрема, - "ніхто";
• стимулюванні впливом бізнесу в виконавчій та законодавчій гілках влади інтересів олігархічних груп (національних буржуа) з цілковитим знехтуванням при цьому інтересів держави та народу;
• повної нездатності законодавчої гілки влади конструктивно працювати на користь держави з причин кастовості та партійної приналежності. Партійні обранці від народу не можуть сповна себе реалізувати з тієї причини, що вони цілком залежні та мають виконувати волю вузького кола ядра партії з приналежною йому старою, спотвореною тоталітаризмом ментальністю;
• відокремлення і розмежування інтересів підприємництва та держави, що в розмаїтті поля законодавчого хаосу вимушено визначає першому долю "злочинного";
• відсутності незалежного по суті контрольного органу за дотриманням положень Основного Закону країни, котрий зміг би забезпечувати в державі безумовне функціонування законності;
• наявності руйнівного комплексу жорстких та скритих ідеологічних суперечок з корінням в далеку давнину;
• функціонування держави в координатній системі владного управління, що призвело до торжества гасла часу "Гроші - розум, честь та совість епохи", верховенство котрого засліпило державне "яснобачення", а особистість як така втратила всяку цінність.
• нездатності системи влади як такої, з урахуванням вище сказаного і не тільки, сприяти розбудові держави та створенню передумов для гармонійного життя її громадян;

Короткий аналіз стосовно так званої "політичної реформи" в системі координат "Парламент - Президент" та виборів 2006 року на багатопартійній основі показує, що ці обставини жодним чином не будуть розв'язані, а країну чекає:

- подальше під час виборів, одночасно незалежне, делегування народом права влади партіям до місцевих та вищих рад, включаючи Верховну Раду, окремо головам місцевих рад, окремо Президенту.

Такий підхід розпорошує централізацію дії делегованої влади, створює умови для невизначеності як в прийнятті так і виконанні її рішень, ускладнює притягнення до відповідальності її представників.

Окрім того, виникає питання правомірності вважатися "народними депутатами" представникам Верховної Ради, оскільки під час виборів відбувається обрання не персональних осіб чи персоніфікованих членів партій, а партій. У такому разі приставка "народний" втрачає свою суть, а представники партій, що проходитимуть до парламенту за партійними списками, вірогідніше мають просто називатися депутатами парламенту, або Верховної Ради;

• кількісна інваріантність представництва партій у Верховній та інших радах, що не відповідає принципам самоорганізації та існування природних систем. Це неминуче приведе країну до подальшої розбалансованості і конфронтації в процесі її роботи за рахунок лобіювання політичних та бізнесових питань представниками цих партій на всіх рівнях;
• для прийняття рішень виконавчою гілкою влади знову потрібно буде вести непримириму боротьбу за безглузду більшість у парламенті, що в нових умовах практично здійснюватиметься досить важко;
• складність у формуванні коаліційного уряду з одночасним курсом (завдяки складовій партійній домінанті) на розбалансованість в його подальшій діяльності;
• подальше загальне зростання критичної маси суперечок в суспільстві з ризиком розколу країни, що спонукатиме до загальної орієнтації об'єктивної ситуації на необхідність корінних змін.

Присутності хоча б одного з цих факторів досить для того, щоб зробити висновок про майбутній параліч існуючої, або так званої псевдо модернізованої, системи влади, та як наслідок, подальший політичний, духовний, економічний та соціальний занепад держави.

У такому разі, цілком очевидно постає питання: " У чому прихована причина існуючого об'єктивного хаосу сьогодення?".

Відповідь на це питання бачиться досить простою!

Річ у тім, що Всесвіт являє собою животворчий комплекс, де все суще є його цілісною складовою життєтворчою часткою з наявним постійно діючим механізмом інформаційно-енергетичного колообігу, підтримуючи таким чином його життєдіяльність та розвиток. У цьому процесі задіяні без будь-яких виключень усі тонко- та щільно-енергетичні утворення. Отже, у Всесвіті діє закон глобальної взаємодії, котрий і тримає світобудову в цілісній системі.

У відповідності до дії цього закону, буття людини та систем, створених нею, також повинно здійснюватися "по образу та подобію".

Звідси виникає питання: "На яких же тоді засадах та у відповідності до чого базується сьогоденна суспільна система в Україні ?"

Спробуємо розглянути його на прикладі структури системи влади країни.

Так, Верховна Рада країни являє собою інформаційний комплекс, який по суті відірваний від владодавця, тобто народу, та закритий для взаємодії з ним. Така рада "чудотворить" в ім'я та на благо її представників, відкрито вампіруючи енергією народу.

Відповідно, президенти країни - умовно "царі зі своїми свитами" - також діють в закритому інформаційно-енергетичному комплексі в основі та заради досягнення власних інтересів і побічно інтересів своїх "свит".

Подібна система влади функціонує в умовах відірваного від народу малого інформаційно-енергетичного колообігу з наявним комплексом жорсткої боротьби між її представниками заради власного утримання на її олімпі. Інакше бути просто неможливо.

Примітивним прикладом такої боротьби за владу є декларація президентів чи інших державних посадовців про непричетність до партійних блоків, будучи одночасно їх почесними головами. Таке явище цілком сприймається, як нав'язування бачити біле чорним чи навпаки.

Таким чином, суспільна система нашої країни з існуючою організаційно-правовою формою влади створює умови, коли народ знаходиться за межею малого інформаційно-енергетичного комплексу і ніяк не може впливати на майбутнє як держави, так і власне, а загальна деморалізація всього суспільства є цілеспрямованим рухом у прірву.

Все це ніяк не відповідає дії універсального принципу самоорганізації природних систем, а загалом з урахуванням аналогій в інших країнах призводить до руйнування всієї Планети.

Звісно, так далі продовжуватися не може.

У такому разі закономірно постає питання, що ж тоді за подібних умов необхідно зробити, щоб запобігти загальному курсу на самознищення.

Обґрунтовано стверджуючий сучасний науковий підхід на наявність універсального принципу, покладеного в умови існування природних систем без всіляких виключень, цілеспрямовує орієнтацію людини на неодмінність дій, результат яких має бути резонансним Всесвітній просторовій гармонії.

Деталізований аналіз та синтез наукового обґрунтування, з одного боку, та інтуїтивне світобачення і давні історичні знання, з іншого, нестримно підводять нас до приведення у відповідність умов життєдіяльності людства за загальним гармонійним принципом.

Будь-яке природне формоутворення здійснюється у відповідному суровому порядку, заснованому на засадах цілісності, гармонійності, пропорцій, ритмів, симетрії та постійного розвитку по спіралі. Ці принципи самоорганізації покладено в основу оптимізації на всіх рівнях розвитку матерії (Всесвіту). Саме вони змушують функціонувати природні системи, які зберігають порядок та числову єдність у своїх структурах і керують Всесвітнім Порядком.

У багатьох сучасних наукових роботах вказується, що "існування Всесвіту визначається наборами чисел, природа яких ментальна" ("Телемедицина. Новые информационные технологии на пороге XXI века").

У свій час піфагорійці теж стверджували, що саме математика демонструє точний метод, який Бог поклав в основу створення та утвердження Всесвіту.

А тому в умови існування суспільної системи України мають бути привнесені засади ладування народу на відповідній гармонійній основі.

Ця гармонійна основа має стати тим спільним знаменником, коли обмежені самою Природою можливості світосприйняття та світобачення людини, яка здійснює моделювання свого буття в межах власних уявлень, відповідатимуть знанням про сутність Світобудови та масштабним законам їх взаємодії.

Тому, у відповідності до дії Всесвітнього Закону Взаємодії, у країні в першу чергу необхідно сформувати колективну саморегулюючу систему влади, що буде базуватися на умовах визначення на виборних засадах гідних особистостей від громад, та відповідно побудувати ієрархічну структуру представництва держави на залученні таких до кожної складової ієрархічної структури (місцевої, районної і т.п.) гілки влади.

Подібний принцип розбудови державності з часом може лягти в основу структури державотворення світової спільноти, в т.ч. наддержавного органу - ООН. Тому саме такий варіант потрібно прийняти за основу, доопрацювати механізм реалізації, впровадити у себе та експортувати у світову спільноту.

Жодні інші, існуючі нині варіанти демократій не можуть бути для нас жаданим орієнтиром, оскільки фундаментальні основи їх створення базуються на тих же псевдозасадах.

ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА СИСТЕМИ ВЛАДИ МАЙБУТНЬОГО

Мета пропозиції полягає в повній реалізації системи народної влади, в основу якої покладено верховенство владодавця, тобто народу. Саме такий принцип дозволить створити інформаційно- енергетичний комплекс країни за участю представників всього суспільства. Управління країною здійснюватиметься по повному колообігу за принципом так званого "демократичного централізму", а по суті системи централізованого народовладдя, тобто "знизу до верху, та зверху до низу".

Суть механізму створення стовбурової структури системи народовладдя:

1. На виборчій основі обираються голови гілок місцевої влади (центри кристалізації), котрі в свою чергу на тендерній основі формують склад місцевих виконавчих гілок влади. Повний кількісний склад представників місцевої та інших рад повинен формуватися в залежності від масштабного фактору питань, що підпадають під сферу впливу цієї ради, та складати наступний числовий ряд, а саме 1, 2, 3, 5, 8 і 13 (по суті - розподілення сфер діяльності). Така ідеалізована сумарна послідовність чисел добре відома сьогодні як "послідовність Фібоначчі" і складає математичний ряд чисел "золотого перетину", а послідовні відношення між ними складають так званий "Модуль Фібоначчі". Саме ця ідеалізована числова єдність, про що свідчать сьогоденні наукові дослідження і стародавні вчення, покладена в фрактальний (самоподібний) характер створення Світобудови та всіх здійснюваних в ній інформаційно - енергетичних процесів, що в свою чергу складає принцип просторової гармонії. Золотий перетин - це закон пропорційного відношення цілого і складових його частин. Сьогодні науковцями все більше стверджується нерозривний зв'язок "золотої пропорції" з розумінням всезагальної гармонії котра пронизує Всесвіт від мікросвіту до макрокосмосу.

Це значить, що в залежності від масштабності умов буття регіону, що складає раду, обраним Головою призначається 1, або 2, 3, 5, 8 чи 12, але не більше, відповідальних виконавців знапрямками. Число 12 на ментальному рівні відповідає кількісному складу Кола, а разом з обраним Головою, котрий буде перехідним ланцюгом до вищої гілки влади, кожний орган влади (за виключенням місцевих рад з незначним масштабним фактором) складатиме повне Коло з 13 осіб. Саме 13-й (перехідний) представник, в абсолютному числовому значенні більший від одиниці, що на ментальному рівні дорівнює числовому значенню 13,5-13,6. Ці значення в електронвольтах і відповідають майже спі- впадаючим експериментально знайденим потенціалам енергії іонізації елементів кисню та водню, котрі і утворюють молекулу води. А як відомо, в основі функціонування природи життєздатності лежить енергетичний обмін між молекулами, зумовлений переносом енергії окремими електронами завдяки енергії іонізації атомів і молекул, як зазначає Хурсін у праці "Общие вопросы".

1.1. Обрані голови місцевих рад створюють районну раду (Коло району), обираючи з свого числа голову районної ради (далі по тексту - Кола), який у своїй діяльності підзвітний сесії районної ради. Голова районної ради на контрактній основі формує склад виконавчої районної ради.

1.2. Таким же чином голови районних рад формують обласну раду, голови котрих в свою чергу формують республіканську раду (Верховне Коло). Створена Республіканська Рада, або Верховне Коло, має бути вищим колективним представницьким органом країни.

1.3. Сесією Республіканської Ради із її представників призначається голова Ради, який і буде главою істинно представницької гілки влади країни та в своїй роботі підзвітним сесії Республіканської Ради. До компетенції глави Республіканської Ради відноситимуться питання, пов'язані з виконанням ним представницьких функцій Ради в здійсненні внутрішньої та зовнішньої політики країни.

Призначений Голова Республіканської Ради звільнятиметься від виконання ним обв'язків голови відповідної регіональної представницької гілки влади, а компенсація на місцях перехідних народних обранців до вищих гілок влади здійснюватиметься за рахунок права "другого місця" під час загальних одноразових виборів.

У свій час Голова Республіканської Ради формує та представляє для затвердження сесією Республіканської Ради:

• Голову уряду країни, який в свою чергу призначає і погоджує з Республіканською Радою в особі її Голови склад представників кабінету міністрів, комітетів, фондів, служб та силових відомств в кількісному складі з 12 осіб за напрямками діяльності. Уряд країни підпорядковуватиметься безпосередньо представницькій республіканській раді в особі її голови, формуючи таким чином з верху до низу з відповідною підпорядкованістю гілку виконавчої влади.
• Голову державного комітету з питань законодавства, який формує орган з розробки законодавства країни на тій же контрактній основі. Вся законотворча робота (опрацьовані законодавчі акти) затверджуватимуться сесією республіканської ради.
• Голову наглядової ради (комітету) за використанням бюджетних коштів, висновки засідання якої затверджуватимуться сесією республіканської ради.
• Інше (визначатиметься).

2. Всенародно, за вище зазначеною схемою, починаючи з районного та міського рівня, обирається наглядова рада (комітет) з питань дотримання гілками влади положень Основного Закону.

Суть повноважень наглядової ради полягатиме у відстеженні функціонування в країні положень Основного Закону. До компетенції наглядової ради входитимуть також повноваження з приводу подання судових позовів до судової гілки влади в разі виявлення порушень народними обранцями положень Основного Закону.

