Буду, мамо, до тебе у січні
З неба снігом летіти я чистим.
А у лютому вітром примчу
Запалить в твоїм серці свічу.

Коли в березні зродиться дух
В сни я, рідна, твої забреду.
Щоб у квітні, у ніжному квітні
Моя пісня про тебе розквітла.

А із травня, веселого травня,
Заблукаємо в червень по травах
В липні буде в нас свято земне,
Коли в світ привела ти мене.

Чуєш падають груші в саду,
То я в серпні до тебе іду,
Щоб у вересні в зграї пташиній,
Нам у небо блакитне полинуть.

Стежку вишию золотом жовтим
Я тобі у багрянцевім жовтні,
В вальсі нас листопад закружля,
В грудні сніг буде - це знову я.

Не сумуй в хмарні дні не журись,
Пригадай як раділи колись
Доки світиться сонце у небі,
Буду, мамо, всміхатись до тебе.


Минуло 3 місяця, і юна­ка не стало... Передбачення-пророцтво збулося. Вірш Валерія (так звали сина відомої цілительниці Наталії Земної (Зубицької) став піснею, яку геніально виконує Віталій Свирид.

Теги:
Джерело: журнал "Рідна віра", №20

Схожі статті

  • 16.06.2016
    2492

    Я - пелазг, я - етруск, я - шумер.
    Гопос Предків у серці не вмер.
    Племена по землі

    ...
  • 08.04.2016
    1713

    Мов сліпе сиротеня
    Гнане степом навмання,
    Голе перекотиполе,
    Де тепер твоя

    ...

Медіа