Буду, мамо, до тебе у січні
З неба снігом летіти я чистим.
А у лютому вітром примчу
Запалить в твоїм серці свічу.
Коли в березні зродиться дух
В сни я, рідна, твої забреду.
Щоб у квітні, у ніжному квітні
Моя пісня про тебе розквітла.
А із травня, веселого травня,
Заблукаємо в червень по травах
В липні буде в нас свято земне,
Коли в світ привела ти мене.
Чуєш падають груші в саду,
То я в серпні до тебе іду,
Щоб у вересні в зграї пташиній,
Нам у небо блакитне полинуть.
Стежку вишию золотом жовтим
Я тобі у багрянцевім жовтні,
В вальсі нас листопад закружля,
В грудні сніг буде - це знову я.
Не сумуй в хмарні дні не журись,
Пригадай як раділи колись
Доки світиться сонце у небі,
Буду, мамо, всміхатись до тебе.
Минуло 3 місяця, і юнака не стало... Передбачення-пророцтво збулося. Вірш Валерія (так звали сина відомої цілительниці Наталії Земної (Зубицької) став піснею, яку геніально виконує Віталій Свирид.
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira