Про травень від Євгена Товстухи

Присяга-посвята

Я, Дажбожий онук
Євген Товстуха,
Присягаю перед постаттю
Всесильного Велеса,
Який на межі стоїть,
Світу Нава сторожить,
Світу Ява помагає,
А світ Права доглядає!..
Присягаю оберігати
І берегти
Віру Предків Наших
На добро і славу
Землі рідній
І народові Українському...
Доки житиму на цій землі.
А як душа моя
Відійде до Вирію,
Тоді берегтимуть
У музичній поліфонії
Землі і Небес
Святу віру нашу
Мій син Петро
І внук Костянтин...
А за ними праправнуки
На вічні часи...
Доки сходить на небі ясне Сонце
І буяє Земля у хлорофілі.

Місяць травень в українців опікується Дажбогом, якого релігієзнавці називають головним персонажом дуже давніх (ще скіфських) міфопоетичних генетичних матриць. Дажбог – бог Сонця, світла, добра, лісів, садів та гаїв. Його малювали у вигляді антропоморфного Сонця на вітрилах кораблів. І, як доводять об’єктивні історики, це сонце годиться вважати первісним гербом міста Києва.

Дажбог – творець життя і буття. Духа (величного культурно-духовного світу) і матерії – всього того, що людині потрібно щоденно: їжа, одяг, вода, тепло, взуття, помешкання тощо.

У численних календарних піснях “... Поруч із людьми діють персонажі природи – фауни і флори, як – галочка, яструб, орел, зайчик, козлик, перепілка, селезень та вишні-черешні, груша, верба, калина, мак, огірочки..., а також персоніфікофані явища і навіть абстрактні поняття, як весняна вода, зелений шум, туман, весна, зима, і сама “Веснянка” – пісня в образі дівчини. Тут повно любовних тем і пророкувань шлюбного парування між людьми, а все разом овіяне радістю й світлом” (О.Кошиць “Про українську пісню і музику”).

Зустрічаємо ми тут і звертання до Дажбога:

* * *

Весна доньку кличе,
Дай Дажбоже!
– Дай, донько, ключі одімкнуть Землицю,
Дай Дажбоже!
Одімкнуть Землицю, випустить травицю,

Дай Дажбоже!
На раннєє літо, на буйнеє жито,
Дай Дажбоже!

* * *

Дякуєм Дажбогу,
Що з Зимою попрощались,
Що Весноньки дочекались.
Поможи, Дажбоже,
В добрий час почати
Весну прикликати!

* * *

Дай, Дажбоже, Літо,
Вроди, Боже, жито.

У травні місяці наш народ шанував Зелені свята, здоров’я, дівочі чари, молодість та пильнував вроду... Про що ми і прагнемо оповісти на сторінках цього розділу.

Зелене диво

Зелені свята відзначає наш народ упродовж тижня. Це особливі, шановані у пам'яті далеких пращурів, свята. Вони, як правило, припадають на кінець травня або на початок червня. Трійця у стародавніх українців означала пошанування Сонця, буяння зеленого світу, пошанування води. Християнська церква, щоб затьмарити правічну пам'ять нашого народу, пов'язує Трійцю з іменем бога отця, сина та духа святого. Але це всього-на-всього зовсім недалеке часове нашарування. Згадане свято, як і Великдень та Купайла, вглибає у далекі тисячоліття і заховує в собі пошанування Сонця, Зеленого дива, Води та Землі. А для нашої теми воно ще й має кардинальне значення, бо веде у загадковий світ лікарських рослин, які в кінці травня, у червні та на початку липня зростають, цвітуть, набираються особливих цілющих соків землі.

Свято пильнують у неділю, понеділок та вівторок. Та й у п'ятницю і суботу починається значна і клопітка підготовка до Зеленої неділі. До схід сонця у п'ятницю жінки вже квапляться до лісу, щоб відшукувати та збирати лікарські рослини. Які ж рослини збирали у ці дні?

Назвемо основні: листки та квітки алтеї лікарської, листки берези бородавчастої, листки бобівника трилистого, листки буквиці лікарської, траву вероніки лікарської, квітки гадючника шестипелюсткового, листки та квітки глоду колючого, траву горицвіту весняного, квітки горобини звичайної, траву гравілату міського, грициків звичайних, деревію звичайного, квітки дивини скіпетроподібної, листки дуба звичайного, траву звіробою звичайного, траву квасениці, конвалії травневої, листки кропиви дводомної, листки та квітки кульбаби лікарської, бульби любки дволистої, траву люцерни серпоподібної, траву материнки, меліси, миколайчиків, м'яти, нечуйвітру волохатого, парила звичайного, перстачу білого, перстачу гусячого, перстачу сріблястого; листки первоцвіту весняного, квіткові кошики пижма звичайного, кореневища пирію повзучого, листки подорожника великого та ланцетолистого; траву розхідника звичайного, сідача коноплевого, собачої кропиви серцевої, сухоцвіту багнового, талабану польового, фіалки запашної, хамеріону вузьколистого, цмину піскового, чаполочі запашної, чебрецю, череди, чистотілу, шавлії лікарської, яглиці звичайної. Понад три сотні рослин збирає, висушує та використовує для лікарських та профілактичних потреб наш народ на Зелені свята та свято Купайла. Збирали лікарські рослини, як правило, на дев'яти межах, дев'яти узліссях, дев'яти болотах, дев'яти галявинах тощо. Збирали не лише цілюще зілля, а й росу з лікарських рослин. Збирали росу в неділю на світанку. І також з дев'яти рослин. Ось ці рослини:

1. Листки берези бородавчастої
Трава буквиці лікарської
Трава вероніки лікарської
Трава гравілату міського
Трава грициків звичайних
Листки дуба звичайного
Трава деревію звичайного
Стебла материнки звичайної
Стебла звіробою звичайного

2. Стебла алтеї лікарської
Листки кульбаби лікарської
Трава материнки звичайної
Трава звіробою звичайного
Трава парила звичайного
Трава перстачу сріблястого
Трава собачої кропиви серцевої
Трава хамеріону вузьколистого
Стебла цмину піскового

3. Стебла алтеї лікарської
Трава звіробою звичайного
Листки подорожника великого
Листки скумпії звичайної
Стебла пижма звичайного
Стебла сідача коноплевого
Трава чебрецю звичайного
Трава перстачу сріблястого
Трава чистотілу звичайного

4. Стебла алтеї лікарської
Листки берези бородавчастої
Трава гравілату міського
Трава медунки лікарської
Трава парила звичайного
Трава перстачу гусячого
Трава собачої кропиви серцевої
Трава хамеріону вузьколистого
Трава череди трироздільної.

Росу збирають кілька годин, переливають до герметичних пляшечок, розчиняють у горілці з розрахунку 1:10. Використовують як зовнішній засіб для лікування бешихи, стафілококових уражень шкіри (вавки), при піодерміях (вавки немовлят); для лікування засмаги, пігментних плям, свіжих та застарілих ран.

Дівчата утаємничено проводять замовляння цілющої роси і протирають обличчя, шию, перса, живіт, стегна, щоб стати привабливими, свіжими та спокусливими.

Переважало спадкоємне і давнє, традиційне переконання, що рослинами, зібраними на Зелені свята, найдоцільніше лікувати захворювання шкіри, алергічні стани, нервові, зокрема, стресові недуги, захворювання сечостатевої та серцево-судинної систем тощо. Нижче ми подаємо окремі рецепти найпопулярніших лікарських рослин, які збирають напередодні Зелених свят, а також зібраних глибокої осені та ранньої весни.

Захворювання шкіри

5. Листки та квітки алтеї лікарської 15 г
Листки бобівника трилистого 20 г
Листки берези бородавчастої 10 г
Листки кульбаби лікарської 25 г
Настій.

6. Листки та квітки алтеї лікарської 20 г
Трава вероніки лікарської 25 г
Листки та квітки глоду колючого 30 г
Стовпчики з приймочками кукурудзи звичайної 15 г
Настій.

7. Листки та квітки алтеї лікарської 25 г
Трава буквиці лікарської 15 г
Трава гравілату міського 20 г
Трава горицвіту весняного 10 г
Настій.

8. Листки та квітки алтеї лікарської 40 г
Трава люцерни серпоподібної 10 г
Листки кульбаби лікарської 30 г
Квіткові кошики цмину піскового 15 г
Настій.

9. Листки та квітки алтеї лікарської 30 г
Листки та квітки глоду колючого 25 г
Трава перстачу сріблястого 20 г
Трава сухоцвіту багнового 35 г
Настій.

10. Трава сідача коноплевого 10 г
Трава собачої кропиви серцевої 15 г
Трава хамеріону вузьколистого 25 г
Трава череди трироздільної 20 г
Настій.

11. Трава череди трироздільної 40 г
Листки та квітки глоду колючого 35 г
Трава вероніки лікарської 30 г
Листки кульбаби лікарської 45 г
Настій.

12. Листки первоцвіту весняного 40 г
Квіткові кошики пижма звичайного 15 г
Трава гравілату міського 25 г
Листки бобівника трилистого 10 г
Настій.

13. Трава хамеріону вузьколистого 40 г
Квітки та листки глоду колючого 45 г
Квіткові кошики цмину піскового 35 г
Трава вероніки лікарської 25 г
Настій.

14. Трава вероніки лікарської 40 г
Квітки ромашки лікарської 40 г
Трава череди трироздільної 35 г
Листки та квітки глоду колючого 45 г
Настій.

15. Трава материнки звичайної 40 г
Трава деревію звичайного 10 г
Листки скумпії звичайної 25 г
Стовпчики з приймочками кукурудзи звичайної 35 г
Настій.

16. Трава буквиці лікарської 30 г
Корені лопуха великого 35 г
Листки бобівника трилистого 15 г
Трава череди трироздільної 40 г
Відвар.

17. Трава вероніки лікарської 35 г
Корені кульбаби лікарської 40 г
Плоди глоду колючого 30 г
Плоди горобини звичайної 29 г
Відвар.

18. Листки та квітки глоду колючого 40 г
Корені цикорію дикого 45 г
Квіткові кошики цмину піскового 35 г
Листки скумпії звичайної 25 г
Відвар.

19. Листки первоцвіту весняного 45 г
Кореневшца перстачу прямостоячого 35 г
Трава парила звичайного 30 г
Трава собачої кропиви серцевої 40 г
Відвар.

20. Плоди шипшини коричної 50 г
Корені з кореневищами родовика лікарського 40 г
Плоди глоду колючого 45 г
Квіткові кошики пижма звичайного 15 г
Відвар.

21. Листки подорожника великого 35 г
Кореневища пирію повзучого 40 г
Трава сухоцвіту багнового 25 г
Квіткові кошики цмину піскового 30 г
Відвар.

22. Листки подорожника ланцетолистого 40 г
Корені з кореневищами оману високого 15 г
Трава чистотілу звичайного 10 г
Трава сідача коноплевого 25 г
Відвар.

23. Трава розхідника звичайного 20 г
Корені герані лучної 40 г
Стовпчики з приймочками кукурудзи звичайної 35 г
Трава шавлії лікарської 15 г
Відвар.

24. Трава материнки звичайної 25 г
Корені медунки лікарської 35 г
Листки кульбаби лікарської 30 г
Трава чистотілу звичайного 10 г
Відвар.

25. Кора дуба звичайного 40 г
Трава меліси лікарської 35 г
Трава парила звичайного 45 г
Трава підмаренника справжнього 50 г
Відвар.

26. Плоди шипшини коричної 40 г
Плоди глоду колючого 50 г
Корені цикорію дикого 45 г
Зерно вівса посівного 60 г
Відвар.

27. Дубові гали 50 г
Листки берези бородавчастої 30 г
Трава вероніки лікарської 35 г
Трава деревію звичайного 15 г
Відвар.

28. Корені кульбаби лікарської 40 г
Корені медунки лікарської 50 г
Корені з кореневищами гравілату міського 40 г
Плоди глоду колючого 35 г
Відвар.

29. Корені з кореневищами родовика лікарського 40 г
Кореневища пирію повзучого 50 г
Плоди глоду колючого 40 г
Плоди горобини звичайної 45 г
Відвар.

Лікування захворювань шкіри, як правило, надто складне і тривале. Мала його ефективність доводить, що в процесі лікування основна увага часто звернена лише на зовнішні впливи. А звідси і на застосування лікарських засобів. Наше лікування передбачає, насамперед, використання комплексів лікарських рослин для вирівнювання фізіологічних, обмінних процесів; нормалізацію діяльності нервової системи, імунного статусу, діяльності печінки, підшлункової залози, серцево-судинної та видільної систем. Забезпечення організму макро- та мікроелементами, вітамінами; поліпшення потовиділення, догляд за шкірою, активні впливи на згубний розвиток супутньої піогенної мікрофлори, грибків тощо.
Названі засоби (відвари та настої) вживають усередину впродовж 2, 5 або 12 місяців при діатезах, екземах, нейродермітах, грибкових захворюваннях, псоріазі тощо. Обов'язкові також примочки. Для примочок беруть по 2-3 столові ложки названих сумішей на одну склянку води (для відварів) чи окропу (для настоїв). Примочки роблять з чотирьох шарів марлі 3-4 рази на тиждень упродовж 1,5-3 місяців.

Захворювання серцево-судинної системи

30. Трава вересу звичайного 30 г
Трава вероніки лікарської 25 г
Квітки та листки глоду колючого 20 г
Квітки ромашки лікарської 15 г
Настій.

31. Трава собачої кропиви серцевої 40 г
Трава конвалії травневої 10 г
Трава материнки звичайної 25 г
Трава деревію звичайного 30 г
Настій.

32. Трава горицвіту весняного 10 г
Трава м'яти перцевої 30 г
Листки та квітки глоду колючого 40 г
Трава вересу звичайного 35 г
Настій.

33. Трава меліси лікарської 40 г
Трава грициків звичайних 20 г
Трава сухоцвіту багнового 30 г
Супліддя хмелю звичайного 10 г
Настій.

34. Квітки та листки барбарису звичайного 30 г
Квітки та листки глоду колючого 40 г
Трава собачої кропиви серцевої 50 г
Листки бобівника трилистого 15 г
Настій.

35. Корені з кореневииуїми валеріани лікарської 30 г
Трава м'яти перцевої 25 г
Трава деревію звичайного 15 г
Плоди глоду колючого 40 г
Відвар.

36. Корені з кореневищами синюхи блакитної 35 г
Трава материнки звичайної 30 г
Трава підмаренника справжнього 45 г
Трава грициків звичайних 25 г
Відвар.

37. Трава астрагалу шерстистоквіткового 25 г
Квіткові верхівки лаванди вузьколистої 30 г
Трава м'яти перцевої 20 г
Трава підмаренника справжнього 35 г
Настій.

Настої та відвари вживають при ішемічній недузі серця, кардіосклерозах, вегетосудинній дистонії, гіпертонічній недузі; порушеннях серцевого ритму, первинних та повторних інфарктах міокарда та інсультах, серцевих неврозах, стресових станах; для нормалізації діяльності серцево-судинної системи після перенесених тяжких інфекційних захворювань, зокрема токсикоі-нфекцій та недуг печінки, для профілактики серцево-судинних захворювань як у молодому, так і в похилому віці. Курси лікування від 2,5 до 6 місяців, із щомісячними перервами на 7-10 діб. Вживають настої та відвари по 1-2 столові ложки 3-4 рази на добу за 30 хв. до їди.

Захворювання сечостатевих органів

38. Трава жабрію звичайного 30 г
Квітки та листки глоду колючого 40 г
Трава материнки звичайної 25 г
Квітки та листки алтеї лікарської 50 г
Настій.

39. Трава фіалки запашної 35 г
Трава вересу звичайного 50 г
Стовпчики з приймочками кукурудзи звичайної 40 г
Квітки та листки алтеї лікарської 30 г
Настій.

40. Корені барбарису звичайного 25 г
Трава вересу звичайного 50 г
Плоди глоду колючого 40 г
Корені валеріани лікарської 30 г
Відвар.

41. Корені з кореневищами родовика лікарського 30 г
Листки брусниці звичайної 25 г
Трава підмаренника справжнього 40 г
Листки подорожника ланцетолистого 45 г
Відвар.