3. Судова гілка влади теж формується на виборчій основі, починаючи з обрання районних та міських суддів шляхом виборів громадою цих територіальних устроїв.

Подальша вертикаль судової гілки влади створюється із числа народно обраних суддів за механізмом створення представницької гілки влади.

Конституцією країни мають бути передбачені основні положення стосовно функціонування такої системи влади з одночасним визначенням переліку питань, рішення по котрим прийматимуться тільки шляхом всенародного референдуму (ВІЧЕ), тощо.

У першу чергу, Основним Законом країни мають бути передбачені такі важливі моменти, як обрання представників місцевої та інших рад терміном на 5 років з правом бути знову обраними, але через наступні 5 років. Термін 5 років рекомендовано зберегти напротязі 5-ти виборчих періодів, що характерно періоду 25 років, відповідно наближеному до зміни одного покоління, та важливому для самого початкового процесу розбудови держави.

Подальший термін у процесі стабілізації інформаційного комплексу має бути збільшеним до 7,6 року, що відповідатиме граничному числу рівня складності оборотної чи створеної в системі інформації, характерної короткочасній пам'яті мозку людини та значенню ієрархічного рівня, котрий існує в деяких системах суспільного типу.

По закінченню терміну представництва народні обранці, які входили до попередніх складів Верховного Кола, можуть представляти консультативну раду при новій діючій Республіканській Раді, тобто Колі, з визначенням їх повноважень.

Відкликання обраних до гілок влади представників має здійснюватись за рішенням суду чи за ініціативи громад (ВІЧЕ місцевих громад), але не раніше виконання ними своїх обов'язків протягом половини визначеного терміну.

Саме подібний принцип державотворення зможе забезпечити повний колообіг інформаційно-енергетичних процесів у країні подібно здійсненню їх у Всесвіті, тобто відбуватиметься у відповідності повний життєтворчий коловорот, в котрому будуть задіяні сповна всі громадяни країни. 

ЕКОНОМІЧНИЙ БЛОК СТРУКТУРИ

Світ, спотворений на жадібності
та лихварстві, саморуйнівний.
Маргрит Кеннеді

Людина отримує інформацію в процесі руху такої у суспільній системі. Процес перетворення людьми вільної інформації на сполучену є процесом реалізації потенційних сил та праці. Результатом реалізації потенційних сил праці людини є створення споживчої вартості, яка може мати форми матеріальних та ідеальних благ і послуг. У процесі перетворення вільної інформації на сполучену досягається кінцева мета руху вільної інформації в суспільній системі - перетворення інформації (знання людей про об'єктивний світ) на споживчу вартість.

З боку бачення інформаційної теорії вартості людина як творець, перетворювач та носій інформації в умовах суспільного розподілу праці має суспільно споживчу вартість, створення якої можливе тільки шляхом затрат суспільної праці. Підготовлена до суспільно корисної трудової діяльності людина, таким чином, являє собою вартість і є основним багатством суспільної системи.

Створена за наведеним прикладом істинна структура системи влади країни має бути реалізована в умовах існування інформаційної теорії вартості з унеможливленням наявності підстав для всіляких спекуляцій, шахрайства та експлуатації особистості в приватних інтересах.

Становлення та існування держави в умовах істинно представницької системи влади та інформаційної теорії вартості має базуватися на функціонуванні в країні самостійно достатніх та економічно міцних регіонів, нерозривно інтегрованих в єдиний державний стовбуровий організм.

Першочерговими завданнями на цьому шляху мають стати:

1. Введення в країні в основі колективної форми власності (колектив - власник підприємства з ієрархічно визначеною пропорційно до активів підприємства долею власності кожного його члена) з формуванням його керівної структури за аналогом формування представницької гілки влади.

Фактично в структурі колективу така форма власності виключає приватну власність, а передбачає отримання кожним працівником частки розподіленого прибутку (дивідендів) за результатами діяльності як кожного члена колективу, так і колективу в цілому. Під час працевлаштування громадянина в іншому колективі він автоматично має втрачати всі майнові права на попередньому місці роботи та, відповідно, набувати на новому. Такий механізм органічно вписується в сам природний процес існування людської спільноти. Біологічна особистість не вічна, а образна посада (умовне робоче місце) залишається зі зміною поколінь протягом існування світової спільноти.

Сьогодні, поряд з існуючими формами власності, важливо введення саме такої на ще неприватизованих підприємствах з подальшим визначенням напротязі часу її ефективності та прийняття за обов'язкову в основі;

2. Власності держави в образі місцевих рад на Землю з категоричною забороною її продажу (Земля  це той святий оберіг, котрий дає нам, її дітям, життя), а також стягнення всіляких податків та платежів за її використання.

Земля ні за яких обставин не може бути товаром.

3. Приведенні у відповідність функції грошей (безвідсоткові та безінфляційні гроші) як засобу платежу до визначення ними міри вартості, а не виконання такими функції товару. Гроші, що постійно виконують подібну функцію, підпадають динаміці так званого експоненціального росту. За рахунок утримання відсотків грошові достатки через певні періоди подвоюються і з часом переходять у вертикальний кількісний ріст. Похідною дії такої функції є невідповідність грошової маси визначенню істинної міри вартості та, як невід'ємний результат, виникненню механізму інфляції, а також виснажуванню сировинних ресурсів, непомірних затрат на озброєння та війни і т.п. Сьогоденний відсотковий механізм є основною причиною необхідності паталогічного росту економіки зі всіма відомими наслідками руйнування оточуючого світу. Тому найочевиднішим джерелом отримання доходів, наприклад, банківськими установами, котрі мають мати виключно державну форму власності, має бути механізм отримання таких від надання поточних вартісних послуг з банківських операцій та обслуговування інвестиційних програм;

Гроші, що постійно виконують функцію товару в умовах приватної власності на землю та засоби виробництва, мають магічну силу, яка знаходиться за межею можливостей урядів, президентів, країн, тощо. За даних умов бізнес органічно зростається з владою і ні за яких обставин не може бути від неї відділений. При цьому здійснюється стрімкий, векторно протилежний розрив в рівні отримання, з одного боку, надприбутків досить обмеженою групою людей, а, з іншого, зубожінням людської спільноти загалом. Таке зубожіння цілеспрямовано руйнує генофонд націй та народів, не даючи можливості їх представникам реалізувати до кінця даний їм природній талант особистості, в т.ч. через механізм отримання освіти та реалізації знань. Результатом дії такого механізму є загальна руйнація особистості з наступним сплеском жорстких революційних подій.

4. Ліквідація безробіття, як однієї з глобальних причин стагнації економіки та деградації особистості;

5. Введення механізму формування державного бюджету за рахунок відрахування раціональної частки від доходів місцевих, районних і обласних бюджетів. У такому разі соціальне забезпечення громадян здійснюватиметься в основі за рахунок місцевих бюджетів, виходячи з існуючих (заново створених) у країні законодавчих положень. При цьому, законодавчо визначений мінімальний рівень обов'язкових соціальних гарантій рішенням місцевих рад може коригуватися в сторону збільшення за рахунок достатків місцевих бюджетів. Наявність такого фактору спонукатиме громаду до активної громадянської позиції.

Фінансування з державного бюджету має бути направлене, в першу чергу, на забезпечення утримання вертикально інтегрованих державних структур та інших законодавчо визначених заходів.

6. Спрощення до повної прозорості та ясності системи оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності шляхом введення оптимально визначеного єдиного (наприклад - логічно з прибутку) податку.

У цьому разі базою оподаткування може бути податок з різниці між виручкою та законодавчо визначеними оптимальними статтями витрат без логічного урахування заробітної платні. Подібне визначення податку завдяки такому підходу створить можливості для саме оптимального визначення рівня заробітної плати та виключить можливість умисного зменшення базового податку за рахунок бажання в отриманні в т.ч. надвисокої платні.

Оптимальний розмір податку для юридичних і фізичних осіб - підприємців, має визначатися часткою у 13% з прибутку підприємств та 13% від доходу кожного громадянина. З них 8% мають залишатися у розпорядженні місцевих бюджетів, а 5% направлятися до регіонального бюджету. Подальше розподілення доходів регіональних бюджетів підлягає цьому ж принципу 8% та 5%. Зазначені податкові ставки відповідатимуть гармонізованому співвідношенню правила "золотого перетину" в основі котрого лежить модуль Фібоначчі і в податковому формоутворенні зберігатимуть фрактальну самоподібність.

Існуючий нині загальний механізм оподаткування підприємств у діючому псевдозаконодавчому полі інакше, як умисно створеним "середовищем мутної води" не назвати. Завдяки йому сотні тисяч людей замість зайняття творчою працею змушені здійснювати в уовах цілковитої законотворчої невідповідності рутинну гальмівну та руйнівну, в т.ч. "вимушено кримінальну" для суб'єктів підприємництва та держави роботу з обліку вся та усього. Нинішній бухгалтерський облік є не чим іншим, як цілеспрямованими діями руйнівних сил, котрі "темним покривалом" покрили розумову діяльність творчих здібностей людини, націливши їх діяльність в "нікуди". За подібних умов малим та середнім підприємствам необхідно тримати поїдаючий та руйнуючий підприємництво штат працівників бухгалтерії і юридичних служб, а слово "хабар", котре є не чим іншим, як скритим атрибутом псевдодержавного утворення, стало невидимим інструментом жорсткого впливу на підприємців. 

