Радуниця - ВОСПОМИНАНИЯ ТОМ ВТОРОЙ

ВОСПОМИНАНИЯ ТОМ ВТОРОЙ

В Крыму чекисты, не ограничивались расстрелом пленных сестер милосердия, предварительно насиловали их, и сестры запасались ядом, чтобы избежать бесчестия. По официальным сведениям, - а мы знаем, насколько советские «официальные» сведения точны, - в 1920/21 гг., после эвакуации генерала Врангеля в Феодосии было расстреляно 7500 человек, в Симферополе – 12000 чел., в Севастополе – 5000, итого – 33500 человек. Эту цифру нужно, конечно, удвоить, ибо одних офицеров, оставшихся в Крыму, было расстреляно, как передавали газеты, свыше 12000 человек, и эту задачу выполнил жид Бела-Кун, заявивший, что Крым на три года отстал от революционного движения и его нужно одним ударом поставить в уровень со всей Россией.

В Киеве «чрезвычайка» находилась во власти латыша Лациса.

Его помощники были изверги: Авдохин, жидовки «товарищ Вера» и Роза Шварц и другие девицы. Здесь было полсотни «чрезвычаек», но наиболее страшными были три, из которых одна помещалась на Екатерининской ул., № 16, другая на Институтской ул., № 40 и третья – на Садовой ул., № 5. Каждая из них имела свой собственный штат служащих, точнее палачей, но между ними наибольшей жестокостью отличались упомянутые две жидовки. В одном из подвалов «чрезвычайки», точно не помню какой, было устроено подобие театра, где были расставлены кресла для любителей кровавых зрелищ, а на подмостках, т.е. на эстраде, какая должна была изображать собой сцену, производились казни.

После каждого удачного выстрела раздавались крики «браво», «бис» и палачам подносились бакалы шампанского. Роза Шварц лично убила несколько сот людей, предварительно втиснутых в ящик, на верхней площадке которого было проделано отверстие для голов. Но стрельба в цель являлась для этих девиц только шуточной забавой и не возбуждала уже их притупившихся нервов. Они требовали более острых ощущений, и с этой целью Роза и «товарищ Вера» выкалывали иглами глаза или выжигали их папиросой, или же забивали под ногти тонкие гвозди.

В Киеве шепотом передавали любимый приказ Розы Шварц, так часто раздававшийся в кровавых застенках «чрезвычаек», когда ничем уже нельзя было заглушить душераздирающих криков истязуемых: «Залей ему глотку горячим оловом, чтобы не визжал, как поросенок»… И этот приказ выполнялся с буквальной точностью. Особенную ярость вызывали у Розы и Веры те из попавших в «чрезвычайку», у кого они находили нательный крест. После невероятных глумлений над религией, они срывали эти кресты и выжигали огнем изображение креста на груди, или на лбу своих жертв.

Практиковались в киевских «чрезвычайках» и другие способы истязаний. Так, например, несчастных втискивали в узкие деревянные ящики и забивали их гвоздями, катая ящики по полу… Пользовались палачи и Днепром, куда сотнями загонялись в воду связанные друг с другом люди, и их топили, или пачками расстреливали из пулеметов. Когда фантазия в измышлении способов казни истощилась, тогда несчастных страдальцев бросали на пол и ударами тяжелого молота разбивали им головы пополам с такой силой, что мозг выдавливался на пол. Это практиковалось в киевской «чрезвычайке», помещавшейся на Садовой,5, где солдаты добровольческой армии обнаружили сарай, асфальтовой пол которого был буквально завален человеческими мозгами. Неудивительно, что за 6 месяцев владычества большевиков в Киеве погибло, по слухам, до 100000 человек и между ними лучшие люди, гордость и краса Киева.

