Шлях у невимовне - Частина друга

Частина друга

Є такий вислів, що прийшов до нас з глибини тисячолітньої історії: «Люди у самому своєму початку маги, і коли ти бажаєш пізнати це мистецтво, треба дивитись у самі свої витоки, а не туди, де ти будеш». Як зрозуміти цей вислів?

Напевне, отримавши відповідь ще на одне карколомне запитання: що таке магія у самому своєму витоку?

Ми існуємо в якійсь життєвій сфері, яка є нашим уявним світом. Саме до цих умов пристосовані наші органи відчуття, у цій сфері йде наша відчайдушна боротьба за життя. Психологічне ядро особистості простої людини, таким чином, має за весь світ той його зріз, де розвинена її свідомість, відчуття своєї особистості. Але кожен природознавець знає, що є величезна кількість процесів, які протікають поза межами зовнішньої людської свідомості, знаходячись цілком у підсвідомому світі. Тож людина вже сама в собі поєднує два світи: один свідомий, інший - безсвідомий. який безмежно ширший та могутніший від першого, бо утримує увесь її світ, саме існування її сутності.

Завдяки цьому розподілу ми живемо, за образним висловом Платона, в печері, де можемо споглядати за дійсним ходом подій, які точаться ззовні, лише по тінях, що рухаються на стінах тієї печери. Що хотів сказати цим порівнянням Платон? Що істина у самій своїй суті для пересічної людини є неосяжною річчю, що тільки відбитки її вона може спостерігати у тому зрізі довколишнього, який для неї відкритий. Це є основою світосприйняття сучасної людини. Саме з цього виходить уся сучасна наукова парадигма.

Чи є така ситуація статичною і незмінною для людини? Чи справді нездоланним с той горезвісний антропологічний бар'єр, який відокремлює дюдину від іншого світосприйняття? Розвиток езотеричних напрямків природознавства сьогодні дає чітку відповідь; ситуація, у якій знаходиться сучасна людина, не завжди була такою. Увесь час в історії людства йшли коливання, коли людська свідомість або замикалася на рівні зовнішньої уваги, або ж широко охоплювала величезний простір невимовного світу з його дивними, незнаними можливостями та неосяжними принципами життя. Тому магія людини є природно існуючою можливістю цілковитого її злиття з довколишнім світом шляхом трансформації своєї особистості до тієї точки, коли вона починає усвідомлювати й контролювати процеси, що йдуть у безмежжі непроявлсного світу. Очевидно, так треба розуміти отой стародавній вислів, що дійшов до нас з дуже сивої давнини.

Дослідження найвіддаленіших етапів історичного розвитку приводить до досить несподіваного висновку: у стародавні часи існували цивілізації, що були внутрішньо набагато більш розвиненими, для яких опанування магічною стороною Знання було простою природною здібністю. Це мистецтво лежало в основі культури майже всього населення. Таких цивілізацій, що вийшли на саму вершину магічного мистецтва - створення нової сфери життя з переходом до внутрішніх, астральних просторів значної частини населення - в історії Землі налічується сім. Вони існували більш ніж за п"ятнадцять тисячоліть до нашої ери. Це вже відома нам культура легендарної Атлантиди та інкська магічна культура, а також зовсім невідомі материкові цивілізації, такі, як північно-племінна, що існувала у свій час на терені Середньо-Сибірської низовини, євразійська магічна культура, що охоплювала мало не увесь материк Євразії.

Збільшення населення Землі у подальшій її історії вже не давало тієї ізольованості, яка потрібна для визрівання магічної материкової культури. Тому подальші культури такого типу вже розвивались як острівні. Це культура острова Пасхи, острівна цивілізація Бермудського архіпелагу І магічна культура, що у свій час мала поширення на островах Полінезії.

Чому виділено саме ці сім цивілізацій?

Справа у тому, що езотерична культура завжди є підґрунтям усякої етнічної культури, тому напрямків розвитку цього знання існує стільки, скільки було етносів в історії людства. Тому, щоб не загубитися серед розмаїття того всього, що відкривається, ми зосередимося саме на тих, що були вже згадані як цивілізації найвиших досягнень у розкритті незбагненних можливостей людського духу.

Торкаючись змісту магічних культур, головною метою своїх досліджень ми поставимо розкриття того езотеричного напрямку розвитку, який став провідним для тієї чи іншої цивілізації на шляху до поширеного сприйняття світу. Нас також будуть цікавити їхні досягнення у використанні Знання у суспільному житті і ті філософські узагальнення, до яких дійшло їхнє розуміння довколишнього світу.

У ті часи досягнення філософської думки, через які та чи інша культура передавала своє розуміння світу, стисло формулювались в афоризмах. Текст цих афоризмів записувався на глиняних табличках або вирізувався на камені, маючи вигляд знакових записів або малюнків. То були правила, то були канони, в яких записувалися знайдені закони життя. У більшості своїй вони, як і козацькі правила, виважували співвідношення внутрішнього і зовнішнього. підкреслюючи найбільш вдалі життєзберігаючі позиції. В тих коротких висловах ви знайдете цілу об'ємну палітру сторін життя, яких вони торкаються.

На сьогодні, маючи справу тільки з зовнішньою стороною речей, ми те об'ємне розуміння оточуючого світу загубили. Усі філософські узагальнення, які були і будуть наведені нижче, є чудовим прикладом того, як одне може переходити у множину, і як множина може втілюватися в одному. Здатність людини до такого розуміння і виводить її самосвідомість на той рівень, який зветься пробудженим станом свідомості.

Магічна цивілізація острова Пасхи

Мабуть, із всіх стародавніх культур найближча до християн і тому найзрозуміліша нам була стародавня цивілізація, що існувала колись на острові Пасхи. Мешканці цього острова називали себе урдлами, що означало живі, ті, що живуть. Вклонялись вони духу добра, якого звали Номбо, вважаючи його уламком Сонця на Землі. Через нього урдли вклонялись Сонцю як головній духовній організуючій силі довколишнього світу. Через це, мабуть, свій шлях вони називали шляхом серця, а себе - істинними воїтелями шляху серця. Їхній головний принцип життя висловлювався коротким афоризмом: «На шляху серця не може бути домагань, шлях серця - це саме життя». Охороняючи дух добра, що жив на острові, вони робили кам'яних ідолів, яких розставляли вздовж узбережжя. Усвідомивши, що змінені пропорції одного і того ж ідола робили його ключем до відповідних енергетичних горизонтів, вони винайшли сім головних його різновидів, що символізували сім психофізичних станів, яких набуває людина у своєму сходженні до вищих станів свідомості. Урдли помітили, що коли ті енергії, які відкривали ключові форми Ідолів, зробити на якийсь час пануючими на острові, то створяться умови для відповідних магічних дій на зовнішньому плані. Тож вони ловили вдачу, конструюючи статуї воїна, хлібороба, рибалки, повелителя погоди. Першу, третю, п'яту і сьому статуї, що зображені на малюнку, вони ще називали за порами року - весна, літо, осінь, зима. Друга статуя вмикала горизонт, який найбільш притаманний був стану воїна, четверта утримувала стан свята, духовного врівноваження, шоста відкривала енергетичні поля для виключно магічних занять.

Ставилися ці кам'яні ідоли у відповідних аномальних місцях острова, що значно підсилювало їх дію. Коли виникала потреба той чи Інший горизонт зробити пануючим над всім островом, відповідну статую встановлювали у головній його аномалії. Ця практика поєднувала урдлів з атлантами, але система керування природною енергетикою в урдлів була більш досконалою, бо утримувала в собі більш широкий набір енергетичних горизонтів довколишнього простору.

Дія всіх сил в оточуючому просторі їм була добре відома І широко використовувалась ними. Урдли могли, наприклад, прибирати вагу у великих об'єктів за допомог ою сили Наміру, яку вони називали Ману, вільно рухаючи кам'яних істуканів до зони головної аномалії. Збоку це виглядало, як велична шахова гра магів, коли величезна кам'яна постать зависала у повітрі в енергетичному стовпі, змінюючи пануючі вібрації над усім островом. Урдли пішли у Світ, збудувавши величезну статую, що відкрила їм шлях у небо. Залишені ними досягнення думки у формі поширених висловів, теж дуже цікаві і наштовхують на серйозні роздуми.

Розглянемо перший, вже приведений вислів. «На шляху серця не може бути домагань, шлях серця - це саме життя». Вихід у другу увагу людини Знань може відбутись тільки шляхом приборкання бажань та упередженості щодо довколишнього. Цим висловом урдли стверджують, що ті пристрасті життя, якими керується пересічна людина у повсякденному житті, не мають нічого спільного із шляхом сходження людини до вищих станів свідомості, що йде через те саме життя. Тобто довколишнє, що оточує людину, може бути помічником у зростанні духу людського і то буде щасливе життя для неї на землі. Коли ж людина керується пристрастями житія, то ніякого зростання немає. Занепад душі, відчай та страдницьке життя - такою є доля цієї людини. Чудово цей вислів перегукується з Ісусовими заповітами: «Не судіть, та не судимі будете». «По вірі вашій і буде вам».

Наступний вислів піднімає дуже важливу проблему, яка саме зараз стоїть перед людським суспільством: «Коли бажаєш зрозуміти істини, не намагайся перекласти їх дослівно, намагайся знайти їхній відгук у серці». Тут урдли стверджують, що інтуїтивне усвідомлення є тим шляхом, який найближчий до розуміння тих істин, що лежать в основі довколишнього світу.

«Коли бажаєш зрозуміти шлях життя, не намагайся зрозуміти його з тією швидкістю, з котрою ти живеш». Дуже цікаве зауваження. Урдли тут прямо говорять, що дійсне розуміння життя знаходиться значно глибше і можливе тільки за умови виходу людини з повсякденного плину його часу. Мабуть, саме це твердження і перейшло пізніше у розуміння сталкінгу. Це підтверджує і такий їхній вислів: «Старайся роіуміти життя самим життям». Таке бачення суті і с провідним принципом сучасного сталкінгу.

Як бачимо, не також була культура, цілком узгоджена з тими продуктивними силами, які людина знаходила в оточуючому просторі. Дія цих сил цілком узгоджується з дією рунічних знаків або ж цілих рунічних слів-виразів. З цього виходить, що використання природних сил. які панують у світі, с тим мостом, котрий може поєднати такі різні за формою свого вираження, але, як бачимо, цілком схожі за змістом культури з найвіддаленіших куточків Землі. Тож не знищення та руйнація етнічних культур, а навпаки -їхне детальне вивчення та розуміння їхнього глибинного змісту ведуть до дійсного поєднання людей, що в кінечному рахунку призводить до розуміння єдиної світової культури, яка розлита у розмаїтті відомих нам на сьогодні форм свого прояву.

Північно-племінна цивілізація

Народ, що проживав колись на євразійському континенті в північній частині Середньо-Сибірської низовини, називав себе агра-ми. Ця назва асоціювалась у них з богом Агром - духом Землі. Тож вклонялись вони животворному початкові у вигляді духу, знак котрого наведений на малюнку. За їхнім уявленням, Агр був духом гір у подобі велетня з кам'яних брил. Знак його розумівся як поєднання неба - світле верхнє віко, і землі - темне нижнє віко. Сяюча посередині зіниця уособлювала житгєносну енергію, котра виникала при такому поєднанні. Подібний принцип вже відомий нам з єгипетського езотеричного спадкоємства - священний пест неба, який б'є у ступу землі, що призводить до появи амріти - життєносного напою богів. Саме цей символ утримують на голові сфінкси на усіх відомих зображеннях цієї центральної міфічної істоти у пантеоні єгипетських божеств.

У місцях виходу сили агри будували кам'яні храми у вигляді чотирикутної піраміди з відсіченою верхівкою, котра ставала місцем домівки Агра, що споруджувалася на горі піраміди. Постійним місцем проживання агрів були ліс і тундра.

Як ми тепер розуміємо, вони вклонялися не стихійним енергетичним горизонтам, а енергії, що була витоком існування самого життя у довколишньому. Тому магічні здібності агрів були неперевершеними, що робило їхні принципи життя незбагненними для сусідніх племен. Мабуть, тому їх боялися і весь час воювали з ними. Від того агри вели замкнений спосіб життя, дуже мало спілкуючись з довколишнім світом. Носили одяг з хутра та шкір, гарно вичинених, взувалися у високі чоботи з м'якої шкіри та шкіряні або вовняні штани. Підперізувалися шкіряним паском з срібною або золотою ажурною бляхою. Мали білу шкіру, русяве волосся, голубі очі та високий зріст. Озброювались короткими мечами з білого металу, з різьбою на лезі і з звірячою мордою на кінці рукояті. Мали також луки і списи. Метал, з якого робилися мечі, виплавляли з природної сировини у конічних, заглиблених у землю, печах. Домівки будували з товстих дощок, які робили з розмочених перед тим у спеціальному розчині стовбурів дерев. У вікна ставили слюду. Вогнище в середині будівлі викладалося з каменя, над ним ставився казан на тринозі. Мали й домашню худобу - чорних рогатих биків з довгим хутром, схожих на сучасних тибетських яків.

Яке магічне мистецтво було їм притаманне?

Могли відвернути стрілу у польоті або навернути її на ціль. Вміли на значній відстані подумкп спілкуватись. Жили у квіту чому рукотворному краї, де все мало ознаку їхньої магічної дії - гори, ліси, ріки.

Для сучасної людини це звучить напрочуд дивно - магічні дії у природному середовищі. Яка основа тієї дії і чи можливо це взагалі? Результати дослідження цього питання говорять ось про що.

Довколишній простір має складну будову, яку можна назвати квантованпм, дискретно розподіленим континуумом. Кожне дискретне розподілення (по-нашому - енергетичний горизонт або астральна проекція) має свої закономірності організації перебігу енергії, що і відтворює кожну астральну площину як виділену проекцію світу. Завдяки цьому вони і мають можливість співіснувати в одній і тій же точці простору, мало впливаючи одна на одну. Кожен такий горизонт мас свій рівень енергетики, свою проявлену феноменальну організацію світу (свої фізичні закони). Взаємовідносини цих світів мають одну особливість - вони можуть бути відкритими один одному через ключову форму, в якості якої можуть виступати звук або форма, притаманна тій чи іншій природній речі. У магії вони відкриваються просто силою Наміру людини Знання.

У довкіллі всяка річ (вода, земля, вогонь, повітря, всяка жива істота або мінерал) мас свої, відповідні їй енергетичні горизонти. Складні форми об'єднують у собі багато енергетичних горизонтів, які є фундаментальною основою їхнього існування як цілого.

Тож стародавні маги, надаючи тііі чи іншій речі відповідну ключову форму, роблячи речі сили або створюючи у просторі відповідні знакові форми за допомогою Наміру на ту чи іншу дію. одержували змогу керування перебігом енергії з однієї енергетичної площини в іншу.

Це призводило до незвичних, феноменальних явищ в оточуючому світі, бо порушувало фізику природних явищ, надаючи людині сили для керування їх перебігом. Опанування мистецтвом володіння цією силою було водночас і суттю так званих магічних дій. Сама людина з цього набувала незвичних якостей, бо ж сама ставала мостом до внутрішніх просторів нуменального (непрояв-леного) світу. Здібності такої людини виходили за рамки тих, що притаманні пересічній людині на сьогодні. Завдяки цьому вона, наприклад, отримувала можливість керувати ростом рослин, впливати на метеорологічні умови, контролювати довколишнє середовище, роблячи його найбільш сприятливим для людського життя.

Ця племінна цивілізація занепала І щезла з лиця Землі, коли основна активна маса населення перейшла у відбудовану ними астральну площину десь у глибині простору. Досягнутий ними рівень розуміння світу може бути зрозумілим з тих афоризмів, які вони полишили після себе. «Коли є Світло - тоді є і Ніч», або ціле складається з двох протилежностей. У сучасній езотериці то є дві якості, що несуть інський та янський початок у довколишньому.

«Коли приходить Світло, не бійся Ночі, би Ніч прийде за Світлом».

«Коли кінчається День, не журися, бо після Ночі прийде новий День, котрий принесе іще більше радощів, аніж той, що пройшов».

Тож агри розуміли вічний ритм життя і цілком опановували його, завдяки чому з оптимізмом дивилися у день завтрашній.

Цивілізація інків

Цивілізація інків нам знайома з полишених міст і храмових споруд, знайдених на території теперішнього Перу. Інки почали свій розвиток у бік езотеричних знань, вклоняючись сонцю, воді і животворній силі весни. Первинна настройка на такі енергетичні горизонти і призвела до поступового розкриття їхнього внутрішнього світу, завдяки якому вони опановували закони непроявленого, знали рух за принципом кекіиеми, вміли впливати на ту чи іншу подію або природне явище, змішуючи горизонти дії нуменального світу. Їхня цивілізація закінчила земний період розвитку, коли основна маса людей Знань перейшла у створену ними астральну площину. Ота дорога, яка веде у нікуди в пустелі Наска. своє закінчення мала на небі. По тому шляху і пішли інки, коли настав їхній час, пішли, як на свято, танцюючою юрбою. Саме так про це свідчить ретроспективний погляд.

