Лунатизм є рідкісною серед простого люду хворобою. Походить від спання у світлі місяця. Якщо на вагітну жінку під час сну впаде місячне світло, то її плід після народження стане сновидою (скрізь). Людину, яка ходить ночами, називають «лунником».
Сновида, заснувши звечора, вночі встає і ходить найнебезпечнішими місцями, де ніколи не змогла би ходити в свідомому стані. Дряпається по стінах, ходить по дахах, тонких перетинках тощо. Гукнути до лунатика, назвавши його на ім’я, означає розбудити його, а це дуже небезпечно, особливо коли він перебуває на висоті, адже він, прокинувшись, може впасти і вбитись.
Мені розповідали, що в селі Красилівка (Таращанський повіт) на одного господаря, що пильнував свою череду, вночі напав вовк і так його налякав, так що господар мусив утікати додому. З того часу він став лунатиком: ходив ночами і йому здавалося, що він женеться за вовками. Так було дванадцять ночей. Його лікували, викликали різних знахарок і бабок, але нічого не допомагало; коли ж однієї ночі він випадково сильно вдарився головою об дерево, то відразу одужав.
З метою запобіганню нічним прогулянкам лунатикам кладуть біля ліжка змочену водою хустку або ставлять миску з водою; хворий, ступивши в неї ногою, відразу прокидається і знову лягає спати.