батьки

Пам’ятай:

Якщо ти виростив садок, виховав сина, збудував будинок і зробив щасливою жінку – ти прожив недаремно свій вік!

Не треба себе винуватити. Винний тільки час. Це замкнений цикл, який від нас не залежить.

Кожна людина неповторна, могутня і таємнича. Але все це у зародку: якщо зуміє дати умови для урожаю із зернин, закладених в неї, то Всесвіт осяє нова зірка, що небувалим  променем доторкне

Слава Отцям нашим і Матерям,
що вчили нас про Богів наших
і вели нас за руку до Стежки Права.

Скільки в народній творчості є пісень про матір і дитину, скільки існує притч і легенд про особливий зв’язок цих близьких людей!

Поради від наших пращурів:

Після весілля у молодої сім’ї одразу з’являється багато нових родичів. І розібратися хто кому ким приходиться іноді дуже складно. 

Слова: Микола Луків, Музика: Анатолій Горчинський

Кожна людина, і навіть мала дитина має бути ясною, як сонечко пресвяте. Сонечко світить доброму і поганому, ні на кого не ображається, несе кожному радість, добро. Коли сонечко

 Усяк Рід мав Чурів і Пращурів,
які померли перед віками,
Тим Богам почитання маємо дати,
і од них радощі маємо!

Де сховали джерела таємні
Невмирущого духу свого?
Плюндрували свої й чужоземні -
Та ніхто не зміг знищить його.

Буду, мамо, до тебе у січні
З неба снігом летіти я чистим.
А у лютому вітром примчу
Запалить в твоїм серці свічу.

Підкрадався нишком літній вечір, —
Підбирав до темряви ключі
Наша мама діставала з печі
Житні паляниці й калачі

Ні, ми просто останні з твоїх кораблів,
Боже Велесе, пущені плавати в Яву -
Голубими річками течем з-під землі,
До землі і у землю, хмільну і ласкаву

Я - пелазг, я - етруск, я - шумер.
Гопос Предків у серці не вмер.
Племена по землі розійшлись,
Хоч були всі єдині колись,

Мов сліпе сиротеня
Гнане степом навмання,
Голе перекотиполе,
Де тепер твоя рідня?