Цю вічну ніжність на хвилину чи на мить
Не залишай, будь ласка, без уваги
У серці туги терції та спраги,
В очах струна зі сліз твоя бринить...
Цю вічну ніжність на хвилину чи на мить
Не залишай, будь ласка, без уваги
У серці туги терції та спраги,
В очах струна зі сліз твоя бринить...
Шановні українці!
Дивлячись, як спокійно марширує орда московського пархату по Харкову, розуміємо, що влада, як і в 2014 році, повністю бездіяльна і нам варто сподіватися лише на свої сили.
Тому пропонується:
Нехай розквітнуть зорі білими трояндами,
Про неї пензлями чарівними і фарбами
Згадають казкарі. А ти її поклич.
Крізь кам’яне мовчання зачароване,
Невимушено, випадковістю хвилин,
Крізь вір-не-вір, крізь блискавки і грім,
Усе, що вічне і прекрасне, незруйноване.
Нехай розквітнуть зорі білими трояндами,
І всі Амури душі закохають в ніч…
02-07-2011
м. Київ
Надруковано в літературному часописі «Хортиця» №5 2013 р.
Авторські права захищені.
Ти вчив мене дивитись трошки байдуже і зверхньо на інших.
Я надто незалежна, щоб сумувати за ним, а він надто гордий, щоб сказати мені щось ніжне, щось що зачепило б мою таку примхливу і вибагливу, душу.
Твій білий гангстерський капелюх мирно спочиває на полиці.
Твої білі джинси нагадують непристойну, пристрасну Італію. Твій погляд сповнений таємничим сенсом.
Ти дивишся наче крізь мене й бачиш мою душу наскрізь. Твоя гітара давно забула твої
улюблені акорди, твоя кава застигла, сонце в зеніті – спека…
Шматочки льоду на дні склянки швидко перетворюються на прісні сльози. І я тану
під твоїми пальцями...
Пара-трійка акордів, ти помилився вперше в житті. Може винна у всьому спека?
Йду по піску ближче до синього моря, сухий вітер грає з моїм волоссям. Я знаю ти
зараз дивишся на мене, а я посміхаюсь.
Білу сукню обійняло гаряче
Присвячено Вячеславу У.
Твоя любов не зрадить і не запече!
Бентежне серце калатає лунко…
Коханням розтривожить поцілунки…
У ніжність загортаєш світ плечей…
А небозводи потопають.
Увитинанках-спогадах
щасливі я і ти,
Мені би почуття у вишиванках
Посеред літепла твого знайти
А я тебе невідпущу ніколи!!!
Багатослівність почуттів, ранкові зорі,
я потопаю у твоєму морі…
І сонце котиться по видноколу….
У ніжність загортаєш світ плечей…
Бентежне серце калатає дзвінко…
Сьогодні я найщасливіша жінка
Твоя любов не зрадить і не запече!
1-07-2016
м.Київ
Україна
....бо ще стільки зірок,
котрі можна сховати в глобальність кишень,
залишаючи небо нагим.
Не соромлюсь їх красти для тебе, наче яблука з раю…
Не соромлюсь, бо знаю, що буде солодким наш гріх.
М.Буряк
Ще стільки мрій можна сховати в сон,
в глобальність стандартних марев,
Лише у засіках фальші мені захотілось мовчати
про щастя двох сердець, що тепер в унісон
Я не соромлюсь мовчати тоді,
коли неможливо дивитись тобі у очі,
тоді, коли хвилини здаються роками,
тоді навіть ти не належиш собі...
Залишаю небо цнотливим для тебе,
Залишаю попіл снів,
у яких не знайшла твоїх алегорій,
Залишаю листи, що так і
Присвячено В'ячеславу У.
Коли вуста зрікаються вогню,
Коли тебе я згадую, мій милий!
Я цілувала б і стерню,
де ми ходили!
Коли у пік найбільших в світі див,
окрилені ми разом, і
не знала я: Любов - не виліковна часом...
Коли вуста зрікаються! Й тепер
у сутінках мого тремтіння,
я відчуваю, ти затерп в очікувань склепінні
Коли тебе я згадую -
Зоря запалює чужу стерню...
І серце квилить...
вуста зрікаються вогню!
Я згадую...
Я згадую й люблю тебе, мій милий!
21-05-2016
м.Бровари
Музика та слова Віктора Сушка,...
Співає Кобзар Василь Литвин.