ІДЕОЛОГІЧНИЙ БЛОК СТРУКТУРИ

Людина є прообразом світу,
його життєтворчою часткою,
та походить від нього.
(В. Вернадський)

Мислення живої матерії та саме її існування і розвиток мають спільну основу. І те й інше є протитечією ентропії. При мисленні така протитечія виражається в пошуках логічності.

Сьогодні основою нашої логіки є дискретність мислення, котра базується на сприйнятті об'єктивного світу в межах "Так" або "Ні", ніби дійсно існуючими та багаторазово виявленими при ступінчатому аналізі кожного складного питання (Жук Н.А. "Космологія") Насправді, можливе рішення частіше знаходитися між ними. Здатність до мислення знаходиться в потенційній можливості багатообразної реакції на одну й ту саму інформаційну дію.

Дискретизація логіки змушує нас розповсюджувати принцип дискретизації на все суще, спонукає ділити ціле на окремі факти, явища, поняття і категорії, проводячи між ними штучні кордони та передбачати кількість ознак предмету кінцевими.

За подібних умов створюються та реалізуються псевдосистеми буття людини, основною метою котрих є створення на Землі загальних умов для володарювання представників окремих каст з одночасним перетворенням іншої частини людства з життєтворчої частки світу на "товар" та "рабів" у розумінні цих же володарів.

Похідними існування таких систем є загальна руйнація людства планети Земля, відсторонення його від інформації та істинних знань про суть світобудови, тобто ПРАВДИ, тобто дороги до єдиного Творця світу, його ж, БОГА.

Нова пізнавальна якість сучасної людини - це шлях до нового світобачення, до духовності. Вона має базуватися на законах еволюційного знання і бути містком, перекинутим між матеріальним та ідеальним (духовним). Матерія і Дух є не чим іншим як двома аспектами однієї і тієї ж реальності, де першоосновою світобудови є енергія та інформація, а матерія, проявлена в фізичному світі буття людини, є суттю наслідків.

Завданням нового світобачення і є створення такого містка між ідеальним та матеріальним. Саме ідеальне (об'єктивна духовна складова) має стати матрицею, або тим пошуковим сьогодні спільним знаменником для буття нації. Історія розвивалась, розвивається і буде розвиватися у відповідності до сценарію, написаного великими намірами самого Космосу.

ЛЮДИНА

Всесвіт є живою сутністю з встановленим глобальним порядком і розвитком по чіткій та злагодженій програмі. У нинішньому стані він управляється, постійно росте та розвивається. Управляюче ядро Всесвіту (Космічний Розум, Бог) являє собою інформаційно-енергетичний згусток з замкненим колообігом потоків (подібно, наприклад, кровоносній системі людини). Людина, такий же інформаційно-енергетичний згусток, як і ядро Всесвіту, енергія якої упакована у відповідний їй стан. Вона є сутністю та праобразом Всесвіту (Масару Емото "Послания воды")

Відповідно до індивідуального потенціалу кожна людина є носієм особистості, тобто "Его" (сутність), та мусить виконати в об'єктивній реальності (Всесвіті) певну функцію. "Его" сьогоденної людини розвивається в чисто матеріальному напрямку через відсутність об'єктивних інформації і знань про саму її сутність.

Зняття кордону для пріоритетного духовного (ідеального) розвитку "Его" є насущним питанням сьогодення. Саме цим повинно бути визначено, що громадянин-особистість є найбільшою цінністю суспільства та держави.

Саме такий підхід повинен визначати характер взаємозв'язків між громадянином-особистістю та суспільством і державою.

Сенс людської долі полягає саме в усвідомленості себе бути втіленою особистістю, на котрій лежить обов'язок виконання її призначення у цьому світі.

Ідеологія суспільства та держави повинна бути цілеспрямована на забезпечення основоположного фактору гармонійного суспільного розвитку та стабільності з однаково доступними стартовими соціальними умовами для життєдіяльності та розвитку кожної особистості.

МОВА ТА ЕНЕРГЕТИКА

До того часу, поки народи зберігають
свою корінну мову, вони зберігають
свою Землю у прямому і переносному значенні.
В. Московченко

Сьогодні наука довела, що як думка, так і слово є не чим іншим, як інформаційно-енергетичною сутністю. Як відомо, кожний регіон, де проживає історичний етнос, носить природний фрактальний характер і має свою енергетику, яку випромінює сама Земля. Енергетично-інформаційна сутність фрактального прояву (егрегор) кожного регіону відрізняється одна від одної.