42. Кореневища перстачу прямостоячого 40 г
Трава споришу звичайного 50 г
Трава материнки звичайної 30 г
Листки первоцвіту весняного 25 г
Відвар.

43. Корені герані лучної 30 г
Трава підмаренника справжнього 40 г
Листки груші звичайної 50 г
Трава м'яти перцевої 15 г
Відвар.

44. Бруньки тополі чорної 40 г
Корені алтеї лікарської 20 г
Трава вересу звичайного 60 г
Трава сідача коноплевого 35 г
Відвар.

45. Бруньки осики 50 г
Кореневища пирію повзучого 40 г
Квіткові кошики цмину піскового 30 г
Плоди глоду колючого 45 г
Відвар.

46. Корені цикорію дикого 50 г
Листки груші звичайної 60 г
Трава остудника голого 30 г
Плоди горобини звичайної 40 г
Відвар.

47. Корені кульбаби лікарської 40 г
Листки брусниці звичайної 30 г
Трава розхідника звичайного 20 г
Супліддя хмелю звичайного 15 г
Відвар.

48. Верхівкові стебла шандри звичайної 30 г
Кореневища спаржі лікарської 40 г
Корені алтеї лікарської 30 г
Листки подорожника ланцетолистого 35 г
Відвар.

49. Кореневища бадану товстолистого 40 г
Трава вересу звичайного 35 г
Корені медунки лікарської 50 г
Трава підмаренника справжнього 45 г
Відвар.

50. Трава жабрію звичайного 50 г
Трава споришу звичайного 40 г
Кореневища перстачу прямостоячого 30 г
Стовпчики з приймочками кукурудзи звичайної 45 г
Відвар.

51. Верхівкові пагони ортосифону 40 г
Листки скумпії звичайної 25 г
Плоди глоду колючого 30 г
Бруньки осики 35 г
Відвар.

52. Бруньки тополі чорної 60 г
Корені з кореневищами родовика лікарського 50 г
Плоди шипшини коричної 40 г
Корені алтеї лікарської 45 г
Відвар.

Відвари та настої застосовують при пієлітах, гломерулонефритах, уретритах, циститах, захворюваннях жіночої статевої сфери: аднекситах, ендометритах, вагінітах, маткових кровотечах. Курси лікування 2-6 місяців. При лікуванні маткових кровотеч дози відварів збільшують до 3-4 ложок 5-6 разів на добу.

Годиться зазначити: після Різдва Сонця (Коляди) та Великодніх свят Зелена неділя пошановувалася нашим народом як вельми значне свято. Ми вже неодноразово зауважували: до свят наш народ готував тіло і душу. Люди прибирали, мазали, прали, готували ритуальні страви та напої; замовляли небо, поля, гаї, ліси, діброви, товар, сади, городи, дітей, світ, Всесвіт. Збирали цілюще зілля і клечали хати, подвір'я, обійстя, стайні. Настеляли його на долівки, підлоги, ліжка, комини, лави; вішали на жердки, за образи, народні картини. Для клечання використовували такі рослини: береза, клен, явір, ліщина, тополя, чебрець, материнка, підмаренник, деревій, свербіжниця, меліса, пижмо, розхідник, самосил гайовий, парило звичайне, аїр тростиновий, м'ята польова, чаполоч запашна тощо. Переважна більшість запашних фітонцидних рослин заспокійливо діє на нервову систему, знімає нервову напругу, стимулює дихання та біоритми серцевосудинної системи. Окремі фітонцидні рослини згубно діють на комах, мікробів та гризунів. Польові сокирки, аконіт дібровний, пижмо звичайне, чорнокорінь лікарський, зелені плоди коріандру, листки черемхи звичайної застосовуються лише для повіток, стаєнь, окремих господарських будівель, куди проникають мишоподібні гризуни та коморні шкідники, які не переносять запаху перелічених рослин і мігрують до інших приміщень та на природу. Отже, і в цьому народний спадкоємний досвід переконує нас у доцільності застосування дезинфекційних рослин для боротьби з блохами, вошами, міллю, мурашками, комарами, мухами, багатоніжками тощо та для відлякування численних видів ненажерливих гризунів.

Поряд з багатьма прагматичними заходами та порадами у народних святах часто домінують і чисто міфопоетичні персонажі. Згадаємо принагідно про русалок. Русалки-мавки, особливі красуні. Народна поетична уява витворила їх казковими водяними істотами в образах гарних дівчат з розпущеним розкішним волоссям. Живуть вони за своїми особливими законами. У них навіть є свій Русалчин Великдень. Вони вродливі й лагідні, та необачних можуть залоскотати до смерті, якщо молода особа чи діти не триматимуть у руці пучечок полину гіркого. Полин гіркий використовували як оберіг від русалок у хатах, дворах, господарських приміщеннях. А ми додамо: полин гіркий – запашна інсектицидна рослина, яка згубно діє на комах та окремих гризунів.

Величезну кількість справжніх пісенних шедеврів створив наш народ до Зелених свят. Усі вони славлять розквіт весняної природи:

Вишні-черешні розвиваються,
Синєє озеро розливається,
Сонечко ясне усміхається,
Силоньки житечко набирається.

Сім днів відзначали наші пращури Зелені свята. Число сім – магічне. Воно складається з двох також магічних чисел: три – триєдність світу, чотири – чотирибічність. Багато загадкових дійств знали наші пращури, святкуючи Зелену неділю. Навіть у повчаннях підліткам проступала ця поетично-споконвічна дидактика. На сім запитань виокреслювалась вичерпна відповідь дівчинки-семилітки:

Скрипка грає – голос має,
Сокіл плаче – сліз не має,
Вода біжить без припону,
Місяць світить в ясну пору,
А хміль в'ється на стебельце,
Сонце сходить без полум'я.
Камінь росте без кореня.

У численних дійствах Зелених свят основними дійовими особами виступали дівчата. В руках у них гілочки або пучечки яскравих квітів. На голові – віночки. Вони водили танки колом за Сонцем і співали, співали, співали...

Ой рано ранесенько
Зійду я на гору
Та вдарю в долоні!
Щоб долоні щеміли,
Щоб персні дзвеніли!
У мене долоні отецькії,
У мене персні молодецькії...
Це ж мені батенько їх купив,
Щоб мене коханий полюбив!

І, як завжди, наш народ не забував своїх далеких і близьких пращурів. У суботу поминали небіжчиків. Добрими словами згадували померлих, навчали дітей та внуків свого роду та родоводу. Замовляли здоров'я сущих і добру пам'ять про тих, які назавжди відійшли до вічності. Готували борщі, вареники, пекли пироги, варили узвари, кутю, драглі. Починали трапезу-поминки з куті. Кутя – це поклоніння збіжжю, сонцю, вічності життя, руху природи. Все проростає, зростає, квітне, достигає, дає плоди чи насіння. Вічне коло, благословенне Сонцем, Водою і Землею, повторюється. "І нема йому початку і краю немає".

Повечерявши, їжу залишали на столах для небіжчиків. І ложок на столі залишали стільки, скільки померлих було у родині. У нас на Чернігівщині у цей день обов'язково відвідували могили небіжчиків. У поминальну суботу, перед Зеленою неділею, прибирали могили, садили і поливали квіти, приносили на могили пироги, цукерки, кутю.

У тихій скорботній задумі зітхали, шкодували за молодістю, яка промайнула так швидко, як спалах блискавки серед темної ночі. Згадували щасливі дні та роки, якщо такі траплялися. Тішилися успіхами, ділилися життєвим та фаховим досвідом з молодими. Бажали їм стати гідними спадкоємцями добрих людяних традицій небіжчиків. Старалися у ці передсвяткові та святкові дні не сваритися ні за межі, ані за побутову дрібноту та прикрі родинні незгоди. І це також важило вельми багато. Святість, піднесений настрій, гарячий потік добра, який оберігав центральну нервову систему від надто вразливих та негативних подразнень, а звідси і не накладав ущербних почуттів на душу людини.

І в цьому також проступає запобіжна, профілактична магія, яка здружувала, гуртувала людей, сприяла колективному єднанню, толерантності, врешті, – обопільному вибаченню. У ці дні люди старалися пробачити один одному заподіяне мале чи велике зло та обмови, бо "духи пращурів не пробачать затяте ворогування". Про Зелену неділю – годі й казати. Люди ставали дружними, одностайними, веселими, радісними. Бо як же інакше можна на святі Сонця, чистого неба, цілющого зела. А ще – дощо-вої краплини. Бо на Зелені свята часто крапає з небес великий чи дрібненький дощик.

Личенько біле

У численних описах доброзичливих іноземців та мандрівників, наш народ постає завжди охайним, висококультурним і жалісливим до нужденних та знедолених. Його помешкання, садиба, спосіб господарювання – є особливим не лише під час свят та урочистостей: родини, іменини, повноліття, весілля тощо, а й у щоденному житті та бутті. Чепурні дівчата іншими й бути не можуть. Так споконвіків заповідає звичаєве право. Особливо пильнують за своєю вродою та охайністю дівчата на виданні. У цьому віці панує величезна гама народних традицій, дій, поступків, корисних традиційних порад. Дівчата, з притаманним молодості завзяттям, вирощують льон та коноплі, тчуть, білять, шиють одяг як щоденний, так і святковий. Прядуть, виготовляють вироби з вовни. Не забувають і за волокна з кропиви дводомної, з яких виготовляють різноманітні мішки. В них не лише зберігають численне збіжжя, сушену садовину, чи, тимчасово, городину, а й висушені лікарські рослини для купелів. Бо, за прадавніми віруваннями, кропиви дводомної не переносять і бояться як відьми, різноманітне чортів’я, так і взагалі – злі сили, особливо Мара-смерть зі своїми дочками-маренятами, що за міфопоетичними гадками праукраїнців уособлюють тринадцять тяжких недуг тіла і душі. А з льону, конопель, вони, майстрині, за науками бабусі, прабабусі чи матері не лише шиють, а й ви-шивають сорочки, блузи, спідниці, скатертини, рушники, розмальовують хатні речі та предмети щоденного вжитку, які часто виступають як високі мистецькі зразки народного мистецтва. Квітучі роки ставлять перед дівчиною на виданні багато складних проблем: одержання не такого вже й простого, як здається на перший погляд, фаху господині, майбутньої матері. Не забуваймо, що молодість вимагає особливого ставлення до власної вроди, краси, привабливості. Сюди входить і чарування лагідною мовою, голосом, замовлянням долі хлопця-нареченого у місячні весняні та літні ночі, коли не лише квітне розкішна природа, а й юнацькі серця та душі.

Молоді люди, особливо дівчата, прагнуть сподобатися майбутньому обранцю подружнього життя; зажити шани у родини та родичів, сусідів, земляків, які б сказали принагідно про їхню працю, вдачу, характер та родовід, добрий міх похвали. Чесноти дівчат поціновувались особливо. Адже вони готуються до такого складного, проблематичного і тяжкого життя. Нашому народові, народившись на найблагословеннішій та квітучій землі, завжди було тяжко, у всі часи, епохи, тисячоліття, століття і навіть дотепер.

Та молодість вимагає свого. Вона квітуча. У часовому відтинку не така вже й тривала. А, справедливіше, навіть миттєва. Природно, молоді люди старалися багато чого здобути. Найперше знань, у спадкоємному розумінні поколінь. І жити як сучасним, так і мріями про майбутнє. Та й дбати про здоров’я. Як окремого подружжя, так і родини взагалі. Дбати про близьких і далеких родичів, нащадків.

Ось тут і надходить час, коли годиться наголосити: дівчата, як квітки молодості,– національний одяг української дівчини з незапам’ятного часу і досьогодні, нагадує розбрунену запашну квітку у яскравих кольорах сонця. Чи, точніше, веселки. Цебто, омитої життєдайними водами неба, землі і благословенної свя-тим Сонцем радості буяння всього живого на тій же землі.

І дівчата неодмінно та наполегливо прагнуть доглядати за своїм тілом, щоб воно пашіло здоров’ям, силою. Віддавало парфумами навколишньої природи і чарувало суголосно з мовою, співом, тямковитістю та чеснотами.