У своїй магії інки використовували місця сили, у яких вони будували свої храми-сходи. що вели у небо. Аномальні зони, котрі вони використовували, були тієї ж самої якості, що і в козаків-характерників в Україні, у яких вони називалися «Білою Церквою» або «Білою Вежею». У цих місцях цілі жмути сліпучо-білих силових енергетичних ліній виходили із землі, стрімко здіймаючись вгору. За цими енергетичними лініями і будували інки свої храми-сходи, які вели в нікуди. Сходження людини тими сходами дозволяло їй послідовно проходити ті психофізичні стани, які набуваються нею на шляху до вищих рівнів свідомості. Кожен храм відповідав одному з цих рівнів і тому мав свою особисту назву та ведучу ключову форму, знак.

Перший храм у сходженні людини до пробудженого стану духу мав назву Астин, що означало - той, що йде, шукаючий. Символом храму було зображення ока птиці.

Другий храм уособлював сходження людини на наступний рівень усвідомлення і мав назву Нурсоуз, що означало - пробуючий. Символом храму було зображення голуба.

Храм третього ступеня носив назву Гаден, що означало - поступове просування. Символом був образ змії.

Четвертий храм мав назву Остен, що означало - бачення. Символом цього храму був ключовий знак у вигляді оленя, що символізував людину, яка вже осягає закони Всесвіту, дивлячись на небо, але ще стоячи навколішках. І нарешті п'ятий, останній інкський храм, мав назву Прима, що означало - вступаючий. Його символом було зображення бутона квітки, що розпускається, яке символізувало людину, котра вже здіймається з колін, осягаючи закони Всесвіту.

Всі перелічені п'ять послідовних психофізичних станів - це ті ж самі сходи Іакова. які можна віднайти в усіх світових езотеричних вченнях. І магічне мистецтво інків від того стає цілком зрозумілим, бо розвивалося тим же шляхом, яким ішли всі світові езотеричні течії. У своїх пошуках місць сили інки знайшли особливу місцевість, яка зараз відома як плоскогір'я Наска. На цьому плоскогір'ї енергетичні лінії йшли по самій поверхні Землі. Інки відмітили їх проходження стрімкими прямими лініями. Місця, де силові лінії збиралися в лучки, мали особливу властивість, яка могла бути використана у магічних техніках. Вони були позначені особливими знаками. Знаходження людини у цих пучках призводило до різних змінених станів свідомості, що відкривало шлях до широкого кола магічних дій. Так, наприклад, фігура велетенської ящірки її своїй точці концентрації силових ліній призводила до стрімкого виходу людини у тонкому тілі. Більш м'який вихід відбувався через фігуру птиці. Точка концентрації у фігурі павука викидала тонке тіло стрімко вгору або вниз. Магічна фігура, виконана у вигляді папуги, у своїй центральній точці дозволя- ла робити перехід до внутрішніх астральних площин і т. ін. Взагалі ці фігури мали багатофункціональне призначення, яке потребує більш детального вивчення. Але одне вже зрозуміло: тут, на цьому плоскогір'ї інки полишили нам увигляді малюнків величний каталог магічних можливостей людини, своєрідну абетку оволодіння людиною магічною дією у змінених станах свідомості.

Майже таку саму абетку магічних настроїв можна знайти у Софії Київській вже у вигляді стародавніх фресок, що знову ж таки підтверджує факт єдності різних культур на рівні тих можливостей, які надає нам невимовне. Досягнення духовних знань інків відобразилося у таких найбільш поширених філософських узагальненнях: «Хай буде життя, коли живеш, хай буде смерть, коли помреш». «Коли ти одержав життя, не старайся відняти його в інших». «Життя - то с одночасно і смерть. Коли є життя, тоді є і смерть». Відкриттям дуже великої таємниці буття віє від цього вислову, таємниці життя і смерті, що споконвічно стоять перед людиною. Саме вирішення цієї проблеми поклали Інки в основу свого шляху сходження до стану поширеного сприйняття світу.

«Коли життя вже відходить, кинь спроби затримати його, бо це згубна і марна справа».

Так дослівно лунає те, що вдалося зрозуміти з тих записів, що зосталися після них.

Цивілізація атлантів

Зовсім іншим чином у свій час розвинули свою магічну культуру атланти, які існували на материку, колись розташованому на захід від африканського континенту в Атлантиці. Зовні це були високі на зріст, міцної статури люди, зі світлою шкірою і міднорусявим волоссям. Вони досягали високого рівня свідомості і магічної майстерності, використовуючи природні аномальні зони, які називали місцями сили. Тому всі ознаки їхньої культури -будівлі, скульптури, картини - мали різко контрастні природні форми. Завдяки цьому вони ставали витворами сили, тобто ключами до відповідного енергетичного горизонту.

Мабуть, тоді атланти і пішли на той крок у розвитку своєї магічної культури, коли винайшли магічний пристрій, який мало не усю їхню територію робив місцем сили. Цим вони поставили стелю щодо подальшого рівня розвитку своєї свідомості, замінивши набір природних енергетичних горизонтів одним штучним. Це і призвело кінець-кінцем до зниження рівня їхньої свідомості та подальшого порушення законів керування стихіями, що й стало причиною того глобального катаклізму, який знищив материк Атланти-ду разом з її цивілізацією. Основна більш свідома частина населення все ж встигла перейти у ще недобудовану астральну площину, яка І на сьогодні мас вигляд бурхливого моря, як згадку про оту давню помилку.

Атланти досягли високих ступенів у розвитку своїх езотеричних знань. Їхні кораблі, чимось схожі на стародавні грецькі судна, плавали під вітрилами, які надував рукотворний вітер. Одна з їхніх магічних технік сновидінь, за допомогою якої вони пізнавали світ, наводиться далі.

Правило правої п'яти, або магічне мистецтво Великої Ведмедиці атлантів

У магічне мистецтво атлантів входила практика безтілесної присутності у подіях життя і надбання магічної вправності впливу на природні сили та лодієві процеси у довкіллі. Методика досягалася шляхом послідовного використання знакових систем самонастройки, які вмикали на тілі людини послідовність кіноварних полів білого кольору, починаючи з правої п'яти (1), далі було праве коліно (2), лівий кульшовий суглоб (3), печінка (4), правий енергоцентр Анаха-та (5) І серце (6). Розміщення точок нагадувало ківш сузір'я Великої Ведмедиці, від чого і пішла назва цієї техніки.

Ківш Ведмедиці і був знаком переходу в тіло сновидіння, знак якого відтворювався у вигляді трилисника у колі та перевернутому трикутнику. Людина у тілі сновидіння входила у відповідний простір, де приймала рішення, в якому часі повинна відбутися мандрівка.

Завдяки цій техніці атланти опанували світ, знали про події, які відбувалися в різних куточках землі, отримуючи відомості про народи, що їх населяли. І коли приходила біда, вони знали, якому вітрові треба наповнювати вітрила їхніх кораблів. І де лежить та земля, яка прийме їх на життя.

Досягнення їхньої думки сьогодні лунають напрочуд сучасно. «Коли бажаєш перебудуватись, намагайся бути самим собою». тобто не створюй химер на переході, коли людська свідомість входить у неконтрольований стан.

«Коли чуєш виток життя, не шукай витоку смерті». - не збочуй, йди рівно за ниткою свого життя. Не вертайся, коли йдеш на важливу справу- такий є у нас забобон. Не затримуй уваги на негативних явищах життя, бо вони мають властивість схоплювати людську увагу й зміщувати її у негативну сторону свідомості.

Подальші вислови атлантів мають здебільшого ясне розуміння: «Люди на вершині свого розвитку не схожі на людей, які були па його початку». «Магія - це те, що знаходиться поряд з тобою і допомагає жити у світі».

«Людиу самому своєму початку маги, і коли ти бажаєш осягнути це мистецтво, треба дивитися у самі свої витоки, а не туди, де ти будеш».

«Люди, які бажають влаштувати своє життя, повинні дивитись відображення його у дзеркалі минулого і майбутнього».

Євразійська магічна цивілізація росів

Культура, яка колись панувала над усією Євразією, центром своїм мала півострів Індостан, де було розташоване головне місто Лонос. Ця цивілізація розвинулася в езотеричному напрямку, поєднуючись з довколишньою природою. Євразійці теж використовували місця сили, які відшукували на всьому материку. Вони будували у таких місцях кільцеві споруди, що підсилювали і акумулювали енергію Землі. Мандруючи через ці кільцеві споруди, які ми зараз знаходимо по всій Євразії, вони і опановували ту велику територію, яку заселяли на той час напівдикі племена. Ті кільцеві споруди вони називали Кронами, дослівно: «вітер, що відкриває шлях у ніщо». Класичні Крони за головний елемент мали зовнішнє кільце каменів, які концентрували енергію аномалії у центрі кола. Друге внутрішнє кільце накопичувало ту енергію, для чого підбиралися відповідні брили каменю. Нарешті, у центрі на мармуровій основі ставилися Ворота, п'ять кроків через які приводили до пересування у просторі за принципом кекінеми (сучасна назва - телепортація). Миттєво досягши відповідного крону, адепт виходив крізь його ворота.

Вони звалися росами, вважаючи себе нащадками більш древнього народу, який існував колись під таким же найменням. Дослівно «роси» означає «той, хто живе розквітлим життям». Ця цивілізація була найбільш розвинена у бік побудування магічних приладів та пристроїв, які робили, вміло знаходячи енергетично сумісні матеріали. їхні наука та культура були цілком магічними.

Роси мали високий зріст і обличчя монголоїдного типу, але ближче до європейського. Одягались, широко використовуючи тонко оброблені хутра та вироби із шкіри. їхня манера одягатись була чимось схожа на мексиканський національний одяг, тільки на голові носили шапки на манер нашої гетьманки, отороченої хутром. Спереду на ній чіплявся значок, виготовлений Із золота чи срібла.

Ця цивілізація пішла з Землі, побудувавши свою астральну площину, перехід до якої стався, коли було знайдено місце потужної аномалії, придатної для цього. Це місце на сьогодні відоме як Стоунхендж - мегалітична споруда, розташована на півдні Англії. «Дозвольте, але зараз є докази, що то була стародавні обсерваторія, з якої велися спостереження за Сонцем і планетами У цій споруді закладено усі параметри Сонячної системи задля цьо го?» - чуємо запит вченого читача. Спостерігати за Сонцем і планетами краще всього з високої гори, де досить прозоре повітря, а не е туманній Англії. Що ж до відповідності параметрам Сонячної системи, то це говорить про те, що магічний пристрій виконано точно, без відхилень від структури довколишнього простору. Параметри Сонячної системи ви можете знайти і в інших магічних пристроях (наприклад, у єгипетських та ацтецьких пірамідах) або у живій природі - у листі клену, або ж у гілочці верби і т. ін. Все, що живе, повторює структуру простору, де воно розвивається. Магічні прилади також підкоряються цьому закону, інакше вони не будуть працювати належним чином (ось чому в сучасному західному технологічному суспільстві зовсім немає магічних пристроїв. Втрачено знання побудови «живих» речей, і всі пристрої робляться навмання, тобто без урахування законів організації довколишнього простору, і тому вони «мертві»).

Нижче наведено найбільш поширені усвідомлення євразійської магічної цивілізації, які вдалося зрозуміти:

«Коли конструюєш магічний пристрій, утримуй усі свої думки в підкоренні. Розум повинен бути чистіш і непідвладним нічому Іншому, як тііьки тому, що робиш». «Коли бажаєш знайти матеріал - повинен розчинитися у сутності пристрою, який робиш». «Не роби пристрій вищим від своїх можливостей, пристрій не повинен володарювати над тобою».

Елементарний пристрій, виготовлений з різних сортів дерева, який використовувався євразійцями для пошуку аномальних зон землі, наведено на малюнку. Принцип дії цього пристрою дійшов до наших часів як лозоходство і використовується в сучасних біолокаційнпх рамках.

Тут ми трохи зупинимося, шановний читачу. Дуже усе те незвично лунає для нас. Але трохи поміркувавши, ми згадаємо те, що вже відомо на сьогодні, маючи на увазі ті паранормальні здібності, які демонструють окремі люди. Тож те мистецтво, напевно, було більш поширеним у стародавні часи, коли людина була цілком поєднана з природою і над нею не стояли століття техногенного розвитку. Хоч все те і незвично виглядає, але вже не є дивом. Головне, що ми можемо взяти з вищенаведеного короткого опису цивілізацій езотеричного напрямку розвитку, це те. що всякий магічний розвиток починався з вірування, яке давало необхідну настройку на відповідну стихію, аномальну зону або енергетичний горизонт у вигляді того чи іншого бога або взагалі шляхом поєднання з довколишньою природою. Саме час згадати нам, шановний читачу, заповіт Ісуса із Назарета: «По вірі вашій і буде вам», з якого виходить, у світлі того, що було написано вище: у що вірите, тим шляхом і підете, яким шляхом підете - тим і станете.

Магічна острівна цивілізація Полінезії

На островах Полінезії проживав колись народ, який називав себе хартхами. що у перекладі означало - народ сили і могутності, який самотньо йде у світі. Хартхи вклонялись морю, в якому вбачали головну стихію світобудови. Духом моря, за їхніми уявленнями, була людина, обплутана водоростями, з довгою палицею в руці. Головний напрямок розвитку -ремісництво, доведене до найвищих станів мистецтва, коли річ стає річчю сили. Знали співвідношення форм, які відкривали відповідний енергетичний горизонт, завдяки чому річ сяяла дивовижною красою та гармонією.

З витесаних за тією ж методикою плит з білого каменя, будували на островах свої храми. Причому кожен з таких храмів будувався відповідно до тієї енергетичної аномалії, що панувала на острові. У стелі храмів влаштовувався круглий отвір, під яким у вихорі хвиль, закручених у точку, будувалася мозаїчна підлога. Барви і нахил мозаїчних плиток підбирались таким чином, що складалось враження, ніби підлога рухається вихором, збираючи енергію до центру під отвором у даху. Через ці храми вони і мандрували снігом, роблячи переходи з острова на острів. Хто ще не досягнув того вміння, здійснював паломництво, перепливаючи море на човнах, проходячи на кожному острові своєрідну поступову трансформацію. З головного острова, де був збудований золотий храм, вони і пішли в астральну проекцію, коли досягли найвишого стану розвитку.

Досягнення їхньої думки теж дуже цікаві і, мабуть, будуть корисними і для нас. «Життя не укладається у самому житті, життя укіадасться у тому змісті, котрий ти зуміє йому надати», - правило, яке стверджує, що закон вільної волі, пануючий у Всесвіті, робить людину головним творцем своєї долі. «Життям потрібно займатись, його якість залежить від самої людини», - стверджують цим висловом хартхи.

«Річ - не камінь, а-іе і камінь - не річ». Цим афоризмом хартхи застерігають від штучного поєднання двох дуже близьких, але різних понять - магічного пристрою і довколишньої природи. Магічний пристрій є елемент природи, але тільки якоїсь її частки. Змішування цих понять веде до глухого кута у розвитку езотеричного знання і до наступної деградації його носіїв, що стають залежними від недосконалої системи магічних усвідомлень, закладених у пристрій. Підтверженням цього є подальші афоризми хартхів: «Роблячи річ, не забувай, що ти живеш, і не давай речі панувати над тобою». «Роблячи річ і опанувавши їїиасшиьки, иаскііькк це потрібно, не опускай їїнижче себе настільки, щоб вона не потягла тебе за собою».

Бермудська магічна цивілізація

На островах Бермудського архіпелагу в свій час існувала магічна цивілізація, яку розвинули ті, що називали себе проотами. дослівно - могутні, діти могутнього. Витоком їхнього езотеричного знання стало сходження до вищих станів свідомості через поклоніння острівному духу Боурсу, якого прооти уявляли згустком енергій, що з'являється у сильний шторм, знайомий нам як око бурі. За легендою, той дух народжувався на морі у сильний шквальний шторм з дощем, у момент, коли б'є блискавка. Отже, три горизонти стихій було покладено в фундамент їхньої первинної настройки - вода, повітря і вогонь у формі блискавки. Тож на вершині своєї езотеричної майстерності вони вміли керувати стихіями, завдяки чому швидко плавали в своїх човнах, створюючи супутні течії в воді. Володіли тією магічною майстерністю, яка була притаманна всім минулим на той час цивілізаціям. Прооти не створили спеціальної астральної площини, а пішли у світ, використавши земну астральну проекцію повітря. Тому вони знаходяться найближче до людей, і ті випадки чудової допомоги людям у критичних ситуаціях на землі і на морі - то справа їхніх рук. Мабуть, саме інтуїтивне прозріння цього факту і дозволило О.Гріну записати своє оповідання про дівчину, що біжить по хвилях.

Найкраще за них скажуть ті вислови, які вони залишили після себе, записавши їх на кам'яних та глиняних табличках.

«Чуючи світ, не будь ним». Тут проти застерігають від можливості повного розчинення, коли губиться особистість людини у тих просторах, які вона відкриває.

«Керуючи вітром, треба стати вітряним, як повітря». «Якщо хочеш стати як дух, вклоняйся йому, а не собі». «Не думайте про те, що не ваше, не мисліть про те, що не лежить на вашому шляху».

Цей вислів чудово перегукується з висловом атлантів: «Коли чуєш виток життя, не шукай витоку смерті». Або з характерницьким: «Вмій робити те, що бажаєш для себе сам». І ще: «Будь людиною у всьому, зоставайся у всьому самим собою». Чудово перегукується цей вислів з Ісусовими заповітами. Це постійне нагадування щодо збереження своєї особистості дуже цікаве. Справа в тому, що під час сходження на вершину магічної майстерності питання збереження своєї особистості стає першорядним, тому що виникає велика загроза згубити себе серед тих могутніх сил, що людина відкриває. Згублення особистості веде до припинення еволюційного розвитку духовного плану людини, бо зникає основа, завдяки якій це стає можливим.

Які висновки ми можемо зробити у світлі того, що було нами наведено вище?

Усі цивілізації суто езотеричного напрямку розвитку використовували енергетичні горизонти непроявлеиого світу, наближаючи ці горизонти до земного плану буття шляхом створення цілої мережі святилищ, що покривали майже уст територію проживання їхньої культури. Завдяки цьому вони одержували можливість утримувати змінені стани свідомості в повсякденному житті, що сприяло значному розширенню сфери діяльності людини, різко підвищуючи її можливості в керуванні процесами в довколишньому світі. В наведених вище зразках досягнень філософської думки стародавніх часів молена прослідкувати і ті первинні витоки, що в подальшому розвинулися у цілі філософські системи, дали напрямок розвитку багатьом езотеричним течіям та релігійним віруванням. Це досить велика тема, що потребує окремого дослідження, час якого ще повинен прийти.

Шлях «трьох багать» у скіфській магічній традиції

Може виникнути досить вірогідне запитання: «А з чого починалися ті магічні традиції, що були притаманні населенню України?» Відповідь на це запитання потребує досить широкого та ретельного дослідження, і ми, шановний читачу, напевно, не в змозі будемо досить грунтовно висвітлити цю тему у невеликій за обсягом книзі. Бо ж надбання це досить розгалужене і має декілька витоків, що склалися протягом такої бурхливої і зовсім непростої нашої історії.

Минули століття. Спадкоємцем магічного мистецтва хорів став інший народ. Колись по степах Урми-України на прудких напівдиких конях скакали дивні вершники у гостроверхих хутряних шапках. Ставлячи високі конічні намети посеред поля, вони деякий час жили осілим життям, щоб за мить знятися і зникнути у безмежжі степу. Після себе вони залишили витвори з срібла та золота, довершеність яких незрівнянна і на сьогодні. Хто ці люди, що поєднали кочовий, напівосілий спосіб життя з такою високою та філігранною технологією? Ім'я цьому народові - скіфи. У перекладі це слово означає степові люди. Досягнення в образотворчому мистецтві свідчать про їхній високий рівень самоусвідомлення. Яке езотеричне підґрунтя лежить у культурі цього етносу? Таке запитання було нами поставлено. І ось що вдалося відкрити.

В езотеричних культових традиціях цього народу існувала техніка сходження людини до вищих станів свідомості, яка мала назву шляху трьох багать. Людина, яка проходила перше багаття, відкривала так званий перший лінгам у своєму енергокомплексі -перші ворота, що є заставою людського духу і які закривають йому вихід у безмежжя простору. (Лінгам в індуїстській езотериці - ворога; у лаоській - механізм незворотного вмикання резервних функцій людини при досягненні нею відповідного рівня духовного розвитку). Внаслідок цього в посвячуваного вмикалося на повну потужність так зване нижнє кіноварне поле, яке має назву дань-тянь у китайській езотеричній практиці. Формувалось та посилювалось ядро волі. Внаслідок цього скіф ставав воїном-захисником.

Цю техніку проходив у скіфів кожен юнак, бо все чоловіче населення тих часів виконувало в першу чергу роль воїна-захисника, чим би іншим воно не займалося у мирні часи. Перше багаття запалювалося вночі під час повного місяця. Посвячуваний входив у багаття в зміненому стані свідомості, який досягався відкриттям відповідного енергетичного горизонту в енергокомплексі людини за допомогою ключового знака - магічного ромба. Техніка другого багаття виконувалася після досягнення людиною відповідної зрілості, коли розуміння істинного значення довколишнього вже пробивало свої перші паростки у самосвідомості людини. Цей ритуал виконувався вдень при яскравому сонці. Воїн входив у вогонь у зміненому стані свідомості, відкриваючи відповідний енергетичний горизонт самонастройки ключовим знаком у вигляді золотого кільця. З виконанням цієї техніки в людини відкривався другий лінгам. другі ворота на дорозі звільнення її духу. Ці ворота знаходяться у грудях кожної людини - у четвертому головному, одному з найпотужніших енергоцентрі в, Анахаті-чакрі. При цьому усі нижні, земні енергоцентри (включаючи Анахату-чакру) переходили в якісно інший, потужний режим роботи в золотому спектрі енергій. На енергетичному тілі каузального плану людини -коконі, з'являлося енергетичне кільце сили. Воїн набував здібностей мага, отримуючи доступ до оволодіння енергією стихій у довколишньому світі. Від чого з'являлась можливість впливу на перебіг подій у зовнішньому житті. Така людина у скіфів виконувала функцію оберега, тобто ставала тим, хто оберігав та гармонізував довколишнє життя. Ім'я її - Хранитель.

Трете багатія в скіфській традиції людина проходила в зрілі літа. Небагатьом вдавалося досягти цього рівня за одне життя. Третє багаття запалювалося під час заходу сонця, коли його червоні промені проходили крізь вогонь, зливаючись із ним. Посвячуваний входив у багаття в і зміненому стані свідомості, умикаючи енергетичний горизонт відповідної настройки за допомогою знака у вигляді золотої точки. Під час посвячення золотий промінь падав на тім'я людини, відкриваючи третій лінгам. спускався у нижній дань-тянь і йшов далі у ноги. Внаслідок цього при входженні у багаття людина зникала у золотому спалаху. Посвячуваний з цього набував якості відуна, людини, що вела за собою інших по житті. Всі таємниці буття розкривалися перед нею.

Набутий при проходженні третього багаття рівень самоусвідомлення і дозволяв робити ті мистецькі витвори з золота, що дійшли до наших днів. Вони мали функцію оберегів, які захищають людину у житті від негативних впливів ззовні. Отже, виходить, що скіфи цілком володіли езотеричними техніками, які лежали в основі виховання усього дорослого населення.

У побуті скіфи широко використовували знаки, за допомогою яких захищали свої домівки. Наприклад, знак, що зображений на малюнку, ставився над входом у житло і закривав доступ до нього ззовні, з астральних проекцій.

Знак у вигляді червоного тору ставився на голову хворої людини і дозволяв стирати негативну інформацію, що за життя накопичувалась у людині. Важливість такого заходу, без якого неможливо було поставити хвору людину на ноги, особливо підкреслюється у сучасній психотерапії. Тор скіфів проходив усе тіло людини, вбираючи негативні настройки- які залишилися у людини після перенесених хвороб чи тяжких ситуацій у житті.

Відновлення функціонального рівня систем внутрішніх органів досягалося знаком, виконаним у вигляді зеленої кулі. Куля ставилася на голову людини, входила в неї. стаючи яскраво червоною, і проходила по усьому тілі, корегуючи усі аномальні відхилення. На сьогодні цей метод маг своє відображення в так званій царській таблетці, яка, проходячи системою травлення людини, виконує ту ж функцію, що і стародавній скіфський знак. Увімкнення сили опорно-рушійного апарату людини досягалося знаком, який ставився на її нижню зону хребта. Така самона-стройка давала силу, мужність, твердість та незламність духу в подоланні перешкод та негараздів у житті.

Зовсім незвичні людські можливості відкриває останній знак скіфської магії, який наведено на малюнку. Це знаменита подвійна маска, що в ті часи була сакральною таємницею скіфських жерців. Обидві маски виконувались із золота, з більш темного - верхня і світлішого, майже білого - нижня. Маски використовувалися здебільшого жерцями і вмикали в людині, при одягненні її на обличчя, здібності до ясновидіння подій минулого, майбутнього та сучасного.

З усієї, наведеної вище езотеричної спадщини - до наших часів дійшла лише техніка першого багаття, коли юнаки та дівчата, поєднуючись з довколишнім степом через покладання вінків з квітами на голову, стрибають через багаття у ніч на Івана Купала, проходячи таким чином через очищення та пробуджуючи нові сили для подальшого проходження непростим шляхом людського життя. Три багаття скіфів - то було в минулому. На сьогодні життя людини якісно інше, воно відкриває зовсім Іншу сторону буття, але загальний принцип вивільнення духу людини, мабуть, залишається незмінним.

Кожен у своєму житті проходить аналоги трьох багать у тих чи інших життєвих ситуаціях. З цього виходить, що кожна людина йде шляхом зростання своєї свідомості та набуття нових якостей за правилом трьох багать, відкритим і опанованим скіфами. Бо ж немає перед людиною більшого і важливішого завдання у житті, як вивільнення свого духу та поширення своєї самосвідомості.

***

Тут, шановний читачу, ми з тобою і зупинимось. Якось по-чудному все у нас виходить. Всі ті сили мають місце. - говорить нам стародавня наука. Наш сьогоднішній досвід, накопичений за життя, говорить про інше. Як тут порозумітися?

І тут нас чекає ще одне, мабуть, найдивовижніше. Все залежить від того, у якому полі загального психологічного настрою працює людина. Для однієї людини все це є, все це працює, для іншої - цього немає, не існує. Чому це так? Яке розкриття відбувається в людині у першому випадку, що їй дає можливість розуміння тих сил, які лежать у самій основі довколишнього світу? І що закривається у другому випадку, через що тільки одна площина світу стає місцем її життєдіяльності? Сам зміст відповіді на таке запитання, мабуть, торкається самої основи людського життя і лежить у його вічних таємницях: «Що є людина? До чого веде її життєвий шлях?» Пошук відповідей на них можна простежити у філософських системах стародавнього світу, що досягли свого остаточного завершення у часи розквіту держав Межиріччя.

Розвинена у часи Межиріччя філософська система стала витоком двох поглядів, двох підходів до розкриття змісту людського життя, один з яких, цілком езотеричний, призвів до розвитку магічної культури стародавнього Єгипту. Відгомін знань тієї культури дійшов до наших часів у вигляді карт Таро.

Друга гілка цього знання, яка мала більш філософський зміст, з часом була загублена. Її відродження у наш час призвело до відтворення системи Великих арканів Міге, що означає - шлях до вищих станів свідомості.

Про цю систему в нас з тобою, шановний читачу, і піде подальша розмова.