Для лікування простатиту

По дві ложки кори ліщини, стільки ж іван-чаю на літр окропу. Настояти дві години. Це норма на два дні. Ліками має стати і гарбузове, соняшникове насіння (висушене, але не смажене). 

Також можна пити деревій — він росте всюди. По склянці вранці й увечері пийте як чай. Якщо нема клопоту з венами. Якщо є — остудник голий. Столова ложка на 250 мл окропу. Настояти дві години і випивати за день. 

Якщо ви встаєте до вітру двічі-тричі за ніч, варто оздоровлювати себе настоєм ивачу (іван-чай, кипрій). Він зміцнює захисні сили організму, запобігає виникненню будь-яких пухлин і цінується фітотерапевтами, бо не має побічної дії. Якщо ж встаєте за ніч 5 – 6 разів, ивач посилюють іншими травами: алтеєю лікарською (коріння, лист), вересом, деревієм, купавою (латаття біле), листям та корою ліщини, ромашкою лікарською, цмином піковим, ялівцем карпатським, остудником голим тощо. 

Та найкраще — корою лісової ліщини, зібраною під час сокоруху. По дві ложки ліщини, стільки ж іван-чаю на літр окропу. Настояти дві години. Це дводенна норма. Ліками для вас повинно стати і гарбузове та соняшникове насіння (висушене, але не смажене) — по 50 грамів тричі на день за півгодини до їди. 

Непогано запивати його узваром з ягідок терену. А на ніч споживати столову ложку насіння, але вже огіркового. Або з’їсти невелику цибулину з хлібом та свіжим салом, щедро здобреним зеленню кропу чи петрушки. 

Якщо ж вам складно заготовити ивач — деревій росте повсюди. Пийте по склянці вранці й увечері його навар. Столова ложка трави деревію на склянку окропу. Це якщо у вас немає клопотів з венами. Якщо є — остудник голий. Полюбляє ґрунти піщані, часто житнища. Столова ложна на 250 мл окропу. Настояти дві години. Денна міра. 

Калган, або ж перстач прямостоячий 

Відповідну назву він має й мудрою латиною — Potentilla erekta, прочитайте — «потенція – ерекція», пояснення зайві. 

Моя перша навчителька, відома на все довружжя знахарка, світлої пам’яті баба Онися, називала це зілля зав’язником. Козаки найперш цінували його як в’яжучий засіб, бо епідемія дизентерії серед війська — страшніш за неприятеля. Настоянка кореня відновлювала втрачені сили, діяла кровоспинно, болетамуюче. 

Зварена 1:1 зі свіжими бруньками берези чи корою дуба на свинячому внутрішньому салі (здір) дивовижно загоювала як рубані, так і колоті рани, різні тріщини, забоїни, садна. Зводила екземи, заліковувала пролежні. Хоча при останніх (це сьогодні перевірено і мною) під ліжко недужому ставили вушачок, невеличкий, з водою, самого ж хворого вкладали на просо. 

Бактерицидність кореня вражає. Як і його здатність оздоровлювати ротову порожнину. Козаки його повсякчас жували, щоб зуби були міцними і мали білість, блиск, та ще й уникали різних простуд. Тому сільські знахарі, коли вже нічого не допомагає, при хронічних запаленнях легень радять саме калган.