Підкрадався нишком літній вечір, —
Підбирав до темряви ключі
Наша мама діставала з печі
Житні паляниці й калачі
Веселіла батьківська світлиця,
Починала пам'яттю хмеліть:
У рум'яних, свіжих паляницях
Билися серця тисячоліть.
Мамин хліб — як вічний дух євшану
І в черствому серці не згоря...
Десь рілля бринить під лемешами,
Мов струна сліпого кобзаря.
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira