Дхарма людини - Що буде?

Що буде?

З кожною новонародженою людиною, яка піддається впливу християнства чи ісламу, зменшується кількість душ, що можуть у майбутньому перевтілюватись у всіх народах окрім євреїв, та тих, у кого віра не аврамічна. Хоча, як ми бачили, в цих релігіях теж існують згадки про реінкарнацію, але їхні  релігійні лідери всіляко уникають цієї теми. Що ж відбувається? Служителі культів аврамічних релігій масово підтримують догму, про одне народження та загальне воскресіння усіх на суд божий, не зважаючи на різні умови, в яких душа народилася, і з однаковим законом засудження грішників для всіх на суді божому. Без будь-якого шансу на виправлення чи спроби духовного зросту, із початком в кращих умовах народження. Хіба ж це справедливо, коли один народжується у сім’ї багачів, а інший з дитинства каліка і бідний? Ні, тому всі послані Дателем Буття пророки, повідомляють людям, що є перевтілення. Роблять вони це по різному, бо і самі, народившись, по різному звільняються від нашарувань ілюзій Майя, що відділяють духовний світ від речовинного. Але, як би вони про це не повідомляли, та всі вони свідчать про Справедливість і Милосердя Дателя Буття. Людській душі дане право Вибору, і їй властиво вирішувати, чи прислухатись до слів народного Вчителя і відкрити для себе істину, чи і далі слухати своїх пастирів від аврамічних релігій, котрі і самі не змогли побачити суть своїх пророків і вчать своїм помилкам інших.

Що ж із цього виходить? Виходить те, про що і говорилось: колективні духовні спільноти народів, серед яких панівними є релігії із догмою про одне народження і смерть поступово зменшуються, а у духовних спільнот із рідним богорозумінням – збільшується кількість душ. У семітській цивілізації збільшується найшвидше, тому що вона охоплює не лише природніх носіїв – арабів і євреїв, а й багато інших народів, що генетично не є семітами. Цивілізація – це духовно культурний комплекс цінностей, який охоплює всі народи і держави, що розділяють їх.

А це, як виходить? Все криється у механізмі здобуття душею життєвого досвіду. Все що робить людина живучи в тілі, кодується в своєрідну програму і виходить із світу Явого разом з душею і проникає в світ Навий, духовний чи езотеричний. І якщо віра людини полягає в здобутті духовних цінностей, то душа продовжить перевтілюватись і рости, та якщо людина має віру в одне народження і смерть, як проповідують попи, то ця догма вкодується і відійде в Навий світ разом з душею. Душа нічого з цим не вдіє, і більше ніколи не перевтілиться. А що ж? Вона піде на лоно Авраама. – Так ми ж цього і хочемо! – вигукне читач християнин. А чому ви цього хочете? Тому, що вам сказали, що праотець це Авраам? Так, звісно, він праотець, але не вашого народу, а лише Ізраїльського, і І.Х. прийшов не до вас, а лише до цього народу. Ви забули слова з Біблії, якщо ви її звісно, уважно читали, що ходити треба в свого бога, а не чужого. Яка ж найперша заповідь християн? Ця. І говорилась вона Ісусом до євреїв, і говорив він про те, що не руйнувати прийшов, але доповнити. Ісус говорив євреям про єврейське богорозуміння і про неєврейське, коли казав про “свого бога і чужого”.      А чому ж нас так дурять, можливо, все таки запитає читач?

Ми вже знаємо, що колективні духовні сутності тримаються купно у своїй масі, що вони мають свій спільний обсяг духовного досвіду, який, в силу різного богорозуміння, через історично генетичну визначеність тіла-носія для перевтілень, відрізняється від спільного духовного обсягу досвідів іншої колективної духовної спільноти інших народів. Таку спільноту я називаю Роєм. Отже Рій від Рою відрізняється своїм досвідом. Хоча душі і однотипні, і походять від одного Дателя Буття, бо Творець Єдиний, та маючи свої власні еґреґори, Рої різняться.

