Користь полину

Рослину, про яку піде мова, називають ліками від 34 недуг. Нею можна вилікувати алкоголізм та зупинити кровотечу. А ще вона дала назву знаменитому напою «вермут». І це далеко не все про таку знайому нам рослину, як полин.

Ви помічали, що особливо влітку нам так мріється вирватися у відпустку і податися кудись на лоно природи? Не в останню чергу і для того, щоб вдихнути на повні груди гіркого і приємного запаху полину і відчути, яке прекрасне життя. Між іншим, ці відчуття мають і цілком наукове пояснення: летка олія гір­кого полину збуджує центральну нервову систему.

Вже від самої назви рослини лине якийсь гіркий присмак, і завжди до слова “полин” хочеться додати “гіркий”, бо якраз у народних піснях і пові­р’ях ці два слова невіддільні. Про гіркий полин (його ще називають верму­том чи вдовиною травою) складено й чимало легенд.

Латинська назва цієї рослини — артемізія абзинтум. Вважають, що вона походить від імені грець­кої богині Артеміди. А за народним повір’ям трава носить ім’я бідної дівчи­ни — красуні Полин, яка відмовилась стати дружиною жорстокого багатія Ковилу. Рятуючись від переслідувачів, вона попросила допомоги у степу.з’явився сивий від горя, з гірким при­смаком дівочих сліз, але з приємним запахом, кущик полину. Можливо й з тих часів з’явилася дівоча приказка «Краще полин їсти, ніж з нелюбим за стіл сісти!»

А згадайте поему Миколи Вороного «Євшан - зілля», яка навіяна літописною легендою про чудодійну траву - зілля, що повертає людям втрачену пам'ять. Йдеться саме про полин, бо євшан — це і є тюркська назва полину. «І понюхавши ( полин) , заплакав той (князь) і сказав: „Краще на своїй землі кістьми лягти, ніж на чужині славному бути. І прийшов він у землю свою...»У стародавній Русі полин вважали чарівною травою, здатною уберегти від нечистої сили. Як оберіг від чаклунства була ця рослина популярною майже в усіх європейських народів. Якщо, наприклад, подорожній прив’яже пучечок полину до ноги, то не буде відчувати втоми, а якщо покладе траву під голову, то швидше засне. Додаючи сік полину до чорнила, зберігали записи від гризунів. Мореплавці брали полин із собою, щоб позбутися морської хвороби.

Рятував полин при отруєнні опієм, грибами, цикутою, від отруйних укусів та при жовтяниці. У цих випадках його приймали всередину. А при захворюван­нях щитовидної залози прикладали з розтертим салом до зобу. У вигляді лікарських пов’язок полин клали на печінку, шлунок та селе­зінку, щоб зменшити біль. Робили пов’язки при застарілому запаленні очей та крововиливах в очне яблуко. Випари полину вважалися одним із кра­щих засобів при болях у вухах. Вижатий сік полину давали пити при лихо­манці.

Не можна також не згадати, що назва вина “вермут” перекладається з німецької як “полин”. Секрет полинового вина дійшов і до наших днів.

“І аро­мат, і букет у такого вина пречудесний”, — вважали в старовину і пропонува­ли при багатьох хворобах. До речі, ще й радили: якщо відвар полину випити перед тим, як пити вино, то він “допоможе від похмілля”.

Наші предки широко вживали відвари полину гіркого для поліпшення роботи шлунка, при харчових отруєннях, проносах, жовтяниці, болях у пе­чінці і жовчному міхурі, при недокрів’ї, безсонні, як сечогінний, а також як вітрогінний і глистогінний засіб.

Широко використовували траву полину з лікувальною метою. Ще в ан­тичні часи нею лікували жіночі хвороби, застосовували як сечогінний засіб та при нирковокам’яній хворобі.Гіркота полину, рефлекторно діючи на закінчення смакових нервів на язиці, поліпшує апетит, збуджує травну діяльність шлунково-кишкового тракту, пе­чінки, підшлункової залози, посилює перистальтику кишечника. Застосовували полин у вигляді чаю. На півлітра води беруть чайну ложку подрібненого полину, заварюють і настоюють 10 хвилин. П’ють по дві чайні ложки за півгодини перед їдою. Такий чай п’ють також протягом двох тижнів, щоб вигнати круглі глисти. Пити його треба вранці і перед сном, заїдати свіжою морквою. Гостриків знищують клізмочками з відвару.

Полин у суміші з чебрецем пропонують для лікування алкоголізму. Одну частину полину і чотири чебрецю подрібнюють, змішують і заварюють — чайна ложка на склянку окропу. Настоюють 10 хвилин, проціджують і приймають по столовій ложці вживанням їжі. Курс лікування — два-три місяці.

Полином також лікують екземи та опіки від рентгенівських променів, але завжди, користуючись полином, треба пам’ятати, що летка олія гіркого полину збуджує нервову систему. Тривале, надмірне вживання може спричинити судоми, конвульсії та галюцинації. А спиртові настоянки полину отруйні — призводять до розладу нервової системи. “Полинова горілка” викликає полинову епілепсію.

Полин вважається одним з найкращих засобів, що сприяє швидкому загоєнню ран. Свіжий сік трави швидко зупиняє кровотечі, прискорює одужання. Свіже листя застосовують зовнішньо при крововиливах, вивихах, розтягненні сухожилля. Потовчене до однорідної маси листя кладуть на уражені місця. А ще на забиті, припухлі місця клали примочки з водного полину, в який додавали оцет, виноградне вино або горілку. Якщо ж вжалить бджола чи оса, покусають комарі, шукайте і прикладайте полин.

Про те, що з давніх часів цю рослину на нашій землі вважали кращим і від тарганів, клопів, бліх, знають усі. Запах рослини відлякує захищає від хробаків та гнилі.

Уникають рослини миші та пацюки. Садівникам полин допомагає від найлютішого ворога — яблуневої плодожерки. А пасічникам — від нозематозу — інфекційного захворювання бджіл.

Крім того, що полин вбиває мікроорганізми та відлякує комах, речовини, які він виділяє, пригнічують деякі рослини. Наприклад, у метровому радіусі від нього погано розвиваються льон, кмин, шавлія, гвоздика, жоржини. Полин не підведе вас у лікуванні хвороби, якщо будете дотримуватися народних рецептів, в яких криється секрет здоров'я.