Магічна роль настінних розписів в українському побуті

Здавна наші пращури вважали рідну оселю особливо магічним місцем, яке завжди оберігає від нечисті і обов’язково дасть прихисток. Однак, для українців хата ставала повноцінним житлом лише тоді, коли її розмальовували розписом.

Предки вірили, що всі біди, які приходять у життя людини є наслідком дій темних сил. Основною метою було їм протистояти, і найсильнішим способом відвернути від себе зло був вогонь та червоний колір.
Саме смугою червоного кольору обводились стіни у будинках. Таке обведення стін наче створювало замкнене коло, яке унеможливлювало доступ нечистої сили до оселі.

Мальовничі настінні орнаменти теж мали магічну, захисну роль. Кажуть, що господині малювали їх для того, щоб вразити ними лиху силу, привернути їхню увагу, а від людей, навпаки, відвернути.

Стінопис асоціювався з життєтворчими силами природи, саме тому головні елементи символіки відтворювали древні народні знання та вірування українців.

Піч була особливо тотемним місцем у житті українського народу, саме тому на ній було найбільше зосередження розписів.
Ще з давніх-давен вважалося, що вогонь є елементом життєтворення, який треба берегти. До того ж, у давнину українці вірили, що охоронець дому – домовик, живе саме під піччю.

На печі зображали символіку древніх часів – дерево життя, птахів, зиґзаґи, рослинні орнаменти.

На стінах господині малювали виноград, райських птахів, древо життя з птахами та глечиком.