Тополі нагиналися, в ріллі
Шукаючи своє опале листя,
А ти ішла босоніж по землі –
У сукні вишитій, кораловім намисті…
Святиться хай ім'я твоє,
Як наші мрії-водограї…
Любов жива! Кохання є!
У серці пам'ять не згасає.
Барвистий вітер коси розплітав,
Жмутками листя сонячного кидав,
Лилася сріблом широчінь ота,
Де ти у тополинім краєвиді.
Приснилася, чи я придумав те,
Чи, може, чари хтось мені навіяв?
А над тобою сяйво золоте,
Як у Богині віри і надії.
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira