Я дихаю безмежжям білим-білим…
Просторо так…Планети на долонях
Колишуться , немов росинки світлі…
І прохолода всесвіту співуча
Весняним вітром лагідним стає…
Ми разом тут… Ми перейшли межу,
Де час і простір світлом володіють…
Тепер ми – тільки суть святого світла –
Проміння ніжне, райдуги барвисті!
Душа єдина в нас… Роки, століття
Вона росла, немов космічна квітка,
А час пройшов – так трепетно і дзвінко
Розсипалась на квіти душ земних!
Та поклик Духу нас крилом торкає…
Як солодко у безмірі зустрітись,
Як солодко на мить відчути серцем
Очей твоїх смарагдовий вогонь!
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira