Єднались душі наші! В небо чисте
Вони злітали птахою стрімкою,
Пливли в обіймах з ніжною рікою
І ледь торкали берегів намисто...

Суворий камінь дивувався радо,
І дихав снами... І понад віками
Вітрець співав під нашими руками
І тихо шепотів: - Про мене згадуй...
Єднались душі наші! Кожна гілка
Нас кликала до лісового дому!
Земля і небо! Все таке знайоме!
Удвох ми граєм - дримба і сопілка!

м. Житомир

Теги:

Схожі статті

  • 29.04.2016
    1569

    Ну, скільки ти пройдеш, за стремено
    Тримаючись і плачучи, Оксано?
    Он там, за

    ...
  • 03.03.2016
    1589

    Ми самі уміємо любити
    Наших найчарівніших дівчат.
    А жінкам своїм дітей робити ...

Медіа