Коли дугою зігне втома плечі,
І скроні снігом вкриє сивина,
Знеціняться ідеї всі і речі,
Лиш Божа істина залишиться одна:
З’єдна тебе, як з морем краплю, з миром,
Лишивши ближнім спогад у журбі:
Усе, що дбав – розвіє вітер пилом,
Усе, що знав, залишиться тобі.
ЗАСТОРОГА ПЕРША
Ну й що тобі з твоєї правоти ?
Ну й що з того, що логіка залізна,
Як волі не
Виконує: Дмитро Суботенко
Від язичницької традиційної пісні до...
О́й на́ го́рі та́ й же́нці жну́ть — українська народна пісня....
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira