Радуниця

(Радуниця)
«Роде Передвічен!
Свят-Русі хранителю!
Тобі ввіряю долю свою!
Тобі ввіряю думу свою!

Тобі ввіряю десницю свою!
Світлом твоїм очищаюсь!
Силою твоєю возрождаюсь!
К Стезям твоїм приклоняюсь!
Ібо Ти єсть Добром!
Ібо Ти єсть Добром!
Ібо Ти єсть Добром!
Добром Істинним!»
«Вісті Ізначальнії».

«Пізнай Істину і у твою
Кров увійде Сонце».
Г.С. Сковорода

«Про Сполучені Штати ЄвроПедерації.

Або програма нового Гомінтерну».

В 1915 році онук вихрещеного, одворяненого Сруля Мовшевича Бланка, знаний як Володимир Ленін (серійний вбивця, дегенерат, садист, злодій, педераст і сифілітик) написав, зліпив, свою чергову працю – статтю «О Соединённых Штатах Европы». Цю ж ідею підтримав лідер Англії Черчиль в 1926 році.

Головна ідея полягала в тому, як визнав в 1944 році Спінеллі, що «Сполучені Штати Європи не можуть бути створені демократичним шляхом, вони повинні формуватись поступово, так, щоб народи Європи не розуміли, що відбувається, доки їм не буде представлене нове утворення з власною Конституцією».

Була пізніше реалізована ідея Рокфелера, Ротшильдів по прискоренню створення О.Ш.Є. для чого було усунуто від влади Маргарет Тетчер, що відстоювала британський суверенітет. Джин вилетів з відкоркованої пляшки!

Розпочався останній акорд трагедії народів, цивілізації – головною метою якої було паронаїдальне прагнення нелюдей по фізичному знищенню білої раси через програму виродження Содомом, Гоморой.

Що добре виписано в Танасі або П'ятикнижжі Моїсея! (Біблії)

Бо дегенерат, що не прагне продовження роду і  не дбає за Сім'ю, Громаду, Державу – стає виродком і припиняє своє існування.

Об'єднанні Штати Європи «блакитна» мрія дегенератів і їх господарів по знищенню людства, націй, етнічних держав і всеохоплюючого панування садомазохистів над нормальними людьми.

До якого ж рівня аморальності і збочень скотився великий вождь всіх педерастів світу Володимир Ленін і його мерзотна компашка, що знищила десятки мільйонів людей в бувшій Царській Росії. Вперше повідала світу про це письменниця Марієта Шагінян, що готувала свою книжку для діточок СРСР про доброго дідуся Леніна.

Ось деякі опуси з переписки Леніна з партійних архівів, що зберіг для нащадків Йосип Сталін. Залишаємо мову оригіналу, бо Бог дав людям мову, «а чорт язык!»:

Это письмо написано в июле 1917 года, когда Ленин собирался покинуть Петроград и поселиться с Зиновьевым в Разливе в ставшем потом знаменитым шалаше. Именно…там взаимоотношения Ленина с Зиновьевым получили свое развитие… Они провели там наедине много времени и, очевидно, это окончательно вскружило голову Зиновьеву. Потому что в сентябре он пишет из Петрограда Ленину в Финляндию:

«Дорогой Вова! Ты не поверишь, как я скучаю тут без тебя, как мне не хватает тебя и наших с тобой ласк… Ты не поверишь, я не прикасался ни к кому с тех пор, как ты уехал. Ты можешь быть совершенно уверен в моем чувстве к тебе и в верности. Поверь, ни к мужчине, ни к тем более, к женщине не прикасался и не прикоснусь. Только ты, мой любимый человек… Приезжай, не бойся, я все устрою наилучшим образом».

«Милый Вова! Ты не отвечаешь мне, наверное забыл своего маленького Гершеля…, а я приготовил для нас с тобой замечательный уголок. Мы сможем бывать там в любое время, когда только захотим… Это – прекрасная квартирка, где нам будет хорошо, и никто не помешает нашей любви».

«Ильич! Все, что ты мне поручил, я выполнил. А что еще не успел, обязательно сделаю… Здесь очень тяжело и непросто, но меня согревает мысль, что уже через несколько дней я увижу тебя и заключу в свои объятия. Хранишь ли ты наше гнездышко? Не водишь ли туда других? Я очень переживаю тут, и только надежда на твою верность согревает меня… Целую тебя в твою марксистскую попочку. Твой Гершель».

«Вова! Каждый раз, когда я оказываюсь далеко от тебя, мучаюсь ужасно. Мне всё время кажется, что я вот сижу тут, тоскую по тебе, а ты как раз в эту минуту изменяешь мне. Ты ведь большой баловник, я-то знаю… Не всегда можно устоять, особенно в разлуку с любимым. Но я держусь и ничего себе не позволяю.»

«Вова! Не заросла ли твоя попочка за время нашей разлуки? Не стала ли она уже за это время?.. Скоро я приеду, как только управлюсь с делами, и мы займемся прочисткой твоей милой попки».

Значит, Ленин был пассивным, а Зиновьев – активным любовником. И это подтверждается следующим письмом. Оно написано из-под Нарвы весной 1918 года, когда был разгромлен Юденич. Красная Армия остановилась на эстонской границе, и Зиновьев собирался вернуться с победой в Петроград. Он ликует и совсем теряет осторожность в выражениях:

«Вова, я скоро приеду и больше не выпущу тебя из своих объятий, что бы ни говорила эта грымза! Враг бежит по всему фронту и, думаю, больше с этой стороны не сунется. Так что жди меня и спеши подмываться, я скоро буду!»

«Милый Гершеле! Ты совсем не должен обижаться на меня. Я чувствую, что ты намеренно затягиваешь свое пребывание на Кавказе, хотя обстановка этого отнюдь не требует. Вероятно, ты обижаешься на меня. Но я тут ни в чем не виноват. Это все твои глупые подозрения. То, что касается Лейбы и меня, - это было лишь однократно и больше не повторится… Жду тебя, и мы помиримся в нашем чудесном гнездышке».

И подпись в конце по-русски: «Твой всегда Вова».

И вот Ленин пишет на Кавказ Зиновьеву:

«Не обижайся, на меня, Гершеле. Ты прав, я действительно не мог устоять. Лейба такой брутальный мужчина. Он просто обволакивает меня своей лаской. А я так в ней нуждаюсь, особенно в такой напряженный политический момент. Мне очень трудно без ласки, а ты уехал негодник. Вообщем, не устоял. Но ты ведь простишь мне эту маленькую слабость, Гершеле?

Возвращайся и ты увидишь, что я полон любви к тебе… Твоя маленькая Вова».

Ця переписка між звичайним пасивним гомосексуалістом Леніним і його одноплемінниками: Зінов'євим – Апфельбаумом Радомисьльським та Лейбой Бронштейном Троцьким – організаторами геноциду народів СРСР.

Просимо вибачення за цю наведену гидоту.

Але нарешті може вже час зрозуміти бувшим катам і нищителем українства, що перебувають нині в партії вождя педерастів Леніна і поклоняються йому і носять до його пам’ятників квіти і вінки. Мабуть вони теж невиліковно хворі і збочені?

Крім того, ця свора недолюдей цілеспрямовано грабувала конаючу державу. Ось витяг з архівів партійної розвідки т. Сталіна:

«Только за минувший год, нам стало известно, на счета большевистских лидеров поступило:

от Троцкого 11 миллионов долларов в один только банк США, 90 миллионов швейц. франков в Швейцарский банк;

от Зиновьева 80 миллионов швейц. франков в Швейцарский банк;

от Урицкого 85 миллионов швейц. франков в Швейцарский банк;

от Дзержинского 80 миллионов швейц. франков;

от Ганецкого 60 миллионов швейц. франков и 10 миллионов долларов США;

от Ленина 75 миллионов швейц. франков.

Кажется, что «мировую революцию» правильнее назвать «мировой финансовой революцией», вся идея которой заключается в том, чтобы собрать на лицевые счета двух десятков человек все деньги мира».

До речі, Сталін повернув всі ці гроші, а «залізний» Фелікс Дзержинський сконав від переляку на першому ж допиті. Чи не час бувшим і нинішнім СБУшникам повикидати на смітник портрети цього польського-іудея-страхопуда і Ката.

Яка ж ціна допуску на владні вершини інородців і дегенератів збоченців для українців?

Це занепад моралі і фізичне знищення 60 млн. українців за 20 століття.

Нас було на 4 млн. більше, ніж Росіян за переписом 1929 року. Ось дані:

Де ми українці, поділись?

Спливає час. Минають роки, десятиліття, вже й ХХ століття позаду. Всяке було в нашій історії. Були особливо прокляті дати: 1654, 1708, 1779. Були й інші, менш вікові. А ось ХХ століття – прокляте суціль. Не озиратися назад не можна, а озиратися – страшно. Озираєшся: було нас так багато, а стало так мало. Де ми поділися? Запитання, звичайно, більш риторичне, бо відповіді не знають лише ті в Україні, хто цілком байдужий до долі українства – все ще, як не дивно, великого європейського народу, що, нарешті, живе у своїй власній державі.

Переді мною, перед моїми очима давнє видання – «На великой стройке». Так по-радянському пафосно називається «Рабочая книга для третьего года обучения в сельской школе. Выпуск 1», видана 1931 року «государственным учебно-педагогическим издательством» у Ленінграді. Цей підручник склала група авторів «под редакцией А.А. Шибанова». Є в цьому підручнику зовсім не таємні «цифры для диаграмм» і, зокрема, відомості про те, «сколько жителей разных национальностей живет в СССР», із зауваженням: «В этой табличке показаны только более многочисленные, крупные национальности. Всех же народностей в СССР около 200».

Це результат, вірогідно, перепису 1929 року. Наведу табличку цілком, бо «крупних» національностей було небагато – ось вони (в тисячах):

Про наслідки допущення до влади дегенератів і сексуальних збоченців свідчать такі факти:

Князь Н.Д. ЖЕВАХОВ

Товарищ Обер-Прокурора Св. Синода

Март 1917 г. – Январь 1920 г.

Ниже мы публикуем отрывки из «Воспоминаний» Товарища

Обер-Прокурора Св. Синода князя Н.Д. Жевахова (главы 26-39),

Увидевшие свет в издательстве Новый Сад королевстве Сербов,

Хорватов и Словенцев в 1928 году.

ВОСПОМИНАНИЯ ТОМ ВТОРОЙ

В Крыму чекисты, не ограничивались расстрелом пленных сестер милосердия, предварительно насиловали их, и сестры запасались ядом, чтобы избежать бесчестия. По официальным сведениям, - а мы знаем, насколько советские «официальные» сведения точны, - в 1920/21 гг., после эвакуации генерала Врангеля в Феодосии было расстреляно 7500 человек, в Симферополе – 12000 чел., в Севастополе – 5000, итого – 33500 человек. Эту цифру нужно, конечно, удвоить, ибо одних офицеров, оставшихся в Крыму, было расстреляно, как передавали газеты, свыше 12000 человек, и эту задачу выполнил жид Бела-Кун, заявивший, что Крым на три года отстал от революционного движения и его нужно одним ударом поставить в уровень со всей Россией.

В Киеве «чрезвычайка» находилась во власти латыша Лациса.

Его помощники были изверги: Авдохин, жидовки «товарищ Вера» и Роза Шварц и другие девицы. Здесь было полсотни «чрезвычаек», но наиболее страшными были три, из которых одна помещалась на Екатерининской ул., № 16, другая на Институтской ул., № 40 и третья – на Садовой ул., № 5. Каждая из них имела свой собственный штат служащих, точнее палачей, но между ними наибольшей жестокостью отличались упомянутые две жидовки. В одном из подвалов «чрезвычайки», точно не помню какой, было устроено подобие театра, где были расставлены кресла для любителей кровавых зрелищ, а на подмостках, т.е. на эстраде, какая должна была изображать собой сцену, производились казни.

После каждого удачного выстрела раздавались крики «браво», «бис» и палачам подносились бакалы шампанского. Роза Шварц лично убила несколько сот людей, предварительно втиснутых в ящик, на верхней площадке которого было проделано отверстие для голов. Но стрельба в цель являлась для этих девиц только шуточной забавой и не возбуждала уже их притупившихся нервов. Они требовали более острых ощущений, и с этой целью Роза и «товарищ Вера» выкалывали иглами глаза или выжигали их папиросой, или же забивали под ногти тонкие гвозди.

В Киеве шепотом передавали любимый приказ Розы Шварц, так часто раздававшийся в кровавых застенках «чрезвычаек», когда ничем уже нельзя было заглушить душераздирающих криков истязуемых: «Залей ему глотку горячим оловом, чтобы не визжал, как поросенок»… И этот приказ выполнялся с буквальной точностью. Особенную ярость вызывали у Розы и Веры те из попавших в «чрезвычайку», у кого они находили нательный крест. После невероятных глумлений над религией, они срывали эти кресты и выжигали огнем изображение креста на груди, или на лбу своих жертв.

Практиковались в киевских «чрезвычайках» и другие способы истязаний. Так, например, несчастных втискивали в узкие деревянные ящики и забивали их гвоздями, катая ящики по полу… Пользовались палачи и Днепром, куда сотнями загонялись в воду связанные друг с другом люди, и их топили, или пачками расстреливали из пулеметов. Когда фантазия в измышлении способов казни истощилась, тогда несчастных страдальцев бросали на пол и ударами тяжелого молота разбивали им головы пополам с такой силой, что мозг выдавливался на пол. Это практиковалось в киевской «чрезвычайке», помещавшейся на Садовой,5, где солдаты добровольческой армии обнаружили сарай, асфальтовой пол которого был буквально завален человеческими мозгами. Неудивительно, что за 6 месяцев владычества большевиков в Киеве погибло, по слухам, до 100000 человек и между ними лучшие люди, гордость и краса Киева.

В Одессе свирепствовали знаменитые палачи Дейч и Вихман, оба жиды, с целым штатом прислужников, среди которых кроме жидов были китайцы и один негр, специальностью которого было вытягивать жилы у людей, глядя им в лицо и улыбаясь своими белыми зубами. Здесь же прославилась и Вера Гребенщикова, ставшая известной под именем «Доры». Она лично застрелила 700 человек. Каждому жителю Одессы было известно изречение Дейча и Вихмана, что они не имеют аппетита к обеду, прежде чем не перестреляют сотню «гоев». По газетным сведениям ими расстреляно свыше 8000 человек, из которых было 400 офицеров, но в действительности эту цифру нужно увеличить по меньшей мере в десять раз. Тотчас после оставления Одессы «союзниками», большевики, ворвавшись в город и не успев еще организовать «чрезвычайку», использовали для своих целей линейный корабль «Синоп» и крейсер «Алмаз», куда уводили своих жертв. За людьми, буквально, началась охота, пойманных не убивали на месте только для того, чтобы сперва их помучить. Хватали и ночью, и молодых и старых, и женщин и детей, хватали без разбора, ибо от количества пойманных зависело количество награбленных вещей и высота заработка. Приводимых на борт «Синопа» и «Алмаза» прикрепляли железными цепями к толстым доскам и медленно постепенно продвигали ногами вперед в корабельную печь, где несчастные жарились заживо. Затем извлекали оттуда, опускали на веревках в море и снова бросали, вдыхая в себя запах горелого мяса. Кто мог бы подумать, что человек способен дойти до такой жестокости, не имевшей еще примера в истории?! И такой ужасной смертью умирали лучшие люди России, офицеры, ее доблестные защитники, и между ними герой Порт-Артура генерал Смирнов! Других четвертовали, привязывали к колесам машинного отделения, разрывая их на куски, третьих бросали в паровой котел, откуда вынимали, бережно выносили на палубу, якобы для того, чтобы сваренную бесформенную массу выбросить в море.

О том, каким истязаниям подвергались несчастные в «чрезвычайке» Одессы, можно было судить по орудиям пыток, среди которых были не только гири, молоты и ломы, которыми им разбивались головы, но и пинцеты, с помощью которых вытягивались жилы в так называемые «каменные мешки» с небольшим отверстием сверху, куда страдальцев втискивали ломая кости, и где в скорченном виде они обрекались специально на бессонницу. Нарочито приставленная стража должна была следить за несчастным, не позволяя ему заснуть. Его кормили гнилыми сельдями и мучили жаждой. Здесь главными помощницами Дейчи и Вихмана были «Дора», убившая, как я уже упоминал, 700 человек, и 17-летняя проститутка «Саша», расстрелявшая свыше 200 человек. Обе они подвергали своих жертв неслыханным мучениям и буквально купались в их крови. Обе были садистками и по цинизму превосходили даже латышку Краузе, являясь подлинными исчадиями ада.

Никакое воображение не способна представить себе картинку этих истязаний. Людей раздевали догола, связывали кисти рук веревкой и подвешивали к перекладинам с таким расчетом, чтобы ноги едва касались земли, а затем медленно и постепенно расстреливали из пулеметов, ружей или револьверов. Пулеметчик раздроблял сначала ноги для того, чтобы они не могли поддерживать туловища, затем наводил прицел на руки и в таком виде оставлял висеть свою жертву истекающую кровью… Насладившись мучением страдальцев, он принимался снова расстреливать ее в разных местах до тех пор, пока живой человек не превращался в бесформенную кровавую массу и только после этого добивал ее выстрелом в лоб. Тут же сидели и любовались казнями приглашенные «гости», которые пили вино, курили и играли на  пианино или балалайках.

Ужаснее всего было то, что несчастных не добивали насмерть, а сваливали в фургоны и бросали в яму, где многих заживо погребли. Ямы, наспех вырытые, были неглубоки и оттуда не только доносились стоны изувеченных, но были и случаи, когда страдальцы, с помощью прохожих, выползали из этих ям, лишившись рассудка.

Часто практиковались сдирание кожи с живых людей, для чего их бросали в кипяток, делали надрезы на шее, и вокруг кисти рук, щипцами стаскивали кожу, а затем выбрасывали на мороз… Этот способ практиковался в Харьковской «чрезвычайке», во главе которой стояли «товарищ Эдуард» и каторжник Саенко. По изгнании большевиков из Харькова Добровольческая армия обнаружила в подвалле «чрезвычайки» много «перчаток». Так называлась содранная с рук вместе с ногтями кожа. Раскопки ям, куда бросались трупы убитых, обнаружили следы какой-то чудовищной операции над половыми органами, сущность которой не могли определить даже лучшие харьковские хирурги. Они высказывали предположение, что это одна из применяемых в Китае пыток, по своей болезненности превышающая все, доступное человеческому воображению. На трупах бывших офицеров, кроме того, были вырезаны ножом, или выжжены огнем погоны на плечах, на лбу – советская звезда, а на груди – орденские знаки, были отрезаны носы, губы и уши… На женских трупах – отрезанные груди и сосцы и пр. Масса раздробленных и скальпированных черепов, содранные ногти, с продетыми под ними иглами и гвоздями, выколотые глаза, отрезанные пятки и пр. и пр.

Много людей было затоплено в подвалах «чрезвычаек», куда загоняли несчастных и затем открывали водопроводные краны.

З 1919 по 1921 рік було здебілізовано практично все населення, що залишилося під владою Троцкістів-Ленінців по всій території, окрім Західної України, Бесарабії, Буковини.

Для Цього з США та Європи були завезені низькочастотні генератори, що встановлювались біля навчальних закладів, дитсадків, лікарень, військових частин. Дослідження медиків в 20-х роках підтвердило практичні наслідки дебілізації.

Застосовувались і заходи по масовому знищенню людей. Так Тухачевським була знищена армія Денікіна разом з мирним населенням і худобою. Був застосований бойовий хлор і за чотири години на Нижньому Дону знищено більше 500 тис. людей, з них до 350 тис. військових і офіцерського складу. Подібна доля спіткала й армію Краснова та інших угрупувань.      

(З матеріалів партійної розвідки Йосипа Сталіна).

Про втрату моралі й людських якостей: честі, совісті, благородства і гідності свідчать факти господарювання дегенератів-збоченців в перші роки захоплення влади після 1917 року.

Голова болит, кружится,
Пойду к доктору лечиться.
Доктор спросит - чем больна?
Семерым даю одна.
(Російська частівка 20 років)

Суворість правів і заборона дошлюбних зв’язків в цілому продовжували зберігатися до зруйнування одноосібного селянського господарства і до колективізації.

Щоб зруйнувати спротив селянства, були застосовані три голодомори - етнічні голокости українців, в ході яких було знищено 12 млн. українців.

19 та 20 грудня 1917 року вийшли два декрети за підписом Леніна: «Про відміну брака» та «Про громадянський брак». Визнано в 1920 році право на аборт (вперше в світі). Незареєстрований шлюб став називатись «вільним союзом».

Пролетарські активістки-феміністки: А. Колонтай, Н. Крупська, І. Арманд, К.Самойлова, І. Смідович визначали «материнство» як «соціальний обов’язок». Діти визначались як побічний продукт соціалістичного суспільства. Дітей передавали на проживання в дит. будинки, переконуючи жінок, що їм необхідно лише народжувати, а інше - не їх турбота.

В листівках того часу зазначалось, що: «Громадяни чоловічої статі мають право користуватись однією і тією ж жінкою не частіше трьох разів на тиждень. Кожен чоловік, бажаючий скористатись громадською власністю, повинен був надати довідку заводського комітету, що він є робітником. Народжені діти у віці 1 місяця передавались в дитячі установи.

Проведені в 1926 році дослідження встановили, що 80% чоловіків мали більше трьох сексуальних партнерш одночасно.

В 1927 році було встановлено, що половина робітників заводу «Красный треугольник» хворі на сифіліс. В 20 роки в структурі створюваній Лейбой Троцьким Червоної Армії були «вен-роти» цілком із сифілітиків. В них також існували партійні і комсомольські осередки. В 1936 році була припинена діяльність організації під назвою «Блядоход», що займалася легальною розпустою.

Приводиться приклад з газети, де до лікаря прийшло троє чоловіків з вимогою, щоб їх записали батьками дитини, бо вони спільно користувались цією жінкою.

В 1935 р. в СРСР припинилось виробництво контрацептивів. В 1936 р. новий кримінальний кодекс заборонив аборти. В 1953 р. в кодексі з’явилась знаменита 121 ст., припинивши гомосексуалізм, яку відмінили наші нові дегенерати-депутати збоченці на початку 90-х років. Причиною цих дій стала необхідність збільшення населення і відродження цінності сімейних відносин.

Сексуальная революция, начавшаяся в 1917 году, закончилась к 1937 году. К тому времени остепенились, получив высокие должности, или же отправились на тот свет красные блудницы, порочные проводницы женского феминизма в России, большевички 20-х годов XX века: А.Коллонтай, И.Арманд, К.Самойлова, С.Смидович, Е.Стасова, Л.Рейснер, Р.Землячка (наст. Залкинд), Ф.Драбкина, Л.Книпович, С.Гончарская, К.Новгородцева-Свердлова, Н.Подвойская, М.Эссен, А.Ульянова-Елизарова, Е.Адамович, А.Афанасьева, Е.Коган-Писманик, Е.Дагаева, А.Бердникова, О.Розен, А.Славинская,

С.Бурцева, В.Долинина, Д.Жиркова, 3.Зенкевич, Е.Кравченко, К.Постоловская, К.Чудинова, А.Смородкина, А.Тенихина, О.Тетина, М.Шойхет и многие-многие другие носительницы революционной морали. Посеянные ими плоды мы пожинаем до сих пор.

Давно умер и главный идеолог свобод (не только тех, которые касались развращения личности; остальные свободы были декларированы только на словах и в звучных лозунгах) - Владимир Ильич Ленин. Ему на смену пришел Иосиф Виссарионович Сталин. При котором ни о каких свободах в течении очень долгого времени никто и помыслить не мог. Но...хотим мы это признать или нет, однако именно товарищ Сталин остановил процесс разрушения семьи и прекратил развратный беспредел в стране, занимающей 1/6 часть суши всего огромного земного шара.

...уже пребывая в преклонном возрасте и подводя итог своей бурной жизни, успешная красная развратница, в зрелом возрасте подвизавшаяся на поприще советской дипломатии, - Александра Михайловна Колонтай - написала в очередном письме своему многолетнему любовнику французскому коммунисту Марселю Боди. «Мы проиграли, идеи рухнули, друзья превратились во врагов, жизнь стала не лучше, а хуже. Мировой революции нет и не будет. А если бы и была, то принесла бы неисчислимые беды всему человечеству.» Была середина 40-х годов XX века; уже состоялась Вторая мировая, вызвавшая ужасные по масштабности жертвы, - однако ясно показавшая большевистским фанатикам, сколь чудовищный путь они желали пройти во имя передела мира и насаждения своей преступной идеологии. Состоялась бы Мировая революция, как её планировали многочисленные соратники Коллонтай, и мир превратился бы в кровавое месиво... Но уже состоялось, уже было то, что принесло неисчислимые беды тем, кто имел несчастье быть подданными Российской империи и проживать на стыке XIX - XX веков.

I ось ми на порозі завершального акту світової містерії інсценованої для нас масонством, левітством та їх поводирями нелюдями з пекельного світу, для яких всі вони є лише витратний матеріал, інструмент для реалізації плану знищення білої раси і людської цивілізації.

Чим це може закінчитися для людства написала В.І. Крижанівська ще в 20 роки XX століття:

«Народи, визначені на знищення, починають з того, що втрачають будь-яке божественне відчуття, а за сим знижується їх моральність, тому що душа вже не керується божими-відичними законами. Поступово проходить переродження мозку. Всі здібності цього народу зосереджуються в одному визначеному напрямку, а саме - в бік матеріальних інтересів. Його розум працює тільки в царині промислового виробництва, виявляє дивовижні успіхи в механіці, хімії, торгівлі, створює життєві зручності і т.п. Затим божественне-духовне сприйняття поступово нівелюється, вичерпуються випромінювання, що поєднані з Божою мірою-відою, а все мистецтво набуває псевдо реального напрямку, занепадає».

Під куполом надуманої «художньої правдивості» музика стає галасливою, безладною, дратівливою, живопис і скульптура превозносять культ юродства, література викривлюється - перекручується та ідеалізує пороки і розтління натури. І довгий час ніхто не бачить, що під квітучою і так званою високою «культурою» зовнішньо поступово здійснюється моральне і фізичне виродження і занепад.

Суспільство віддається тваринним пристрастям, нечувана пихатість охоплює розум натовпу, а його звіряча жорстокість, цинізм і садизм стають життєвою потребою, такою як голод, спрага і чекають тільки випадку, щоб виявити себе в прояві небезпечного божевілля.

Подібна нація, перетворюється в дику орду, являє собою загрозу для всього оточуючого світу, небезпеку тим більшу, що нація небезпечна своїм багатством, жорстокою дисципліною, надсучасними технологіями і дикою лютістю свого розумового стану.

В такі часи невідворотна доля проявляє на світ дух знищення, жертви безмірні серед етносу руйнівника і того, хто посягнув на Божі закони творення. Вони гинуть безмірно і завжди бувають переможені...».

Ми бачимо, що «опущена» Європа вже здалася на милість дегенератів і йде вже до своєї загибелі. В багатьох країнах Євросоюзу вже легалізовані однополі шлюби. Подібна вимога ставиться і перед нашим парламентом, як необхідна для вступу в Євросоюз. За нашими підрахунками серед депутатів є 28 осіб, які хворі на сексуальні збочення та багато їм співчуваючих. Незабаром будуть висвітлені ці дегенерати-збоченці для громадського впливу і визначення їх подальшої долі.

Існує реальна загроза по прийняттю даного проекту - який вже пройшов реєстрацію. Проведено відаючими людьми програма-діяння по усуненню цих виродків з числа представників влади.

Що це хвороба невиліковна, а особи нею хворі підлягають ізоляції, свідчать медичні дослідження цієї проблеми.

Це ЗБОЧЕННЯ РОЗУМУ! Люди діляться на дві категорії: біопозитивні і біонегативні. Найбільш вивчені — біопозитивні. Про біонегативних намагаються замовчувати бо це стосується влади, політики і науки. Вперше про біонегативних в розширеному варіанті повідав світу російський письменник Григорій Климов, розкривши висновки «Гарвардського проекту», коли вперше Ленін був названий великим гомосексуалістом 20 століття. Біонегативні володіють пробивними якостями в десятки разів вищими, ніж нормальні люди, тому вони найчастіше стають політиками різного рівня, керівниками, шукаючи умов безкарно глузувати та знущатися над нормальними людьми. Найбільше серед біонегативних - гомосексуалістів, лесбіянок, так званих дегенератів. Дегенерація є хворобою генетичною і невиліковною, тому не дивно, що всі дегенерати статеві збоченці. Між іншим, ще 100 років назад Столипін, будучи прем’єром, намагався вже тоді створити спеціальний сильний клас аномального суспільства з педерастів, лесбіянок і інших дегенератів. На думку американського психіатра Б.Карпмана, дегенерати завжди будь-якою ціною прагнуть до влади, при цьому комплекс влади він вважає хворобою, бо це пов’язано з садизмом, гомосексуальністю та злочинністю - згадайте Врадіївські події. Як розпізнати дегенерата – при зустрічі з сильною людиною гоміки услужливі, стеляться, готові виконати любий наказ. Коли самі приходять до влади - вони нещадні і безцеремонні в знищенні слабкого - нардеп Лозинський. Зараз в ЗМІ нам нав’язують думку про те, що неважливо якої орієнтації людина, головне, щоб вона була хорошою. Але історія доводить, що всі революції, зради, державні і великі злочини, а в більшості й малі - пов’язані з гомосексуалізмом, бо де він проявляється, там завжди брехня, віроломство, злодійство. Психіатри довели, що якщо у людини є проблеми нижче пояса, то у неї обов’язково проблеми в голові. Нині Європа в законодавчому порядку, дозволяючи одностатеві шлюби, створює Новий Гомінтерн. Чому гоміки такі жорстокі і немилостиві - у них гіпофіз збільшений в 4 рази. Якщо в організмі збільшується будь-яка залоза внутрішньої секреції, це вже хвороба. Є тільки один стан, коли збільшується гіпофіз в 2 рази - вагітність, але це природний стан. А якою вередливою буває вагітна. Уявіть собі гоміка з збільшеним гіпофізом і його забаганки. Колись професор Сікорський і його колеги писали - революціонери психічно хворі люди... а Л.Толстой доповнив - сумашедший завжди краще досягає своєї мети, ніж здоровий, бо він не має ніяких моральних перепон: ні сорому, ні совісті, ні порядності, ні страху. Садизм - зброя дегенератів. У них проявляється хвороблива патологічна потреба домінувати - володарювати. Коли у них влада, відкривається широка перспектива мучити інших психічно і фізично. На прикладі Європи видно, що дегенерація нав’язується зверху - риба гниє з голови. В природі все запрограмоване, куди що всовувати. Те, що зараз нав’язується дегенератами, не співпадає з законами Творця, воно мусить бути знищеним.

Стерилізація українців, як не прикро, на завершальному етапі. Тютюн, алкоголь, наркотики майже знищили генетичний потенціал нашого народу, кожна 4 сім’я не може зачати дітей. Для всіх інших будуються перетинальні центри, бо вагітні не можуть виносити дітей. Для тих, хто ще має чистий, міцний генетичний апарат, придумали щеплення. Всі наркотики, в тому числі нікотин і алкоголь, мають одну особливість - пошкоджувати молекулу ДНК та змінювати світогляд в негативному напрямку, через цю властивість їх відносять до психотропної зброї. Дія цієї зброї була продемонстрована в Батурині, коли п’яних козаків поголовно вирізали московіти.

Для нащадків з пересторогою!

Козак гуляє,
Шинкарка носить,
Шинкар питає:
- Чому не ллєш?
- Не пий козаче!
Козачка просить,
- Не пий козаче!
Коня проп’єш.
Козак сміється,
Шинкарка носить,
Шинкар моргає:
-Замало ллєш.
-Не пий, козаче!
Козачка просить,
-Не пий, козаче!
Мене проп’єш!
Шинкарка швидко
Горілку носить.
- Козацтво п’яне! —
Регоче ніч.
- Не пийте хлопці!
Вкраїна просить, -
Не пийте, хлопці!
Проп’єте Січ!
В шинку шинкарка
Напої носить
І ллє горілки,
І ллє вина.
- Не пийте, діти!
Не пийте, діти,
Я в вас одна...

С. Пушик

Людиноподібні ГМО (або виродки)

За матеріалами В.Радіонова

В листопаді 2006р. в трьох відомих наукових журналах були надруковані викривальні статті. Дослідження геномів 270 осіб азійського, африканського та європейського походження, в який приймали участь 13 наукових центрів США та Великобританії, показали, що у кожної людини зберігається не тільки два набори генів від батька та матері, але й безліч інших копій, що надійшли невідомо як. Наведені наукові висновки підтверджують існування двох явищ:генетичного моноформізма виду та явища моноформізма виду.

З цих явищ походить науковий факт: серед людей в дійсний час знаходяться людиноподібні ГМО (генетично модифіковані об’єкти), так звані «химери» (напівлюди - напівзвірі), які мають в своєму родоводі праматерів, що злягалися з тваринами.

Ці дослідження також переконливо довели правдивість і науковість явища телегонії.

Підтверджено причину етнічних заборон злягання з тваринами через те, що серед людей живуть людиноподібні ГМО, або виродки. І вони не просто живуть - вони діють! Підло, жорстоко, лукаво. В даний час ці психо-соматичні виродки захопили більшу частину владної вертикалі в усьому світі. Вони окупували цілі галузі людської діяльності: науку, мистецтво, журналістику, ідеологію, банківський сектор економіки, міжнародні організації. їх характерними рисами є катастрофічна нездатність народжувати повноцінне, здорове потомство.

Природа карає їх за зоофільні (смертні) гріхи їх пращурів, намагаючись зберегти таким чином все інше людство від контактів з цією виразкою роду людського. Це набута мутація (телегонічна) від злягання з видом тварин назавжди залишається на деяких нащадках зоофілів, за рахунок незворотного викривлення мономорфної частини їх генома. Кінцівки що зрощуються, безчісленні психо-соматичні юродства новонароджених, звіряча жорстокість та патологічна зневага до чистого, ясного; вроджена розумова неповноцінність, аутизм, хвороба Паркінсона та Альцгеймера, недоношеність плоду, це лише деякі біологічні ознаки цих виродків.

Для того, щоб вижити, вони постійно вимушені шукати для злягання дівчат з чистих ліній homosapiens, щоб продовжити існування свого підвиду. Це вони настирливо намагаються нагодувати все людство генетично модифікованим сурогатом, перетворити все людство в метисів, в слухняне стадо баранів в прямому визначенні цього слова. З природонаукової точки зору їх звірячо-тваринна сутність записана в деформованій частині їх генома. З точки зору сучасної «релігії» - це чистішої води біси, чорти або «нелюдь сатанинська», що веде на рівні своєї ублюдочності все людство до виродження та загибелі.

Люди, будьте пильні в обранні своїх половинок і сексуальних зв’язках, бо не матимете нащадків здорових людського виду, а будете страждати з дітьми мутантами- виродками.

В чому ж проявляється так звана Євродемонократія і її ознаки, в т.ч. впровадженням гомосексуалізму: поголовна дебілізація населення через освіту і засоби інформації, систему виховання.

Пріоритети надаються і кошти виділяються на подолання ними ж створених проблем суспільного життя: на боротьбу з наркоманією, алкоголізмом, снідом, так званими пташино-тваринними грипами, корупцією.

Першочергова допомога надається дебілам, психічно хворим, розумово відсталим. Зовсім не приділяється увага підготовці та вихованню еліти.

Через реалізацію спеціальних програм:

1. Пивної культури – творяться гермафродити, бо жінки стають чоловікоподібними, а чоловіки набувають жіночих рис і при цьому падає рівень народжуваності, зростає імпотенція.
2. Одностатевих шлюбів – іде виродження етносу (Содом і Гомора) і зростає кількість сексуальних збоченців-нелюдей – гомосексуалістів, лесбіянок, педерастів – твориться псевдокультура «еліти голубих».
3. Застосовуються шкільні програми дебілізації (для цього міністром освіти призначений українофоб). Ці програми передбачають отупіння дітей і зниження швидкості думки – розумової діяльності, зменшення кількості і якості програм, що розвивають довгострокову пам'ять і підвищують інтелект дитини.
4. Продовжується знищення і заміна природних продуктів харчування і питної води і підміна їх генно-модифікованими, технічно, хімічно та інформаційно забрудненими і зміненими, які несуть хвороби. Головна мета виродження етносу, його вимирання і заселення нашої держави «обраними людцями-покидьками» з толпо-елітарних країн.
5. Здійснюється впровадження основної ідеологеми нелюдей, керованих жерцями – вигідно продати і продатись. Бо «бізнес» - це їх талант виймати гроші з чужої кишені не застосовуючи насилля.

Цій, так званій «демонократії», може бути протиставлення лише програма громадської безпеки і духовного відродження нації, яка замінить і витіснить концепцію позичкового капіталу і його породження – існуючу кредитно-фінансову систему через зростання інтелектуально-творчого-духовного потенціалу людей впроваджуватиметься ідея життя в ладу з Творцем, біосферою, неосферою, світами, вихід людства з царства звіра у царство людей.

Сьогодні Україна-Русь є єдиною надією людства, що зупинить виродження і дегенерацію.

Необхідні заходи упередження:

• Підготувати та освітити в пресі списки дегенератів - сексуальних збоченців серед депутатів (народних та місцевих)
• Запитати в релігійних управителів, т.з. єпископів, чому вони відмовчуються. Можливо вони самі зацікавленні в руйнуванні сім’ї та легалізації збочень. Непоодинокі приклади вже публікуються. Виникає сакраментальне запитання – якому Богу вони служать.
• Отримати від так званої еліти відкритого листа до влади про їх особисте відношення до виродків – сексуальних збоченців. Тоді стане зрозуміло хто вони, і чи не є вони елітою «голубих».
• На законодавчому рівні утвердити кримінальну відповідальність за сексуальні збочення і примусове лікування хворих. В іншому разі люди самі будуть проводити  китайську стерилізацію.
• Допомогти Главі Держави: утвердивши заборону в’їзду на територію України гомосексуалістів та усиновлення ними наших дітей. Особливо це стосується владних представників інших держав, що легалізували свої нетрадиційні відносини.
• Ми пам’ятаємо обійми бувшого президента Ющенка та його команди з педерастом співаком (сером – слово означає Змій) Елтоном Джоном. Панство: Ющенку вже подавати руку і вітатись з ним – нижче людської гідності.
• - Взяти під контроль громадськості всіх нелюдей, що мають сексуальні відхилення, вивісивши їх списки в місцевих засобах інформації та рекламних блоках.
• - Заборонити на державному рівні діяльність будь-яких засобів масової інформації, що пропагують сексуальні збочення та розпусту (маємо приклади про сексуальні оргії на масових заходах, в установах відпочинку).
• - Не допускати на роботу в державні установи та органи правопорядку гомосексуалістів, пам’ятаючи, що вони є дегенератами та садистами.
• - Створити державний орган, що аналізуватиме стан моралі, захисту людської гідності і прав людини – із звітуванням перед Українською громадою.
• - Створити спеціальні державні-медичні установи по примусовому лікуванню хворих на сексуальні збочення. В США вже є ефективні програми по наданню медичної допомоги хворим цієї категорії.

Наостанок: Пане Президенте – Вікторе Федоровичу, Пане Прем'єр-Міністре – Микола Янович – невже ви хочете, щоб ваших онуків використав для своїх хворобливих сексуальних задоволень якийсь із виродків гомосексуалістів? Шануйтеся Панове – за нами майбутнє Людства, і від Вас залежить – яким воно буде! Врятуємо Україну і Європу від педерастів-гомосексуалістів? Не допустимо 5-Гомінтерну?

П.М.

Пане Президенте! Ви можете зробити богоугодну справу – очистіть від клонованого педераста онука Сруля Мовшевича Бланка під псевдо-Ленін українські села і міста. Знесіть і утилізуйте пам’ятники садиста, збоченця. Очистіть наші міста і села від цієї Гидоти.

Ще одне! Пане Президенте, Вікторе Федоровичу, невже Вам приємно дивитися на чужорідні і дегенеровані, неголені сракоморди, що в  сатанинському угарі торгують тілом і душею з екранів нашого – неукраїнського телебачення. Не давайте дивитися те страхіття своїм онукам, бо збочаться і захворіють.

Створіть хоч один державний, духовний, культурологічний канал, де на людей не виливатимуть бруд назбираний з усього світу.

Бо наші пращури, ще десятки тисяч років тому відали, що ми люди і онуки Божі і наруга над творінням Божим це є мерзота і лихо, виродження сім'ї і Роду.

«Тіло твоє – мій храм нерукотворний!

В пречистім, преблагім сяятиму!

Від сквери вберігатиму!

Здоров'я множитиму!

В пречистім, в преблагім!»

«Вісті Ізначальнії» IX.30.

Від нащадків сердюків (козацької гвардії)

кошового атамана Сірка – Богун.