Спас - особливий стан психіки

Багато імен народних героїв донесли до нашого часу думи та билини, що передавались з уст в уста кобзарями. Буй Тур - добрий молодець - так ще з часів Київської Русі називали в українському фольклорі богатиря, хороброго, непереможного воїна, захисника рідної землі і народу. Були серед оспіваних у билинах героїв і Ілля Муромець та його товариші, і Микита Кожум’яка та інші. А пізніше, за часів козаччини, - ціла плеяда легендарних січових ватажків, що вражали і запалювали своїх побратимів відвагою небувалою і героїзмом. 

Що то були за люди? 

Яким чином полковник українських козаків Северин Наливайко в битві з польськими рейтарами на коні з двома шаблями в руках виривався з оточення? І тільки коли він на коні перепливав річку, змогли його догнати і, оточивши з усіх боків, заколоти списами вороги. 

А ватажок повстання Іван Гонта як міг під час тортур, коли кати на площі, прилюдно, різали ремені із шкіри на його спині, говорити без тіні мучеництва: “Так оце хіба такі страшні тортури? Тільки і всього?..” 

Легенда про Устима Кармалюка говорить, що вмів цей захисник бідного люду по гілках з дерева на дерево переходити. Так чи інакше, але ж вдавалось таки йому аж із Сибіру додому в Україну повертатись. 

Герої минулого володіли мистецтвом Спасу Великого, умінням свідомо входити в такий стан, в якому відкриваються надприродні здібності, подвоюються і подесятеряються фізичні сили, виділяється психічна енергія, що також впливає на противника.

У північних народів людей, котрі входять у подібний стан, називають берсерками. Берсерк - “барон січі”, “чоловік в обличчі ведмедя чи вовка”, вривався у бойовий стрій противника, немов вовк в овечу отару, але він мав слабкий контроль над своїми емоціями і поступками.

На відміну від берсерка людина у стані Спасу володіє своїми емоціями, не втрачає аналітичного мислення. Вона здатна прогнозувати в численних варіантах майбутнє - від сотих часток секунди в рукопашному бою до багатогодинних, багатолітніх передбачень, вона не відчуває фізичної болі, вона здатна управляти психічною енергією не лише своєю, а й противника.

Цікаво, що у народів Півночі людей не карали за проступки, вчинені у стані берсерка. Народи ж, що населяли територію України, а також запорізькі козаки карали смертю за вчинки, що виходили за межі встановлених тоді звичаїв і законів, незалежно від того, у якому стані людина їх здійснила.

У наш час стан Спасу не лише не має правової оцінки, але і досі не проведено жодного дослідження цього явища за участю держави, однак зрозуміло, що використовувати його методики, як і загалом філософські основи, необхідно виключно в гуманних цілях, з метою самозахисту і самовдосконалення, пізнання навколишнього світу.

Спас – це особливий стан психіки, в який свідомо входить людина для розкриття своїх надприродних здібностей з метою виконання неординарних завдань, які звичайними методами вирішити неможливо.

Спас – одна з течій психокультури, що існувала у європейських народів, була притаманна для психодуховної культури східних слов’ян і збереглась у звичаях українського козацтва.

Володінню Спасом на Січі приділялась особлива увага, оскільки людина, яка оволодіває Спасом, стає психологічно незалежною, волю її неможливо підкорити чи подавити. Спас-характерник може підкоритися лише добровільно, при повному розумінні того, що відбувається. У разі коли “малий” Спас зустрічається із більш сильною в психічному і енергетичному відношенні особистістю, що чинить на нього будь-який вплив, він чітко це фіксує і завжди вміє вжити відповідних заходів для припинення контакту або його продовження, але вже в своїх інтересах.

В історії України було немало видатних діячів, котрі володіли мистецтвом Спасу. Напевно, це були ще старокиївські князі-воїни, козацькі гетьмани Петро Конашевич Сагайдачний та Петро Дорошенко, герої народних рухів Іван Богун, Іван Гонта, Максим Залізняк, кошовий отаман Іван Сірко. Володіння прийомами Спасу відіграло визначну роль у долях окремих людей, мало свій вплив і на хід історичних подій.

Що відчуває людина у стані Спасу?

Хто хоч раз перебував у стресовому стані, той відчув приблизно наступне: темніє в очах, потім настає просвітлення, все бачиться, немов через товсте, ідеально прозоре скло. Перед людиною немов би постає кришталева стіна.

