Ювілей - дослівно "баранячий ріг"

Двотисячний рік нашого григорианського-юліанcького календаря в ін­ших календарях буде рахуватися:

7509 - за Візантійським (Ортодоксальної церкви) календарем; Новий рік вересня.

4632 - за китайським календарем; Новий рік - у лютому.

1717 - за літочисленням "від Діоклетіана"; Новий рік —11 вересня.

2314 - за елінським календарем Селевкідів; Новий рік -14 жовтня.

1922 - за індійським календарем Сака; Новий рік - на березневому Молодику.

2660 - за японським календарем; Новий рік -1 січня.

2750 - за літочисленням Набунасара; Новий рік - у квітні.

2754 - від заснування Риму; Новий рік -1 січня.

Американське плем'я майя користується одночасно трьома календаря­ми: Довгим, Релігійним і Цивільним. Довгий календар почав відрахунок ро­ків від Сотворення світу, що, за їхніми переказами, відбулося понад 67 міль­йонів років тому... (...)

Всі перші християни були євреями і дотримувалися юдейського релігійно­го календаря. З другого сторіччя хрис­тиянські общини почали поповнювати­ся неєвреями (гоями). В міру проник­нення гоїв-язичників у християнство, в нього починає входити й офіційний ка­лендар Римської імперії, тобто - юлі­анський календар, і літочислення від створення Риму. Наприкінці 3 сторіччя в Римській імперії було офіційно введено новий відлік років - від 284 ро­ку - від початку правління римського імператора Діоклетіана (284-305). В іс­торію це літочислення ввійшло під наз­вою "Ера Діоклетіана".

У 31 році ери Діоклетіана (в 1079 році від заснування Риму або в 325 році нашого літочислення) імператор Кос­тянтин Великий (306-337) оголосив християнство державною релігією Римської імперії. Утому ж році в мало­азійському місті Нікея він скликав Пер­ший Всесвітній Собор християнської церкви. Під головуванням нехрищеного імператора, що, окрім того, ще й мав титул Першоверховного жерця язичницьких Богів Риму, 318 архиєреїв - святих Батьків церкви - виробили і зат­вердили Символ віри (стислий виклад християнського віровчення), оголосили анафему єретику Арію, а потім, за вка­зівкою того ж Імператора і Першовер­ховного язичницького жерця, зайняли­ся проблемами святкування Паски.

Згідно з уже сформованим на той час християнським віровченням. Ісус Христос напередодні єврейської Пас­ки спокутував гріхи людства своєю смертю на хресті. Частина християн то­го часу святкували акт свого порятунку - дні смерті і воскресіння Ісуса Христа -тоді, коли євреї відзначали свою Пас­ку (Пейсаг). Але своє свято євреї від­значали не за юліанським календарем, а за своїм, біблійним. У такому випад­ку, про день свого свята Паски христи­яни повинні були попередньо розпиту­вати євреїв. Інша частина християн від­значала Паску під час весняного рівно­дення. Значна частина християн, які вийшли з язичництва, відзначала Пас­ку не як день смерті, а як день воскре­сіння Ісуса Христоса. А воскресіння Ісу­са, згідно з євангельськими переказа­ми, відбулося на третій день після юдейської Паски, у день Бога Сонця, по-нашому - в неділю. Проте юдейська Паска, хоча і відзначається точно 15 нісана за біблійним календарем, але може припадати на будь-який день тиж­ня і на один-два дні відхилятися від ас­трономічного весняного рівнодення...

Одним словом, дата свята Паски поставила перед святими отцями 1-го Всесвітнього собору ряд важких для розв'язання календарних проблем, гострі суперечки з приводу яких почалися в християнстві ще в 2-му сторіччі. безупинно продовжувалися сторіччями, і не вщухають сьогодні. Нікейский собор, за розпорядженням імператора Костянтина, прийняв рішення відзначати Великдень не разом з юдеями, а після них. А щоб такого збігу, не дай Боже, не трапилося, було вирі­шено відзначати Паску завжди в пер­ший день тижня — у неділю - після вес­няного рівнодення. Назву ж першого дня тижня з "Дня Сонця" замінили наз­вою "Воскресіння", по-грецьки -"Анастасіс". У 384 році Римський імператор видав указ, за яким всім християнам треба було вважати святковим днем не суботу, як те написано "самим Бо­гом" у його четвертій заповіді (Вихід, 20:8-11). а звичний для жителів країни День Сонця, Назву Дня Сонця "Воскресіння" прийняли тільки ортодоксальні (православні) греки, але вона й доте­пер не прищепилася серед інших хрис­тиянських народів (крім росіян —ред.).

Ювілейна дата другого - третього тисячоріч стосується тільки того літочислення, що запропоноване христи­янському світу Діонисієм Малим. У між­народних відносинах більшість країн світу користуються саме сучасним християнським календарем і літочис­ленням. Проте в ряді країн у внутріш­ній державній службі вживають свої на­ціональні або релігійні календарі.

Звичай святкувати ювілейні роки та їхню назву християни узяли з Біблії. У ній бог через пророка Мойсея ще 3500 років тому заповідав своєму "богообраному" народу відзначати ювілеї (Левіт, 25:13, 28, 54; 27:17, 24). Він на­казує святкувати кожний суботній, тоб­то сьомий, рік. А через сім суботніх ро­ків (7 х 7) наступний 50-й рік відзна­чати ювілеєм — сурмити в баранячий ріг. Біблійне слово "Ювілей" дослівно означає "Баранячий ріг", "Сурмити в баранячий ріг". Порушення ювілейних років, відповідно до біблійних розпові­дей, є дуже великим гріхом. Так євреї були засуджені богом на стільки років вавілонського полону (586-538 року до н, ч.), скільки років вони пропустили святкувань суботнього і ювілейного ро­ків За всю історію після вавілонського полону юдеї тільки один раз не відзна­чали ювілейного року, у 164-165 році, оскільки в цей час у країні продовжувалася кривава війна проти сирійського царя Антіоха Єпіфана. Від юдеїв святкування ювілейних років перейня­ли й християни.

