Великдень Дажбожий

Релігійне свято — це не просто будь-який довільно встановлений день, як приміром, День Миру, чи День Знань. Наші Предки пов'язували свої свята з рухом Небесних Світил, які є втіленням Богів. Чотири найголовніших свята року — Кола Сварожого — збігалися з сонячними фазами: весняним та осіннім рівноденням, зимовим та літнім сонцестоянням.

Україна — велика держава, по її широких просторах ці фази Сонце долає кілька днів. Тому в Києві рівнодення настає раніше, ніж у Львові. Рівнодення означає, що довгота дня, який почав зростати від свята Різдва, збільшуючись щодня на кілька хвилин, нарешті зрівнялася з довготою ночі (по 12 годин). Наступний день становить уже 12 годин 1 хви­лину, а ніч зменшується — 11 годин 59 хвилин. В народі про це кажуть, що День поборов Ніч. В першу ж неділю після цієї перемоги в давні часи святкували Великдень. Вірогідно, тоді це свято не було пов'язане з повною фазою Місяця, як це стало за християнства. Це ще потребує наукового дослідження і уточнення.

На Великдень випікають ритуальні хлібини, короваї, солодкі пишні баби, колачі, які мають бути якомога вищими — це символи родючості, плідної сили. Таке ж значення ма­ють і великодні писанки та крашанки, з якими довго боролися попи, але так і не змігши їх викорінити, змушені були дозволити і включити в свої церковні ритуали, надавши їм зовсім іншого значення.

Ритуальні страви цього тижня виконують магічну роль, тому вживати їх слід саме в той космічний час, коли воскресає Дажбог — тільки тоді Небесна Брама відкрита для душі українців-русичів. Приписи попів постувати в цей час спричинюють звороту дію — ми "постуємо" практично цілий рік. Пам'ятаймо, що яйце — символ воскресіння Дажбога і Дажбожих онуків, тобто всіх нас, українців-русичів. Тому неприпустимо розтісувати і да­рувати видуте, порожнє яйце — це символ безпліддя, який застосовують наші вороги, щоб знищити націю.