Топ-6 чарівливих українських слів про осінь

Осінь – дивовижна пора. Пора року, яка вносить гармонію й різноманіття у повсякденність. Коли хочеться розпочинати щось нове.

Хочеться прислухатись до себе й до природи. І хочеться ще говорити ці прекрасні милозвучні українські слова.

Вирій

Слово, яке за значенням і вимовою є лише в українській мові. У вирій летять птахи, аби перезимувати та повернутися назад. А ще вирієм називають рай, куди відлітають душі наших предків. Досить містичне слово. Мабуть, від дієслова – виринути, тобто почати все спочатку.

Серпанок

У своїх творах серпанок згадували чимало українських письменників – від Лесі Українки до Панаса Мирного. Переважно йшлося про прозору домоткану тканину.
На побутовому ж рівні це слово вживається на означення легкого ранкового туману.

Мжичка

Дуже дрібні краплі води, які насичують повітря; дрібний, густий дощ; мряка. Восени мжичка насичує поживною вологою не лише природу, а й наші душі.

Золото

Не все те золото, що блищить… Мабуть, надивившись на осіннє золоте листя, й придумали наші предки таку важливу сентенцію.

Парасоля

Зиму зимують, літо літують, а осінь – парасолять. Без парасолі ця прекрасна пора року може зіпсувати усі найчарівніші враження, бо коли ти мокрий – то це вже не те. За походженням – цілком євроінтеграційне слово (це вам не зонтик): походить від фр. parasol («сонячна парасоля»), яке в свою чергу, запозичене з італ. parasole — утвореного від слів parare («захищати») + sole («сонце»).

Павутиння

Це як демонстрація працелюбності павуків, як мотиватор робити щось цікаве й корисне: дивіться, мовляв, павуки не сидять, склавши свої багаточисельні кінцівки)) Павутиння ще асоціюється з любов’ю й ніжністю, тож ми й бажаємо, щоб воно вас обплутало!
Милуймося природою і пізнаваймо глибинність рідної мови!