Це і є вхід у стан Спасу, не залежний від волі людини. Підготовлена людина починає керувати собою у цьому стані, у непідготовленої може трапитись розлад психіки, здатний продовжуватись протягом багатьох місяців і навіть років. Усі школи йоги власне і займаються введенням людини у стан стресу з одночасним навчанням того, як керувати собою в цьому стані.

Свідомий вхід у стан Спасу – це є вхід у перед стресовий стан (в очах при цьому не темніє) з подальшим заглибленням у стрес не “широкою смугою", а вузько направленими “променями”, що мають конкретну цільову спрямованість.

Як саме відбувається вхід у стан Спасу?

На це питання батько відповів:

“Спитай птицю, як вона літає? Спитай рибу, як вона плаває? Хіба вони тобі це скажуть? А взагалі, мені здається, що у природі створився особливий тип організму, який здатний це робити. Із покоління в покоління передається ця здібність. Напевно, це мистецтво перейшло до нас від стародавніх жерців чи священників, які за велінням долі чи з необхідності узяли до рук зброю. Багато прикладів цьому можна знайти в історії слов'янства.

Тому як саме це відбувається, я тобі пояснювати не стану. А ось на питання, звідки це до нас приходить, є дві відповіді.

Перша: у спадщину.

Друга: Бог дав”.

У стані Спасу людина може перебувати близько дев’яти годин, виконуючи роботу із надзвичайними навантаженнями. Потім відбувається вихід із стану з відчуттям легкої втоми. Людина, яку хоч раз було введено у стан Спасу, може потім самостійно при вольовому зусиллі знову увійти в цей стан для проведення сеансу зцілення, ясновидіння та іншого. Більшість людей, які входили в стан Спасу заради цікавості, з часом втрачають здібності, набуті під впливом ззовні.

При достатній наполегливості людина, навчена входу в стан Спасу, може натренувати, розвинути у собі так звані надприродні здібності і тоді над головою у неї з’являється інформативно-керуючий центр усього організму - “Бриль”. Якщо людина не продовжує працювати над удосконаленням свого психічного стану, “Бриль" як енергетичне утворення розпадається.

Вводять в Спас, звичайно, людину у доброму настрої, у врівноваженому стані психіки. Усвідомлення того, що окрім фізичного, існує ще й ефірне тіло, яке можна спостерігати у всього: людей, тварин, дерев, неживих предметів – приводить новачка спочатку у стан ейфорії. Затим відбувається зміна стереотипів, у результаті деякі люди, вважаючи, що це на них зійшла Божа благодать, вдаються до релігії, залишаючись у житті активними і праведними особистостями. Зрозуміло, дотримання десяти заповідей ще нікому не заважало.

Особливо цінним для людини, яка оволоділа мистецтвом Спасу, є те, що вона набула стійкого стресового імунітету, тобто вміння швидко входити і виходити із стресового стану. Козак-характерник, навчаючи своїх учнів мистецтва самозахисту, говорив:

— Якщо тебе хтось вдарить, не лякайся. Хай б’ють! Чим сильніше тебе вдарять, тим могутнішим ти станеш, увібравши в себе всю силу того, хто б’є! Коли встанеш, будь милосердним і подякуй чоловікові за науку.

Що ж це за така “наука”?

Розуміти це треба так. Під час удару противника спас-характерник знімає інформацію і таким чином збагачується знанням про методику підготовки і нанесення удару, а також про шлях наступного виходу з шокового стану. Повторити аналогічний удар по Спасу неможливо: він вже захищений і удар не виводить його з рівноваги. Дії Спаса у відповідь передбачають етичний момент, для Спаса це означає:

“Перевір! Чи не випадковим був удар?

Перевір! Чи не був він нанесений помилково, чи не призначався комусь іншому?

Перевір! Можливо, чоловік, який тебе вдарив, вже розкаявся? (“Повинну голову меч не січе...”)

Перевір! Можливо, ти заслужив цей удар?” (Вибачся, попроси прощення).

Якщо жоден з цих принципів не проглядається, то Спас наносить удар у відповідь.

Що ж відчуває Спас у момент такого поєдинку?

Коли постає “кришталева стіна”, рухи оточуючих сприймаються уповільненими, у цей момент відбувається активізація біоенергетичної діяльності організму Спасу. При заглибленні у цей стан з’являється вміння управляти психобіоенергетикою, в результаті чого, як правило, встановлюється перевага над супротивником, яка затверджується і фізичними діями.