Народна справа і попи - І.

I.

Коли вірити більшій части руських газет, то повстане радикальної партії було найбіль­шим нещастем для нашої галицької Руси за остатніх 30 літ, майже таким великим, як зеведене фонетики в шкільних книжках або як упа­док крилошанського банку. Нещасте було в тім, що та партія завела, мовляв, роздвоєне між се­лянством і отцями духовними і через те підко­пала головну основу руського народного розвою. Радикальна партія випорпала давно забу­тий йосифінський патент про належитости за церковні треби і тим задала смертельну рану повазі попівства. Радикальна партія почала юдити народ против попів, а тим самим і против церкви і тим причиняєся до винародовленя Ру­синів, бо руська народність найсильнійше опираєся на церкві, а церква стоїть на нашім патріо­тичнім духовенстві.

Але се ще найменше. Могли би собі газети писати, а від того би жидівська школа не зава­лилася. Але духовенство само повірило тим балаканям, признало радикалів своїми найгірши­ми ворогами і виповіло їм війну не на житє, а на смерть. Радикали зробилися в очах наших попів якимись Татарами, песиголовцями, що грозяться з’їсти все попівське насінє з корінєм. Про небезпеку радикального нашествія гово­риться в приватних товариствах, при картах і при вині, на соборчиках і на прилюдних зборах, на проповідях і на місіях. Деякі попи не обмежуються на говореню, а беруться до діла. Одні перехапують принесені з почти радикальні га­зети, адресовані до їх парафіян, нищать їх, хо­вають або завертають назад без волі і відома адресатів. Інші викидають такі газети з чита­лень і ганьблять тих, хто читає їх. Ще інші ор­ганізують у своїх селах окремі партії против радикалів, а коли до такої партії звичайно годі зібрати чесних людей, то вони збирають хоч п’яниць, злодіїв, лихвярів та здирців, хрунів та підлизнів. Не давно в Тернопільщині ми бачили, як при виборах на посла до ради державної всі попи з незначним виїмком пішли рука в руку з хрунями, війтами і жидами голосувати на уря­дового кандидата, а деякі, що сиділи в комісіях виборчих, не завагувалися навіть допуститися огидної крадіжі голосів, огидного сфальшованя результату голосованя і народної волі, щоби тілько не допустити радикального кандидата до побіди. Під окликом: гейже на радикалів! не завагалися наші попи і наші інтелігенти піти на нечувані доси серед Русинів підлости, на підкупуванє поодиноких людей в тій ціли, щоб роз­бивали радикальні віча, або щоб побили ра­дикального кандидата. Як бачимо, війна роз­горілася в цілій її погани. Тож потрібно нам оглянутися добре, які є властиві причини тої війни, на кілько радикали справді дали до неї причину, чи вона справді така потрібна і який може бути її конець. Ми зробимо сей огляд спокійно, без гніву і без пристрасти, не будемо ховати помилок радикалів, не будемо щадити нікого, бо нам ходить не о чию не-будь ласку, а о те, щоб пізнати де правда, а де помилка, що­би правду признати, а з помилок навчитися. Нам байдуже, чи наші противники також схо­чуть навчитися дечого з наших слів, чи схочуть разом з нами совісним і спокійним оглядом справи причинитися до виясненя правди. Ми пі­дем своїм шляхом, певні, що правда і справе­дливість таки побідить.