Саме ця енергетика тисячоліттями впливала на формування менталітету і мови корінного населення, яке проживає на цій території, і ці енергетично-інформаційні сутності завжди споріднені та знаходяться у постійній взаємодії.

Втрачаючи свою рідну мову або надаючи статусу державної іншим мовам, які не є мовами корінного населення, народ втрачає енергетичну підтримку Землі, і, як наслідок, енергетика цього регіону (країни) руйнується під впливом чужої мови. Фрактальний характер (принцип, закон, програма Творця), що лежить в основі Світобудови, не може бути порушено певною часткою населення регіону (часткою сукупної ієрархії свідомості), які не відаючи формують атрактор (центр притягування) нового невідповідаючого задачі регіону псевдофракталу.

Наслідком цього є втрата духовності, а з нею і сама руйнація нації. Як правило, подібний процес здійснюється протягом буття багатьох поколінь і його важко запримітити та простежити.

Збереження рідної мови і менталітету є необхідністю для гармонізації життєтворчого духу в минулому могутнього, але понівеченого імперськими амбіціями диктаторів людства народу України. Піднесення до відповідного статусу прадавньої рідної мови, а ніяк не випещеної з неї в не так далекому минулому і до того ж некорінної російської, відповідатиме сутності глобального Вселенського закону взаємодії. Тільки любов та повага без виключень кожним корінним громадянином рідної мови і своєї країни бумерангом виплисне потік позитивної животворчої енергії як окремо особистості, так і народу взагалі.

ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ

З метою приведення у відповідність оптимізації управління країною до законів існування та розвитку живої матерії бачиться за доцільне використання принципу побудови та існування природних систем у територіальному устрої держави. Згідно такого бачення країна має складатися з 12 територіальних устроїв (регіонів) із столицею м.Києвом.

Таким чином, Республіканську Раду, або Верховне Коло, мають представляти 12 представників від територіальних устроїв та один представник від столичного міста Києва.

У свою чергу, регіональні територіальні устрої мають підпорядковуватися подібному принципу.

Подібне бачення територіального устрою країни відповідатиме фрактальному характеру самоподібності організаційної основи існування природних систем, в основі якого лежить принцип "золотої пропорції" з модулем Фібоначчі.

ВИСНОВКИ

Розбудова країни на вище викладених засадах стане основою або тим спільним знаменником на шляху до консолідації суспільства, що в свою чергу забезпечить:

1. Наявність системи стабільної централізованої народної влади в дії з могутньою, підзвітною до низу представницькою, наглядовою та судовою гілками влади, в основу функціонування котрої покладено використання механізму колективного розуму;

2. Створення близького до ідеального саморегулюючого механізму існування замкненої системи у відповідності до змін загальної об'єктивної картини буття;

3. Глобальну мінімізацію впливу на життєдіяльність людської спільноти скритих віковічних ідеологічних уподобань;

4. Відсутності Верховної Ради, президентів і партій, як таких, з одночасною мінімізацією основного недоліку в системі управління, а саме існування механізму дискретної логіки, діючого за принципом "ТАК або НІ";

5. Оптимізацію системи управління країною;

6. Мінімізацію бюджетних витрат на утримання представників гілок влади та бюджетних установ;

7. Сприяння повноцінному розвитку та реалізації природного таланту людини у структурі власної держави;

8. Сприяння створенню основ для заможного і гармонійного життя населення країни та його волевиявлення;

9. Сприяння загальній гармонізації стосунків людства на планеті Земля тощо.

СЬОГОДЕННЯ ТА АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОПОЗИЦІЙ

Від ранку до ранку бачимо, як зло діється на Русі,
І чекаємо, що повернеться до добра.
А того не буде, інакше як сили свої не згуртуємо
І не візьмемо мету одну до мислі нашої.
То бо глаголить нам глас праотців.
"Велесова Книга", дощечка 8/2

Ганебність виборчого процесу в країні у 2004 році та фальшиво замкнений процес виборчих перегонів до Верховної Ради 2006 року, націлений на подальше спрямування держави у прірву, в разі реалізації цієї пропозиції, більше ніколи не плямитимуть світлу метрику історичної місії України. Результати праці людини, а саме бюджетні та інші кошти в процесі проведення виборчих компаній не будуть безцільно вивітрюватися, а інформаційна спрямованість громадян країни базуватиметься на утвердженні світлих енергій.

