Забудьте торг життя на мить

Забудьте торг життя на мить,
Втишіться, Господь з вами.
Чи чуєте?.. Вона летить
Надземними шляхами!

Вона, колядка… Боже мій,
Спішіться, сестро, брате,
Назустріч гості дорогій —
Йдіть і ведіть до хати!
І посадіть, і де святі
Сідають на покутті,
Вона ж несе вам золоті
Легенди незабуті.
І як вечерю раз у рік
Так тихо споживали,
Немов це був не борщ, а лік,
І чари, а не страви.
Легенди, як то ви, було,
Дітьми у рідній хаті
До свят-вечері за столом
Сідали брат при браті,
Як батько просфору ломив,
І з мамою, з сестрою
Дивився, й стіл благословив
Хазяйською рукою.
А житній сніп стояв в куті
І кивав колосками,
Крізь вікна зорі золоті
Шептали: «Господь з вами!»
Здавалося!.. Та що слова!
Вони лиш примар того,
Що чує серце й голова
В час вечора святого.
Глядім в легенду золоту,
Що йде до нас з просторів,
Й добудьмо з неї силу ту,
Що горе перетворить.