Таємнича душа води

Язичницька природна політеїстична релігія (пантеїзм) вважає небесний Вогонь (Сонце) і Воду основними засобами створення та існування органічного і розумового життя.

Вогонь у широкому розумінні є атрибутом сонячних Богів — Сварога, Дажбога, Купайла, Перуна, Вогнебога, а Вода — Богині Дани. У матеріальному світі творчість цих Богів проявляється фотосинтезом, здійснюваним зеленим пігментом хлорофілом, який під ді­єю сонячного Світла (Вогню), за участю Води та вуглецю, синтезує органічну речовину (рослинний світ) як основу життя. Будівельним матеріалом для створення хлорофілу є неорганічна речовина, а для синтезу органічної речовини — переважно вуглець, а також усі інші хімічні елементи та Вода.

Трійця "Вогонь-Вода-Речовина" (неорганічна і органіч­на) повністю віддзеркалює ба­гатобожжя та ієрархічність Природи, а наявність у цій верхівці Богів лише трьох компо­нентів не обмежує кількості Бо­гів на нижчих щаблях ієрархії пантеїзму (Природи). Ці факти дають підстави стверджувати, що наші далекі попередники за багато десятків тисячоліть до нашого часу вже мали уяв­лення про фотосинтез як чинник та умову життя, а це свід­чить про високу гносеологічну здатність політеїзму. Жодна штучна монотеїстична релігія не спромоглася піднятися до такого розуміння Бога.

Отже, у Природі с справжні дива, які свідчать про існу­вання Бога. Це сама жива Природа і людина. А найбільше диво неорганічного феноменального світу — це вода [1].

Вивчення властивостей води дало дивовижні резуль­тати. Вона не підкоряється всім відомим фізичним законам речовинного світу, хіба що за винятком гравітації та фазності, а якби підкорялась, то органічне і розумне життя було б не­можливим. Вода начебто спеціально, цілеспрямовано кимось створена для його виникнення і існування.

На роль Бога (Деміурга) і води звертали увагу ще давні філософи. Так Фапес з Мілета (VI ст. до н. ч,), за свідченням античних мислителів Арістотеля, Іполіта, Діогена Лаертія, стверджував [цит. за: 2, с. 43-48), що: а) "Богом він вважав ось що: "Те, у чого немає ні початку, ні кінця"; б) "Старший за всі речі — Бог, оскільки він ненароджений"; в) "він (Фалес) казав, що початок і кінець Всесвіту — вода"; г) "Початком всіх речей він вважав воду".

Після Фалеса Мілетського та Арістотеля (IV ст. до н. ч.) вивченням фізичних властивостей води займалось багато видатних учених, у тому числі Г Галілей (XVII ст ), X. Гюйгенс (XVII ст.), Делюк(XVIII ст.), Г. Кавендіш(XVIII ст), Д Менделєєв (XIX ст.), П. Бріджмен та Г, Тамман, Е. Уошберн та Г. Юрі (XX ст.).

Вода широко розповсюджена на Землі. Вона присутня на поверхні, в атмосфері, літосфері, мантії. Є вода і на деяких планетах Сонячної системи, в складі комет і астероїдів. Загальна кількість води на Землі складає 1,5 млрд. км3, тобто куб з ребром близько 1150 км. Площа однієї сторони цього куба більше, ніж удвічі перевищує площу України.

Властивості однотипних хімічних сполук, елементів, які знаходяться в одній і тій же групі періодичної системи Менделєєва, змінюються закономірно. Однак в ряду водневих сполук VI групи (Н Те, Н 5е, Н 5, Н О) температури плавлення і кипіння закономірно зменшуються лише у перших трьох, а для води ці температури аномально високі. Густина води в інтервалі температур від 100'С до 4°С нормально зростає, як і у більшості інших рідин, однак, досягнувши температури 3,98°С, при подальшому охолодженні, зменшується, а при за­мерзанні — стрибкоподібно падає, тоді як у решти речовин кристалізація супроводжується збільшенням густини. Ці змі­ни динамічно "незаконопослушні", адаптивні; вони є пристосо­ваними до температури і змінюються на протилежні. Але ж температура від 100°С до 4°С—це якраз та зона, яка визначає можливість виникнення та існування життя, а температура нижче 4°С — зона збереження життя у водоймах холодних регіонів Землі. Вода здатна до переохолодження, залишаючись рідиною нижче температури плавлення льоду до мінус 30°С і, навіть, ще нижче, аж до мінус 60-70°С капілярної води, що сприяє виживанню рослинного світу в холодні зими

Питома теплоємність, питома теплота плавлення і кипіння води аномально високі в порівнянні з іншими речовинами, причому питома теплоємність при 40°С мінімальна, що близько до значень температури тіла гомойотермних тварин. В'язкість води з підвищенням тиску зменшується, а не збільшується, як мало б бути за аналогією з іншими рідинами. Стискуваність води дуже незначна, а з підвищенням температури ще більше зменшується. Вода найбільш універсальний розчинник: будучи електролітом, вона розчиняє численні кислоти, луги і навіть скло. Вона сама добре розчинна лише в обмеженій кількості органічних розчинників. Важко перебільшити роль води для санітарно-гігієнічних умов життя людини.

Унікальні зміни властивостей води після її проходження через магнітне поле оптимальної невеликої напруги. Магнітні полюси по-різному впливають на властивості води Під дією північного полюса вона структуризується і набуває антибіологічні й антибактеріальні властивості, попереджаючи інфекції та ріст пухлин, а під впливом південного полюса активізує інфекції і пухлини. Вода бере участь у багатьох хімічних проце­сах як каталізатор.

Вода є основним внутрішньоклітинним і позаклітинним середовищем (в організмі людини, усіх тварин, рослин і мікроорганізмів), у якому відбувається обмін речовин, а також субстратом ряду хімічних і ферментативних реакцій. Вода разом з вуглекислим газом під дією світла бере участь в утворенні органічної, живої речовини і, таким чином, є матеріалом для створення життя на Землі. Вона складає від 20-40% до 90- 98% всієї маси рослинних і тваринних організмів

Не менш дивні властивості має тверда вода — лід. Кристалічна структура льоду звичайного — гексагональна, вона пориста, а якби молекули води в кристалах льоду мали щільну упаковку, як у більшості твердих речовин, то його питома вага складала б близько 1,6 г/см . Крім аморфної форми, лід має ще 10 кристалічних модифікацій, у тому числі, гексагональну, ку­бічну, тригональну, тетрагональну, монохлінну (що об'єднує три види симетрії). Менша щільність льоду в порівнянні з водою призводить при замерзанні води до утворення на її поверхні плавучого покриву, що убезпечує водойми від їх промерзання до дна. Залежність між плинністю і напругою у полікристалічного льоду гіперболічна Швидкість течії льоду прямо пропор­ційна енергії активації і обернено пропорційна абсолютній тем­пературі, а тому при зниженні температури він наближається до абсолютно твердого тіла. При температурі плавлення його плинність перевищує плинність гірських порід в 10® разів. Зав­дяки цьому лід не накопичується безкінечно, а стікає звідти, де його утворюється більше, ніж тане.

В останній час дослідник біолокації Н.Сочеванов довів, що рослинний і неорганічний світи мають енерго-інформаційні по­ля, які умовно можна назвати "розумом" і "духовністю": "Се­ред неорганічних речовин лідирують лід і вода, які перевершу­ють за "розумом" і "духовністю" більшість людей" {З, С 7] На перший погляд, гіпотеза занадто смілива, але вона підтвер­джує дослідження С.Грофа про надприродні стани свідомості.