В Одессе свирепствовали знаменитые палачи Дейч и Вихман, оба жиды, с целым штатом прислужников, среди которых кроме жидов были китайцы и один негр, специальностью которого было вытягивать жилы у людей, глядя им в лицо и улыбаясь своими белыми зубами. Здесь же прославилась и Вера Гребенщикова, ставшая известной под именем «Доры». Она лично застрелила 700 человек. Каждому жителю Одессы было известно изречение Дейча и Вихмана, что они не имеют аппетита к обеду, прежде чем не перестреляют сотню «гоев». По газетным сведениям ими расстреляно свыше 8000 человек, из которых было 400 офицеров, но в действительности эту цифру нужно увеличить по меньшей мере в десять раз. Тотчас после оставления Одессы «союзниками», большевики, ворвавшись в город и не успев еще организовать «чрезвычайку», использовали для своих целей линейный корабль «Синоп» и крейсер «Алмаз», куда уводили своих жертв. За людьми, буквально, началась охота, пойманных не убивали на месте только для того, чтобы сперва их помучить. Хватали и ночью, и молодых и старых, и женщин и детей, хватали без разбора, ибо от количества пойманных зависело количество награбленных вещей и высота заработка. Приводимых на борт «Синопа» и «Алмаза» прикрепляли железными цепями к толстым доскам и медленно постепенно продвигали ногами вперед в корабельную печь, где несчастные жарились заживо. Затем извлекали оттуда, опускали на веревках в море и снова бросали, вдыхая в себя запах горелого мяса. Кто мог бы подумать, что человек способен дойти до такой жестокости, не имевшей еще примера в истории?! И такой ужасной смертью умирали лучшие люди России, офицеры, ее доблестные защитники, и между ними герой Порт-Артура генерал Смирнов! Других четвертовали, привязывали к колесам машинного отделения, разрывая их на куски, третьих бросали в паровой котел, откуда вынимали, бережно выносили на палубу, якобы для того, чтобы сваренную бесформенную массу выбросить в море.

О том, каким истязаниям подвергались несчастные в «чрезвычайке» Одессы, можно было судить по орудиям пыток, среди которых были не только гири, молоты и ломы, которыми им разбивались головы, но и пинцеты, с помощью которых вытягивались жилы в так называемые «каменные мешки» с небольшим отверстием сверху, куда страдальцев втискивали ломая кости, и где в скорченном виде они обрекались специально на бессонницу. Нарочито приставленная стража должна была следить за несчастным, не позволяя ему заснуть. Его кормили гнилыми сельдями и мучили жаждой. Здесь главными помощницами Дейчи и Вихмана были «Дора», убившая, как я уже упоминал, 700 человек, и 17-летняя проститутка «Саша», расстрелявшая свыше 200 человек. Обе они подвергали своих жертв неслыханным мучениям и буквально купались в их крови. Обе были садистками и по цинизму превосходили даже латышку Краузе, являясь подлинными исчадиями ада.

Никакое воображение не способна представить себе картинку этих истязаний. Людей раздевали догола, связывали кисти рук веревкой и подвешивали к перекладинам с таким расчетом, чтобы ноги едва касались земли, а затем медленно и постепенно расстреливали из пулеметов, ружей или револьверов. Пулеметчик раздроблял сначала ноги для того, чтобы они не могли поддерживать туловища, затем наводил прицел на руки и в таком виде оставлял висеть свою жертву истекающую кровью… Насладившись мучением страдальцев, он принимался снова расстреливать ее в разных местах до тех пор, пока живой человек не превращался в бесформенную кровавую массу и только после этого добивал ее выстрелом в лоб. Тут же сидели и любовались казнями приглашенные «гости», которые пили вино, курили и играли на  пианино или балалайках.

Ужаснее всего было то, что несчастных не добивали насмерть, а сваливали в фургоны и бросали в яму, где многих заживо погребли. Ямы, наспех вырытые, были неглубоки и оттуда не только доносились стоны изувеченных, но были и случаи, когда страдальцы, с помощью прохожих, выползали из этих ям, лишившись рассудка.

Часто практиковались сдирание кожи с живых людей, для чего их бросали в кипяток, делали надрезы на шее, и вокруг кисти рук, щипцами стаскивали кожу, а затем выбрасывали на мороз… Этот способ практиковался в Харьковской «чрезвычайке», во главе которой стояли «товарищ Эдуард» и каторжник Саенко. По изгнании большевиков из Харькова Добровольческая армия обнаружила в подвалле «чрезвычайки» много «перчаток». Так называлась содранная с рук вместе с ногтями кожа. Раскопки ям, куда бросались трупы убитых, обнаружили следы какой-то чудовищной операции над половыми органами, сущность которой не могли определить даже лучшие харьковские хирурги. Они высказывали предположение, что это одна из применяемых в Китае пыток, по своей болезненности превышающая все, доступное человеческому воображению. На трупах бывших офицеров, кроме того, были вырезаны ножом, или выжжены огнем погоны на плечах, на лбу – советская звезда, а на груди – орденские знаки, были отрезаны носы, губы и уши… На женских трупах – отрезанные груди и сосцы и пр. Масса раздробленных и скальпированных черепов, содранные ногти, с продетыми под ними иглами и гвоздями, выколотые глаза, отрезанные пятки и пр. и пр.

Много людей было затоплено в подвалах «чрезвычаек», куда загоняли несчастных и затем открывали водопроводные краны.

З 1919 по 1921 рік було здебілізовано практично все населення, що залишилося під владою Троцкістів-Ленінців по всій території, окрім Західної України, Бесарабії, Буковини.

Для Цього з США та Європи були завезені низькочастотні генератори, що встановлювались біля навчальних закладів, дитсадків, лікарень, військових частин. Дослідження медиків в 20-х роках підтвердило практичні наслідки дебілізації.

Застосовувались і заходи по масовому знищенню людей. Так Тухачевським була знищена армія Денікіна разом з мирним населенням і худобою. Був застосований бойовий хлор і за чотири години на Нижньому Дону знищено більше 500 тис. людей, з них до 350 тис. військових і офіцерського складу. Подібна доля спіткала й армію Краснова та інших угрупувань.      

(З матеріалів партійної розвідки Йосипа Сталіна).

Про втрату моралі й людських якостей: честі, совісті, благородства і гідності свідчать факти господарювання дегенератів-збоченців в перші роки захоплення влади після 1917 року.

Голова болит, кружится,
Пойду к доктору лечиться.
Доктор спросит - чем больна?
Семерым даю одна.
(Російська частівка 20 років)

Суворість правів і заборона дошлюбних зв’язків в цілому продовжували зберігатися до зруйнування одноосібного селянського господарства і до колективізації.

Щоб зруйнувати спротив селянства, були застосовані три голодомори - етнічні голокости українців, в ході яких було знищено 12 млн. українців.

19 та 20 грудня 1917 року вийшли два декрети за підписом Леніна: «Про відміну брака» та «Про громадянський брак». Визнано в 1920 році право на аборт (вперше в світі). Незареєстрований шлюб став називатись «вільним союзом».

Пролетарські активістки-феміністки: А. Колонтай, Н. Крупська, І. Арманд, К.Самойлова, І. Смідович визначали «материнство» як «соціальний обов’язок». Діти визначались як побічний продукт соціалістичного суспільства. Дітей передавали на проживання в дит. будинки, переконуючи жінок, що їм необхідно лише народжувати, а інше - не їх турбота.

В листівках того часу зазначалось, що: «Громадяни чоловічої статі мають право користуватись однією і тією ж жінкою не частіше трьох разів на тиждень. Кожен чоловік, бажаючий скористатись громадською власністю, повинен був надати довідку заводського комітету, що він є робітником. Народжені діти у віці 1 місяця передавались в дитячі установи.

Проведені в 1926 році дослідження встановили, що 80% чоловіків мали більше трьох сексуальних партнерш одночасно.

В 1927 році було встановлено, що половина робітників заводу «Красный треугольник» хворі на сифіліс. В 20 роки в структурі створюваній Лейбой Троцьким Червоної Армії були «вен-роти» цілком із сифілітиків. В них також існували партійні і комсомольські осередки. В 1936 році була припинена діяльність організації під назвою «Блядоход», що займалася легальною розпустою.

Приводиться приклад з газети, де до лікаря прийшло троє чоловіків з вимогою, щоб їх записали батьками дитини, бо вони спільно користувались цією жінкою.

В 1935 р. в СРСР припинилось виробництво контрацептивів. В 1936 р. новий кримінальний кодекс заборонив аборти. В 1953 р. в кодексі з’явилась знаменита 121 ст., припинивши гомосексуалізм, яку відмінили наші нові дегенерати-депутати збоченці на початку 90-х років. Причиною цих дій стала необхідність збільшення населення і відродження цінності сімейних відносин.

Сексуальная революция, начавшаяся в 1917 году, закончилась к 1937 году. К тому времени остепенились, получив высокие должности, или же отправились на тот свет красные блудницы, порочные проводницы женского феминизма в России, большевички 20-х годов XX века: А.Коллонтай, И.Арманд, К.Самойлова, С.Смидович, Е.Стасова, Л.Рейснер, Р.Землячка (наст. Залкинд), Ф.Драбкина, Л.Книпович, С.Гончарская, К.Новгородцева-Свердлова, Н.Подвойская, М.Эссен, А.Ульянова-Елизарова, Е.Адамович, А.Афанасьева, Е.Коган-Писманик, Е.Дагаева, А.Бердникова, О.Розен, А.Славинская,

С.Бурцева, В.Долинина, Д.Жиркова, 3.Зенкевич, Е.Кравченко, К.Постоловская, К.Чудинова, А.Смородкина, А.Тенихина, О.Тетина, М.Шойхет и многие-многие другие носительницы революционной морали. Посеянные ими плоды мы пожинаем до сих пор.

Давно умер и главный идеолог свобод (не только тех, которые касались развращения личности; остальные свободы были декларированы только на словах и в звучных лозунгах) - Владимир Ильич Ленин. Ему на смену пришел Иосиф Виссарионович Сталин. При котором ни о каких свободах в течении очень долгого времени никто и помыслить не мог. Но...хотим мы это признать или нет, однако именно товарищ Сталин остановил процесс разрушения семьи и прекратил развратный беспредел в стране, занимающей 1/6 часть суши всего огромного земного шара.

...уже пребывая в преклонном возрасте и подводя итог своей бурной жизни, успешная красная развратница, в зрелом возрасте подвизавшаяся на поприще советской дипломатии, - Александра Михайловна Колонтай - написала в очередном письме своему многолетнему любовнику французскому коммунисту Марселю Боди. «Мы проиграли, идеи рухнули, друзья превратились во врагов, жизнь стала не лучше, а хуже. Мировой революции нет и не будет. А если бы и была, то принесла бы неисчислимые беды всему человечеству.» Была середина 40-х годов XX века; уже состоялась Вторая мировая, вызвавшая ужасные по масштабности жертвы, - однако ясно показавшая большевистским фанатикам, сколь чудовищный путь они желали пройти во имя передела мира и насаждения своей преступной идеологии. Состоялась бы Мировая революция, как её планировали многочисленные соратники Коллонтай, и мир превратился бы в кровавое месиво... Но уже состоялось, уже было то, что принесло неисчислимые беды тем, кто имел несчастье быть подданными Российской империи и проживать на стыке XIX - XX веков.

I ось ми на порозі завершального акту світової містерії інсценованої для нас масонством, левітством та їх поводирями нелюдями з пекельного світу, для яких всі вони є лише витратний матеріал, інструмент для реалізації плану знищення білої раси і людської цивілізації.

Чим це може закінчитися для людства написала В.І. Крижанівська ще в 20 роки XX століття:

«Народи, визначені на знищення, починають з того, що втрачають будь-яке божественне відчуття, а за сим знижується їх моральність, тому що душа вже не керується божими-відичними законами. Поступово проходить переродження мозку. Всі здібності цього народу зосереджуються в одному визначеному напрямку, а саме - в бік матеріальних інтересів. Його розум працює тільки в царині промислового виробництва, виявляє дивовижні успіхи в механіці, хімії, торгівлі, створює життєві зручності і т.п. Затим божественне-духовне сприйняття поступово нівелюється, вичерпуються випромінювання, що поєднані з Божою мірою-відою, а все мистецтво набуває псевдо реального напрямку, занепадає».

Під куполом надуманої «художньої правдивості» музика стає галасливою, безладною, дратівливою, живопис і скульптура превозносять культ юродства, література викривлюється - перекручується та ідеалізує пороки і розтління натури. І довгий час ніхто не бачить, що під квітучою і так званою високою «культурою» зовнішньо поступово здійснюється моральне і фізичне виродження і занепад.

Суспільство віддається тваринним пристрастям, нечувана пихатість охоплює розум натовпу, а його звіряча жорстокість, цинізм і садизм стають життєвою потребою, такою як голод, спрага і чекають тільки випадку, щоб виявити себе в прояві небезпечного божевілля.

Подібна нація, перетворюється в дику орду, являє собою загрозу для всього оточуючого світу, небезпеку тим більшу, що нація небезпечна своїм багатством, жорстокою дисципліною, надсучасними технологіями і дикою лютістю свого розумового стану.

В такі часи невідворотна доля проявляє на світ дух знищення, жертви безмірні серед етносу руйнівника і того, хто посягнув на Божі закони творення. Вони гинуть безмірно і завжди бувають переможені...».

Ми бачимо, що «опущена» Європа вже здалася на милість дегенератів і йде вже до своєї загибелі. В багатьох країнах Євросоюзу вже легалізовані однополі шлюби. Подібна вимога ставиться і перед нашим парламентом, як необхідна для вступу в Євросоюз. За нашими підрахунками серед депутатів є 28 осіб, які хворі на сексуальні збочення та багато їм співчуваючих. Незабаром будуть висвітлені ці дегенерати-збоченці для громадського впливу і визначення їх подальшої долі.

Існує реальна загроза по прийняттю даного проекту - який вже пройшов реєстрацію. Проведено відаючими людьми програма-діяння по усуненню цих виродків з числа представників влади.

Що це хвороба невиліковна, а особи нею хворі підлягають ізоляції, свідчать медичні дослідження цієї проблеми.

Це ЗБОЧЕННЯ РОЗУМУ! Люди діляться на дві категорії: біопозитивні і біонегативні. Найбільш вивчені — біопозитивні. Про біонегативних намагаються замовчувати бо це стосується влади, політики і науки. Вперше про біонегативних в розширеному варіанті повідав світу російський письменник Григорій Климов, розкривши висновки «Гарвардського проекту», коли вперше Ленін був названий великим гомосексуалістом 20 століття. Біонегативні володіють пробивними якостями в десятки разів вищими, ніж нормальні люди, тому вони найчастіше стають політиками різного рівня, керівниками, шукаючи умов безкарно глузувати та знущатися над нормальними людьми. Найбільше серед біонегативних - гомосексуалістів, лесбіянок, так званих дегенератів. Дегенерація є хворобою генетичною і невиліковною, тому не дивно, що всі дегенерати статеві збоченці. Між іншим, ще 100 років назад Столипін, будучи прем’єром, намагався вже тоді створити спеціальний сильний клас аномального суспільства з педерастів, лесбіянок і інших дегенератів. На думку американського психіатра Б.Карпмана, дегенерати завжди будь-якою ціною прагнуть до влади, при цьому комплекс влади він вважає хворобою, бо це пов’язано з садизмом, гомосексуальністю та злочинністю - згадайте Врадіївські події. Як розпізнати дегенерата – при зустрічі з сильною людиною гоміки услужливі, стеляться, готові виконати любий наказ. Коли самі приходять до влади - вони нещадні і безцеремонні в знищенні слабкого - нардеп Лозинський. Зараз в ЗМІ нам нав’язують думку про те, що неважливо якої орієнтації людина, головне, щоб вона була хорошою. Але історія доводить, що всі революції, зради, державні і великі злочини, а в більшості й малі - пов’язані з гомосексуалізмом, бо де він проявляється, там завжди брехня, віроломство, злодійство. Психіатри довели, що якщо у людини є проблеми нижче пояса, то у неї обов’язково проблеми в голові. Нині Європа в законодавчому порядку, дозволяючи одностатеві шлюби, створює Новий Гомінтерн. Чому гоміки такі жорстокі і немилостиві - у них гіпофіз збільшений в 4 рази. Якщо в організмі збільшується будь-яка залоза внутрішньої секреції, це вже хвороба. Є тільки один стан, коли збільшується гіпофіз в 2 рази - вагітність, але це природний стан. А якою вередливою буває вагітна. Уявіть собі гоміка з збільшеним гіпофізом і його забаганки. Колись професор Сікорський і його колеги писали - революціонери психічно хворі люди... а Л.Толстой доповнив - сумашедший завжди краще досягає своєї мети, ніж здоровий, бо він не має ніяких моральних перепон: ні сорому, ні совісті, ні порядності, ні страху. Садизм - зброя дегенератів. У них проявляється хвороблива патологічна потреба домінувати - володарювати. Коли у них влада, відкривається широка перспектива мучити інших психічно і фізично. На прикладі Європи видно, що дегенерація нав’язується зверху - риба гниє з голови. В природі все запрограмоване, куди що всовувати. Те, що зараз нав’язується дегенератами, не співпадає з законами Творця, воно мусить бути знищеним.

Стерилізація українців, як не прикро, на завершальному етапі. Тютюн, алкоголь, наркотики майже знищили генетичний потенціал нашого народу, кожна 4 сім’я не може зачати дітей. Для всіх інших будуються перетинальні центри, бо вагітні не можуть виносити дітей. Для тих, хто ще має чистий, міцний генетичний апарат, придумали щеплення. Всі наркотики, в тому числі нікотин і алкоголь, мають одну особливість - пошкоджувати молекулу ДНК та змінювати світогляд в негативному напрямку, через цю властивість їх відносять до психотропної зброї. Дія цієї зброї була продемонстрована в Батурині, коли п’яних козаків поголовно вирізали московіти.

Для нащадків з пересторогою!

Козак гуляє,
Шинкарка носить,
Шинкар питає:
- Чому не ллєш?
- Не пий козаче!
Козачка просить,
- Не пий козаче!
Коня проп’єш.
Козак сміється,
Шинкарка носить,
Шинкар моргає:
-Замало ллєш.
-Не пий, козаче!
Козачка просить,
-Не пий, козаче!
Мене проп’єш!
Шинкарка швидко
Горілку носить.
- Козацтво п’яне! —
Регоче ніч.
- Не пийте хлопці!
Вкраїна просить, -
Не пийте, хлопці!
Проп’єте Січ!
В шинку шинкарка
Напої носить
І ллє горілки,
І ллє вина.
- Не пийте, діти!
Не пийте, діти,
Я в вас одна...

С. Пушик