Про жовтень від Євгена Товстухи

Жовтень – місяць особливий. Він і до осені перехилився, і до зими наближається. Відлетіли птахи. Стало дуже тихо у лісах та гаях. Дерева одягнули особливі шати, немов хизуються своїми барвистими нумізматами. Барви осені зачаровують поетичний зір і душу орія-сіяча.

У жовтні наші пращури збирали плоди горобини звичайної, глоду колючого, терну, барбарису. Копали корені та кореневища різноманітних рослин (Див. розділ ІІІ). І шанували особливу Богиню–Матір-Славу.

Матір-Слава – праукраїнська Покрова. Це вона давала сили, оберігала своїми золотими крильми наших героїчних воїнів у численних грізних битвах за рідну землю... І русичів, і козаків. Про неї довідуємося з “Велесової Книги”:

Матері Славі
(перед походом)

Мати – Слава
б’є крильми об боки свої,
навколо неї сяє світло до нас.
І різне перо нашої барви – 
червоне, синє, блакитне,
жовте, срібне, золоте і біле.
І та сяє, як Сонце Свароже
і колами йде посолонь.
Та світилася сімома привабами,
як заповідано Богами нашими!
А Перун, уздрівши її,
гримить у небі яснім!
То все наша честь,
і маємо стократ наші сили віддати,
то й уздріємо також.
І відкинемо старе життя наше
од нового, як січуть, рубають дрова
в будівлях огнищах простих.
Мати Слава б’є крильми по боках,
і йдемо до стягів наших,
бо ті стяги Ясуня.
(ВК, 7-Е)

Матері Славі
(до полеглих воїнів)

Права є з нами,
а Нави не боїмося,
бо Нава не має сили проти нас.
Тому ми повинні молити Богів
про поміч у трудах наших
ратних і ретельних.
То Мати Слава б’є крильми
про труди ратні і славу воїнам,
які скуштували Води Живої
од Перуниці в січі жорстокій.
І тая Перуниця летить до нас,
і тая ріг дає
повний води Живої
для Життя Вічного
Гордині нашому,
який меча ворожого дістав
і голову старечу втратив.
Та смерті не маємо від того,
бо Життя Вічне,
і завжди брат за брата стоїть!
(ВК, 7-Д)