У католицькій церкві перший ювілейний рік, за розпорядженням папи Боніфація Восьмого (1294-1303), відзначений в 1300 році, а потім ювілей­ними проголошувались кожний 50, і на­віть 25 і 33 роки. В юдаїзмі були свої дати ювілейних років, але з 2000 року юдеї почнуть відзначати свої, біблійні, ювілейні роки кожного 50 року за Григоріанским календарем. У католицтві в 1800 р. було скасовано ювілейні уро­чистості через негативне ставлення Наполеона до католицької церкви, - бо па­пи Пій VI і Пій VII, цілком залежні від нього, панічно його боялися.

З кінця 1980-х років світова громадськість почала готуватися до про­водів другого і зустрічі третього тися­чоліття. У 1994 році папа Іоанн Павло Другий звернувся до віруючих католи­ків і населення всієї Земної кулі з Енцик­лікою "Тегсіо Міllenio Аdvenieta" ("До настання третього тисячоліття"). У кра­їнах, де поширене християнство, поча­ли створюватися комітети "Мillenium" (Тисячоліття), які об'єдналися між со­бою у всесвітньому масштабі. Центр його знаходиться в англійському місті Гринвич, через який проходить Нульо­вий географічний Меридіан. Ювілейні урочистості будуть проходити протягом 2000 року (проводи й підсумки другого тисячоліття) і 2001 року (зустріч і пер­спективи третього тисячоліття).

Всесвітній і регіональні ювілейні ко­мітети готують велику святкову і науко­во-просвітницьку програму. Рим. нап­риклад, готується прийняти 3-5 мільйо­нів прочан і гостей. У Гринвичі будуєть­ся величний, на 44 гектари, комплекс споруд, у декількох павільйонах якого буде надане місце ювілейним коміте­там Росії, України й інших "країн СНД". У Гринвичі будуть також павільйони те­матичні, один з яких присвячений темі релігії і гуманізму Вже почалося здій­снення ряду планів комерційного і доб­родійного характеру. Винятково релігій­ний характер ювілейним урочистостям намагаються надати церковні організа­ції. Але і вони тут не можуть обійтися без бізнесу. Католицька церква розра­ховує на особливі прибутки і не скупить­ся на попередні витрати. От, приміром, що вже підготовлено Ватиканом для приваблювання і прийняття мільйонів прочан у Римі.

На прес-конференції у Ватикані Президент Центрального комітету з пи­тань Ювілейних урочистостей карди­нал Роже Єтчегерей і Генеральний сек­ретар Комітету архієпископ Крещейціо Сепе повідомили:

У Римі для одночасного прийому прочан Ватиканом приготовано: 5 500 місць у готелях; 5 000 місць у будинках релігійних організацій; 5 000 місць у кемпінгах і орендних будинках.

Для проведення заходів уже найня­то: 54 000 волонтерів; 51 000 різного профілю спеціалістів для проведення масштабних заходів. Вже відкрито веб- сторінку "<Jubil2000.org>".

Перший Ювілей у католицькій цер­кві був організований папою Боніфацієм VIII у 1300 році. З нагоди Ювілею вперше був уведений продаж Індуль­генцій Діставши (за гроші, звісно) ін­дульгенцію, віруючий католик отримує звільнення від страждання в пеклі або в чистилищі на місяць, рік або навіки У рішеннях сучасного Ватикану індуль­генції названо "явищем, що знаменує ювілейну подію". Як і колись, папські во­яжери після тривалої перерви почнуть бадьоро торгувати найкращими райсь­кими місцями в потойбічному світі. Спе­ціальна папська енцикліка визнає, що в минулому існувало зловживання індульгенціями. Через це, можливо, ві­руючі поставляться до них негативно. Папа пояснює, що індульгенції треба поєднати з покаянням і причастям, по­вернути украдене (відшкодувати зби­ток), ну і молитися, молитися та інше.. Але торгувати індульгенціями, за переконанням папи, все ж потрібно.

З нагоди Ювілею, що буде продов­жуватися два роки, із 2000 по 2001 включно, папська гвардія збільшується від 100 до 110 чоловік. Ця гвардія під час Ювілейних днів буде не стільки ви­конувати охоронні функції, скільки служити живою рекламою у святкових щоденних заходах. Вже відбулося пос­вячення і складання присяги новими 35-ма апебардистами 6травня. У цей день в 1527 році гвардія папи Климента VII успішно захистила свого сюзерена від військ імператора Священної Римської імперії Карла V, який здійснив напад на папські володіння.

До Ювілею вже випущено мільйон­ним тиражем на CD-ROM компакт-диск "Abba, Pater" ("Слава, Отче!") у вико­нанні самого папи Іоанна Павла II. Ла­тинською, Італійською, англійською, французькою, польською мовами папа співає молитви, колядки, церковні пісні на музику сучасних композиторів, які постаралися спеціально тільки для Іоана Павла Il. Як бачимо, Бізнесі в цер­кві є Бізнес. (...)

Однак, релігійні і світські центри Всесвітнього Ювілейного Комітету од­ноголосно прийшли до висновку, що "Дата народження Ісуса Христа була і залишається невідомою".