Акад Н.Макаров каже: "Немає в природі речовини більш загадкової..., як вода, що складається з двох газів". "Ніякі інші гази, змішуючись між собою, не утворюють рідини, крім водню і кисню. Навіть такі агресивні гази, як фтор або хлор, змішую­чись з воднем, дають плавикову або соляну кислоту лише у водному розчині". Н.Макаров підкреслює, що найунікальніша особливість води полягає в тому, що "будь-який об'єм води — це одна молекула. Справа в тому що вода —диполь: магнітна частинка з позитивним і негативним полюсами. І всі молекули в ній негайно зливаються в одну — плюс з мінусом і навпаки. Так що і склянка води — одна молекула і Тихий океан — також" [4, с. 42]. І все ж найдивовижнішими, на думку Н.Макарова, є пам'ять та Інформативність води Вражаючий експеримент, який це підтверджує, провели швейцарські вчені "На одному березі Женевського озера вони розчинили в воді декілька мо­лекул солі На другому березі зафіксували приладами... ні, не сіль — пам'ять про неї. Але величезна молекула в женевських берегах зберігала цю пам'ять у всьому своєму об'ємі, І відтепер, скільки б не пройшло років ця пам'ять не зникне".

Ще однією унікальною властивістю води є її інформатив­ність. "Біологи довели, що вода не лише постачає поживними речовинами живий організм. Вона розносить по ньому інфор­мацію. Саме через неї органи живого тіла одержують сигнали про стан один одного, як треба функціонувати. Звідки вода одержує цю інформацію, можна лише здогадуватись. Можли­во. з того енерго-інформаційного поля, яке, як запевняють сьо­годні фізики, огортає і Землю, і кожну людину." Про енерго-інформаційне поле говорить і згаданий вище Н.Сочеванов. хоча достеменно невідомо, що це за явище.

Н.Макаров вважає, що саме пам'ять та інформативність води визначають властивості живої та мертвої води, які отриму­ють за допомогою простого приладу. Мертва вода пам'ятає, як було з самого початку, а жива — інформує, як мають відбува­тись життєві процеси. Повним або майже повним, біоактивним аналогом живої води є омагнічена вода, яка справляє чудодій­ний стимулюючий і лікувальний вплив на рослинні і тваринні організми. Такий же вплив чинить навіть неомагнічена тала во­да гірських льодовиків та "холодний (охолоджений — М_П.) ок­ріп" протягом 2-3 годин після охолодження [4, с. 42].

Що ж стосується органічного життя взагалі і розумного зокрема, то їх підвалини закладені у фотосинтезі, який без участі води неможливий. За рік з допомогою фотосинтезу рослин­ність Землі засвоює 200 млрд. тон С02, утворює 100 млрд. тон органічних сполук і виділяє 145 млрд. тон кисню. Фотосинтез — єдиний біологічний процес, який здійснюється зі збільшен­ням вільної енергії системи, що суперечить закону ентропії.

Вода регулює температуру на Землі. Водяний пар захи­щає її від перегріву вдень, а вночі попереджає втрату тепла від випромінювання його в космос Вона акумулює велику кіль­кість тепла при підвищенні своєї температури до 40°С, а при подальшому підвищенні тепло випромінюється в атмосферу за рахунок випаровування. Це забезпечує зрошення Землі у вигляді дощу і снігу. Випаровується також і тверда вода — лід.

У матеріальному світі не існує іншої речовини, яка б зна­ходила таке різноманітне застосування, як вода. Вода — хіміч­ний реагент, який бере участь в виробництві кисню, водню, лугів, азотної кислоти, спиртів, альдегідів, гашеного вапна і т.д. Як технологічний компонент для варіння, розчинення, розбав­лення, вилуження, кристалізації вода застосовується в бага­тьох виробничих процесах. У техніці вода є енергоносієм, теплоносієм, робочим тілом у парових машинах, використову­ється для передачі тиску або потужності. В цілому, в наведе­ному переліку застосування води. її не можна замінити ніякою іншою речовиною або рідиною, в той час, коли для інших речо­вин можна знайти багато замінників

Ось лише два приклади. Багато пристроїв або знарядь можна зробити з різних матеріалів. Наприклад, сокиру виго­товляли з каменю, міді, бронзи, заліза, сталі. Навіть в органіч­ному світі є приклади заміни одного хімічного елемента іншим.

Так, у багатощетинкових черв'яків замість дихального піґмента — гемоглобіна на основі заліза, цю роль виконує гемоцианін на основі міді — блакитна кров, У Природі існує ізотопний різно­вид води з властивостями, біологічно протилежними до влас­тивостей звичайної води — це важка вода У ній легкий атом водню 'Н замінений важким ізотопом [1]Н — дейтерієм. За своїми фізичними якостями важка вода дещо відрізняється від звичайної. Температура її кипіння дорівнює 101,43°С. вона замерзає при +3,38°С, має густину 1,104 г/см[2] Вміст важкої води в звичайній складає 1 атом дейтерія на 5000-7000 атомів водню. Хімічні властивості важкої води в основному мало відрізняються від Н20, однак деякі хімічні реакції в ній уповільнюються або прискорюються в 2-3 рази. Існує також важкокиснева вода, в якій ізотоп 1сО замінений ізотопами іГ0 і 1еО, та дейтерієва вода НДО, а також тритієва (зверхважка) вода Т20, в якій 'Н замінений на [3]Н —тритій. Важка вода знахо­дить своє застосування в ядерних реакціях і енергетиці як уповільнювач нейтронів та теплоносій в ядерних реакторах, а також для одержання дейтерія тощо.

Важка вода, навіть у невеликих кількостях, пригнічує жи­ві організми, а у великих дозах викликає їх загибель [5].

Таким чином, всі наведені факти стосовно води свідчать про те, що вода виглядає іноречовиною. Яку б властивість води не взяли, вона унікальна, не схожа на відповідну власти­вість інших речовин. Не зважаючи на те. що наука знає про властивості води досить багато, хоча і не все, про те. чим вона є в дійсності, не знає практично нічого. Сказати, що вода не підкоряється фізичним законам, а має свої власні, — не пояснює її природи, походження і дивовижних властивостей. Ще загадковішим каменем спотикання для матеріалістичної науки є те, хто і з якою метою створив для неї власні, специ­фічні закони. У цих проблемах наука б'ється в тенетах своєї Гносеологічної неспроможності, але, захищаючи "честь мундиру", визнати Бога не наважується

Християнська ж релігія, створена юдеями, спримітизувала розуміння святості води (Біблія,1 М : 1, 2): "На початку Бог ство­рив небо і землю. А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, іДух Божий ширяв над поверхнею води" (підкреслення — М.Л.). У наступних актах творення йдеться лише про розподіл, картографію води, а не про її створення У відповідності з "Книгою Буття" виходить, що воду Бог начебто і не створював, оскільки небо і земля — це аж ніяк не вода. В дійсності ж, з огляду на її унікальні властивості, їй мав би бути присвячений окремий акт створення І ще одна дивина: як могло статися, що 600000 дорослих євреїв, не рахуючи дітей і отар худоби, 40 років блукали в безводній пустелі після втечі з Єги­пту? Воду вони одержували лише кілька разів з волі Ягве то зі скелі, то морську опріснену воду. Нісенітниця!

Як же можна пояснити феномен води? Вважати, що вона з власної ініціативи пристосувалась до "чужого" їй світу, вий­шовши з-під юрисдикції фізичних законів, було б абсолютно безпідставним. Думка, що саме життя пристосувало воду для своїх потреб, виглядає ще неймовірнішою, оскільки спочатку повинно було б існувати життя, що не могло б відбутись без води. Можна безкінечно фантазувати з приводу не лише феномену води, а й виникнення життя на Землі, але в підсумку ми неминуче зупинимось на творчій ідеї Бога-Творця (Деміурга).

Найвірогідніше пояснення полягає в тому, що Бог "імплантував" воду в "чужий" для неї світ, попередньо усунувши їх конфліктність ("реакцію відторгнення"), тобто адаптувавши їх закони до умов створення та існування органічного і розумно­го життя, а потім і людської цивілізації. Вода і життя — ось ті грандіозні чудеса Бога, що були відомі вже нашим давнім Пращурам, які передали нам ці знання у вигляді чарівних поетичних міфів про Сотворення Світу з Води.

1. Гринив В. Преодоление диалектики. — К.. 1996, — 276 с.
2. Тяжелая вода. — БСЗ. — 1977. т. 26, — с 276
3. Сочєванов Н. Камни имеют "ум" и "духовность" // ИГ. — Спецвипуск — 1999, № 11(74), — С. 7.