Кожна особистість стане поважною складовою українського етносу, активним учасником процесу державотворення та гармонійного розвитку у відповідності до законів розвитку Всесвіту.

Але наскільки народ країни сьогодні готовий зробити крок на зустріч Істині?

Безумовно, існуючий менталітет народу, визначений відбитками минулого, буде стримувати впровадження у країні саморегулюючої народної системи влади.

З одного боку, не так просто сьогодні особистості з її вадами та прагненням до приймання участі у владному процесі управління за певних при цьому особистих вигод чи олігархічних устремлінь визначити іншу, хоча й істинну, орієнтацію. Але історія свідчить, що подібні уподобання в тій чи іншій формі нівелюють людство як особистостей, а творці таких уподобань неминуче приходять до абсолютного краху.

З іншого боку, загальна масштабна деградація особистості, як частки та прообразу Всесвіту, суттєво ускладнила умови для впровадження передбаченої пропозиції, оскільки джерела, тобто осередки витоків нації (місцеві громади, в першу чергу сільські) ціною неймовірних зусиль, цілеспрямовано майже винищено та приведено у відповідність існуванню інстинктам скотини. В результаті цього саме зараз прийшла чи не остання можливість, коли ще свідомо, організовано та цілеспрямовано можливо уникнути загального хаосу з витоками непрогнозованих наслідків без виключень та привести у відповідність основи буття нації.

Наші незнання та умисно скриті від мас знання про розвиток Космічного Розуму не дають нинішній людині жодних шансів на виживання. В результаті збереження подібного курсу, ціна неминучого приведення у відповідність основ буття людини, стане для неї ж самої надто дорогою.

Загальна причина сьогоднішніх суспільних бід - не економічна і політична криза, а криза ідеології, криза суспільної свідомості. Подолати сьогодні цю кризу може лише нова ідеологія, як вважає Мозолевський Б.М. у роботі "Скіфський степ".

Заснована на свідомості монотеїстичної віри мораль непомірного споживання знешкоджує інтелект нації, поїдає наш хліб, отруює землю, воду, повітря, спустошує надра, знищує генофонд суспільства та, зрештою решт, і саму себе. Тільки нова ідеологія здатна буде впоратися з уже посталими екологічною і енергетичною кризами та відвернути людську цивілізацію від її загибелі…

І ніякий Захід чи Схід не можуть бути орієнтирами нашій країні, оскільки криза ідеології завтра звалить Захід, а слідом, крокуючий її стопами, Схід.

Річ у тім, що Україна є земним джерелом енергії Інь з наявними їй пасивними жіночими рисами за В. Московченком "Карма України". Ця енергія розповсюджується на зовнішній план відцентрово, виснажуючи за існуючих об'єктивних обставин, тобто за відсутності духовності та невідповідності законам існування природних систем, дух та сили народу, а також його матеріальні ресурси. Завдання ж України у світі полягає у відновленні нею функції центру з розповсюдження світлої енергії, щоб нести іншим народам духовність. Ця історична місія покладена на наш край Космосом. Тому майбутнє України - це майбутнє людської спільноти на Землі.

Для виконання цієї величної місії, українцям сьогодні потрібно концентрувати в собі світлу енергетику Янь, тобто центризм та активність. Саме такі риси дозволять на базі нової теорії державотворення створити новітню ідеологію та розповсюдити її серед світової спільноти.

Лише нова ідеологема, створена на засадах знань, наближених до об'єктивних законів розвитку Всесвіту, зможе стати тим локомотивом, котрий витягне людську цивілізацію із прірви, в котру вона себе завела, та направити свій подальший гармонійний розвиток у відповідності до цих об'єктивних законів.

Тільки збудувавши новітню ідеологію, людство може бути впевненим, що завтра знову зійде Сонце, випаде родючий дощ, матері народжуватимуть дітей, щасливе життя продовжуватиметься.

Стосовно запропонованої для впровадження в нашій країні системи народної влади, яка по своїй суті відповідатиме новітній ідеологемі, то вона може бути реалізована в разі її всенародного усвідомлення і приведення в дію у кращому разі шляхом всенародного референдуму за сприяння провідної партії чи вольового президента, незабруднених відбитками сьогодення та сповідуючими чистоту помислів.

Безперечно, на наше тверде переконання, запроваджена в Україні система влади на базі нової теорії державотворення, ланцюговою реакцією внесе відповідні корективи в систему державотворення країн світової спільноти, а також надасть можливість утворити за даним принципом наддержавний орган, істинно орієнтований на утвердження загальної гармонії в природному середовищі існування людства, тобто на планеті Земля.