Зачарована етноеротика (уривок)

Ось як описує психосексуальний розвиток українки відомий письменник та історик другої половини XIX ст. Данило Мордовець (1830-1905):

“Змалку купала її мати у любистку:
У любистку купала,
Щоб любощі зазнала...

Купалися у любисточку дівчаточка і багатих батьків, і бідних, а підростаючи, укупі гралися і у хрещика, і у ворона та часами по вишневих садочках між чорнобривцями та крученими паничами. І росла україночка на волі, як тополя, Гнучка, гнучка та висока...А поки ще не прийшов час, з другими дівчатками гралася в "шума" та голосно виспівувала:

Ой нумо, нумо
В зеленого шума!
А в нашого шума
Та зелена шуба.

То зелені святки, то купальське свято – усюди дзвенить дитячий голосок україночки.

А от і час прийшов... Щось серденько віщує... Душна українська нічка сну не дає, а там за вікном – улиця... Чути парубоцькі вигуки:

Вийди, дівчинонько,
Вийди, рибчинонько!...

Полум'ям палае молоде тіло... Серденько завмирає... Се той, чорнобривий, з карими очима... Як не вийти!....І росла україночка, часто цілими годами не бачачи ні "татка любого ", ні "братиків милих, як голубоньків сизих", котрі десь-то носились на своїх кониках "по степах та по байраках", з ляхами та татарвою воюючи...

А вже ж виходила заміж україночка не як московка з неволі батюшковим та матущиним присудом за "суженого " нелюба, а виходила україночка по волі, за свого миленького, і по любові, бо, виростаючи вільною пташкою, бачилась зі своїм козаченьком привселюдно, на вулиці, або і тихенько собі – то у вишневому садочку коло перелазу, то у темному лузі, то в леваді, під вербою, або коло криниченьки, у холодної водиченьки... Вона знала того, кому потім рушники подавала...

Народна пісня, особливо лірична, слугувала своєрідною школою пізнання психології, етики інтимних стосунків українців, бо любов була не тільки щасливою, а й зрадливою, невзаємною. Не випадково: "Хто з любов’ю не знається, той горя не знає". В піснях закарбовано досвід переживання статевої любові як вищого людського почуття:

Як не хочеш, дівчинонько,
Дружиною бути,
То дай мені таке зілля,
Щоб тебе забути...

і мистецтво інтимного спілкування:

Стелися барвінку, ще нижче, ще нижче,
Присунься, юначе, ще ближче, ще ближче...

і мистецтво кокетування:

А я брови підмалюю, нуда-я, нуда-я,
Чорнявого поцілую, нуда-я, нуда-я.

Та любовне почуття могло наштовхуватися на різні перешкоди:

Постав хату з лободи,
А в чужую не веди...
Чужа хата такая,
Як свекруха лихая...

або

Через свою неньку,
Через рідні сестри,
Не можу кохану
До двору привести.

Щиросердність в еротичному потязі сприяла повноті чуттєвості, відкривала дорогу сексуальній активності: "...вернися, козаче, буду шанувати", " ...стелися барвінку ще нижче, присунься, козаче, ще ближче".

Звичаєва культура, усталені ритуали відображали етику пошанування коханої людини, готували молодь до створення сім'ї на добровільних началах;

Та було б не рубати зеленого дуба,
Та було б не сватати, коли я не люба.

Сороміцькі пісні, записані відомими етнографами, засвідчують, що із закоханістю, романтичною любов’ю перепліталося тілесне, плотське, яке сприймається народною психологією як природне, органічно властиве. У змісті сороміцьких пісень, які, як правило, виконувалися лише у певних частинах весілля, а також на вечорницях та досвітках, прослідковується природа невгамовного сексуального бажання, маніфестація чуттєвості в контексті складних людських взаємин. В них поєднуються насо лода і страх, підступність і щирість, обов’язок і спонтанність поведінки, ніяковість і досвідченість, весела розкутість і цнотливість:

Захотіла калача з медком, з медком,
Я ж була да під парубком;
Я ж думала: Умру, умру,
А я ж цеє давно люблю!

У ментальності українців, судячи зі змісту еротичного фольклору, сексуальна функція представлена як рівноцінна у сексуальній активності жінки і чоловіка. Тому в українських еротичних піснях ініціатива у зляганні, активність у сексуальних стосунках часто йде від жінки, що нетипово для інших етнічних культур:

Коли б мені або так, або сяк,
Коли б мені запорозький козак,
Коли б, коли б коло мене полежав,
Коли б, коли б за поциньку подержав.
Молодиці били піцирину,
Бо то надоїло,
А дівчата боронили,
Бо то добре діло.
Ой коби ти добрий хлопець,
Ти би скочив у городець,
Ти б косив, я би жала,
Ти б просив, я би дала.
Не давайте пшонця, бо розсиплеться,
Не давайте борошенця, бо розвіється.
Та давайте отого – ой, як бо його, –
Солодкого отого, що стирчить од його.

Як зазначають відомі дослідниці української етносексології Тамара Говорун і Оксана Кікінежді,

“за непристойним, на перший погляд, змістом сороміцьких співанок, лібідо представлене не як щось відчужене від тілесного Я, а як притаманне людській рироді, земне та безпосереднє. Відвертість, прямота означень реалізації сексуальної функції охоплює багату палітру психічного життя – від ніяковості, трепетного чекання, нерозуміння потреб власної тілесності до повноти чуттєвості, гармонії злиття чоловічого та жіночого начал”.

Наш кур кокоче, на сідало хоче.
Наш молоденький Івась та вже спати хоче.
Мати ж моя старенькая, дай за мене дочку,
Бо вже мені піцирина подерла сорочку.
Козак дівки питається: "Що то в тебе гойдається? "
"Ти, козаче, не питай, як устромив, то й гойдай!"
Ой, дівчино, чого сердишся,
Чом до мене животом не повернешся?
Повернися животом ще й вороночкою,
Дам тобі я солов’я, ще й з соловочкою.

Віршовані строфи передають народні уявлення про сексуальну поведінку різних статевовікових груп, сімейних суперечок та злагоди. Конфлікти на сексуальному грунті змальовані у контексті людських емоцій, з почуттям гумору.

Як я була молодійка, то кохання знала,
А тепер я зістарилась, та й позабувала.
Ой сип сировець, та криши петрушку,
Підем мила у комору, поласуєш, душко.
Ой там на горі, там глибока ямка,
А дід бабу торка ззаду, ще й губами плямка.

У сороміцьких піснях ерогенні зони тіла, статеві органи тасексуальні бажання представлені алегорично. Застосовані порівняння мають відтінок гумору, аби підкреслити прийняття тілесності як такої, що приносить радість, задоволення, втіху.

Любка моя солоденька, любка моя повна,
Гарбузові цицьки маєш, смерекові стегна.
І батько велів, і мати казала,
Сама захотіла червоного буряка до білого тіла.
І ти дівка, і я дівка, чом у тебе більша дірка?
Мене хлопці сподобали, більшу дірку продовбали.

Проста селянська міць та лукавинка щодо ставлення до сексуальної поведінки, розуміння непереборної сили сексуального бажання покладені в основу жартівливих співанок, коломийок та частівок.

Попід людські обороги, баранячі роги,
Дівки хлопців научили лізти межи ноги.
У моєї миленької груденята теплі,
Через теті груденята буде душа в пеклі.
Ой на горі пшениченька, жовтоє колосся,
Люблять хлопці потягати поцку за волосся.
Ой їхав козак да й з України,
Надибав дівчину з чорними очима.
Бог помагай, дівчино, та як же ся маєш,
Дай же ми заграти, бо бандурку маєш.
А в мене бандурка вельми красная,
Чорная, як жук, жук, та й волосяная.
Дай же ми, дівчино, на бандурку грати,
Маю я слушний палец перебирати.
Дівчина ему та й позволила,
Бандурку дала, очі закрила…