Що ж станеться з охристиянізованою душею генетично не семітського походження? Така душа після смерті попливе прямісінько у бік іудейського еґреґору, в чужий Рій. Незважаючи на те, що юдей Павло заявив, що нема ні грека, ні єврея во Христі, лише сім’я Авраамове, та неавраамівські душі мали досі інших праотців та інший багаж життєвих досвідів.

Після смерті, людина, що сповідує християнство, не зможе більше продовжити перевтілюватись. Якщо навіть припустити, що зможе, то це означатиме, що християнські догми про одне життя і смерть є помилкові, чи не так? А коли так, то чи бува не потрібно було б

уважніше придивитись і до решти догм?

Отож, звільнена охристиянізована душа наближається до єврейського духовного Рою. А там її зустрінуть Духовні Стражі, гіди. Це духовні сутності, ті людські душі, що виросли і стали вільними від необхідності перевтілення для духовного росту. Вони займаються справами лише свого Рою. Такі духовні стражі є у кожній колективній духовній спільноті. Їхня задача убезпечити генетично-духовне Єство свого народу, щоб продовжити шлях до головної мети, поставленої душам Творцем. Ці духовні стражі зупинять будь-яку чужу духовну еманацію і чужу людську душу, і проведуть свою у потрібне їй місце.

А чужу? Чужу душу відбуксують у місце, де вже є мільярди таких самих одурманених тілом душ, що мусили іти у Навому світі керуючись здобутою  тілом інформацією на протязі життя. Стражі відправлять її в один із величезних відстійників навічно. Основних відстійників два. Один для позитивних християн, які вважають євреїв богообраними і ставляться до них, як до вищих істот. Інший відстійник для негативних мусульман, які ставляться до євреїв вороже. Водночас, це дві аврамічні величезні духовні спільноти, які навчені бути рабами божими на основі іудейських істин, з іудейськими іменами-тегами. Як християни, так і мусульмани, вважають Біблію Великою Книгою. Як відомо, плюс на мінус дає нейтрал. Але енергія залишається у потенціалі. Цією енергією живиться колективна духовна спільнота, яка створила ці два протилежних духовних заряди, тобто іудеський духовний Рій. Що ж буде із душами, які попадають у такий відстійник? Вже нічого доброго не буде. Це вічна пастка, рабство і духовні муки, які неминуче відчуюють ці душі. Мільярди душ давно в них перебувають. Це і є те обіцяне пекло, про котре говорять душпастирі. Ось лише не кажуть вони, що воно чекає на всі не іудейські душі. Духовні стражі одразу визначать душу, яка хоч раз в житті у тілі висловилась проти християнства, ісламу і цього народу, хто хоча б зацікавився не іудейським богорозумінням. Такі душі шкідливі для іудейської духовної спільноти. Заради власного успіху, раціонально було б знищити таку душу.  Але душа  незнищенна іншою душею, це підвладне лише Творцю, і тому такі душі, після тривалих ментальних тортур,  відправляють в особливий відстійник для потенційно небезпечних в явному житті душ, щоб вони не змогли народитись і ясніше розпізнати ілюзії цих двох аврамічних релігій, щоб допомогти потім в цьому іншим. В Біблії записано: “око за око”, і це є справедливим законом Рівноваги. То вже Ісус заповідав прощати ворогів, він говорив це серед євреїв, і мав на увазі євреїв, як у ролі ворогів, так і у ролі ближніх, бо ж вони і є “ближні” відносно один одного, і закон помсти серед свого народу не завжди раціональний і вигідний для самого народу. Але ж, читачу, хіба ти особисто, ближній іудеям? Ні, і тебе не простять, як свого ближнього, ти для них чужак, небезпечний ворог, якого потрібно нейтралізувати. Тобі не простять твою, нехай хвилинну сміливість, коли ти наважився дізнатися про щось інше, окрім християнства чи ісламу. Цікавишся – значить щось не влаштовує, не змиряєшся з тим, що є. Не змиряєшся, значить готуєш свій власний бунт, який може захопити інших рабів. Отже ти –  небезпечний.