Володимиру

Поставили тебе на п'єдесталі
Обличчям до Дніпра з хрестом в руці,
Щоб ти дививсь в зґвалтованії далі,
Бо потопив минуле у ріці.

Ти добре знав, що русичі-правнуки
З усіх кінців великої Русі
Терпітимуть страшні нестерпні муки
За вчинок твій і злочини усі?

Ти знав, що прийдуть вороги погані
І на священній Київській горі
Поставлять хрест і заживуть в пошані,
Отруять воду в чистому Дніпрі.

І скажуть нам: «Нема вже України?
І вам любити Батьківщину гріх»!
Тебе ж з металу вилили - не з глини,
І нарекли «святим» усім на сміх.

Зловісно радуйся руїнами навколо,
Що нам приніс твій хрест, меч і вогонь.
Але дивись і хмурь немудре чоло,-
Колись ти впустиш хрест з своїх долонь!