Дхарма людини - Перевтілення за Біблією

Перевтілення за Біблією

Для чого брагмани так дослівно берегли свої віршовані напрацювання – молитви, славні, обряди? Для того, щоб душа, яка знову втілюється, по народженні, опинилась у знайомому їй по минулому житі середовищу. Тут виникає дивне нерозуміння у читача християнина: а хіба душа взагалі перевтілюється? Хіба ми живемо не “один раз”?

Напевне, я розсмішу цього читача і стверджу: так, ми живемо вже мільйони перевтілень, і не лише я ось такий “безсмертний”, а і читач в тому числі. Тепер я почну засмучувати цього читача, розкриваючи йому очі на прикре маніпулювання духовними особами відомих релігій із цього питання. Чому вони це роблять розглядати тут не будемо, а звернемо свою увагу на саму суть.

Хтось може сказати, що балачки про реінкарнацію це байки індусів. Що ж, дійсно, індусів, і парсів (іранців), слов’ян, євреїв і усіх автохтонних рідних вір світу.

І, увага: так говорить і Біблія, створена в Ізраїлі, свята книга християн. Так говорить і вчення Каббали, доступне раніше лише вищим верствам цього народу. Як це не дико звучить після попівських тлумачень християнства, але навіть сам Ісус Христос сприймав перевтілення, як щось природне і невід’ємне від людини. Чому “навіть”? Тому що попівство, після 500 років від початку християнства вирішило знищити догму про перевтілення, як таку. Прості віряни не мають зараз права на ці знання. Йшлося про повне закріпачення людей у їх рабському існуванні. Якщо раніше найнижчі раби, з яких і складалися перші громади християн, мали впевненість у своїй реінкарнації в майбутньому, то зараз їм замінили ці уявлення на майбутній рай біля бога-отця, або вічне пекло, без шансу на виправлення помилок шляхом наступної спроби. Можновладці вже того часу вимагали від попів безумовної покори пастви (стада, яке пасуть). Тому на соборі 553 року архиєреї (“з грецької “вищі жерці”) прийняли рішення вилучити з писання все, що можливо, про реінкарнацію душі. До цього собору поняття про перевтілення у церквах було зрозумілим, легальним. Після очистки Біблії, воно лишилося тільки для обраних жерців від християнства, можновладців серед усіх народів, всіх, хто вивчає Каббалу.

Чому така несправедливість? А хіба світ справедливий? Хм, так, світ Справедливий! Природа нещадна до слабкого. Хто не володіє інформацією – той слабкий. Прості люди одурені і не можуть побачити того, що в них є буквально, під самим носом. Щоб не бути голослівним, запрошую читача будь-якої віри, разом зі мною перевірити, що про це говорять писемні релігійні джерела різних часів і народів. Спочатку звернемось до Біблії, як до найдоступнішого кожному українцю джерела.

Ісус Христос, як Світло Дателя Буття, так само, як і інші Пророки людства, неодноразово перевтілювався серед свого народу, щоб спонукати його іти у більш вірному напрямку. Тому євреї для Ісуса і є обраним народом, бо він їхній. Для кожного пророка свій народ богообраний, бо хоча Бог і один, та розумінь Його стільки, скільки й народів. Ці розуміння Бога у простому народі і називаються богом.

Отож, просунуті, вдосконалені душі добровільно повертаються із духовного Рою душ, що тимчасово знаходяться у Царстві Духа Предків Рідних свого народу. Чому саме вони? Тому, що лише духовно вдосконалені, просвітлені душі можуть обійти фільтри ілюзій Явного світу, що блокують пам’ять душі про попередні перевтілення минулих життів. Цим душам вже не загрожує інформаційний вибух у мозку їхніх нових тіл, і вони можуть користуватися всім своїм досвідом духовного зростання. Звичайні душі не сприймають на Яву (в житті) духовні істини Буття правильно.

Тож почнемо.

Питають І.Х. учні: “чому говориш їм притчами (байками)? І.Х. відповідає: “ тому і кажу їм притчами, бо вони дивляться і не бачать, і слухаючи не чують, і не розуміють;” Мт.гл13.13

Так само і більшість духовенства будь-якої віри буквально підходять до слів І.Х., а також і до цієї цитати:

“Лишіть їх, вони сліпі вожді сліпих; а коли сліпий веде сліпого, то обидва попадають у яму”

Мт.гл15.14  

Ну, і хіба ж не так?

Люди слухають своїх пророків, але в одне вухо влітає, а в інше вилітає, що 2 тисячі років назад, що зараз, без різниці. Наприклад, нам весь час твердять, що І.Х. – цар іудейський, з роду Давида, але ж сам І.Х. це заперечує: “Як ви думаєте про Христа? Чий він син? Кажуть йому: Давидів. Каже їм: як же ж Давид у натхненні називає Його Господом, коли говорить: “Сказав Господь Господу моєму: сідай одесную Мене, доки покладу ворогів твоїх у підніжжя ніг твоїх”? Тут Давид називає І.Х. своїм Господом, отже ж і сам І.Х. дивується: ...як же Давид … йому, Ісусу, пращуром є? Це приклад того, як люди розуміють написані кимось тексти.

Або нам кажуть, що окрім людини, всі інші живі істоти душі не мають, ні тварини, ні рослини. А ось І.Х. так не вважає – історія про смоковницю, коли ішов він голодний і подививсь на смоковницю, якій не час був плодоносити:

...І побачив при дорозі одну смоковницю, підійшов до неї і нічого не знайшов окрім самого листя, каже їй: так не буде ж надалі від тебе плоду навіки. І смоковниця одразу всохла.

Мт.гл.21.19

Отже, І.Х. уособив дерево, рослину, як рівну собі особу(душу), розгнівався на неї і прокляв, так само, як міг би проклясти котрусь людину. Тобто, вплинув ментально на душу, що була втілена в тіло рослини, доступною йому, Ісусу, як просвітленій душі, енергією впливу. Інакше, що ж він, дурень? Ви ж не проклинаєте, наприклад, стілець, якщо сіли невдало мимо нього? Попи ж таки трактують цей вчинок, як неврівноваженість мінімум. Хоча, бувши теслею, а не аграрієм, Ісус міг і не знати, коли там та смоковниця (фігове дерево) плодоносить взагалі, тим більше, що він займався езотеричними дослідженнями, щоб позбутися ілюзій фільтрів, по які говорилося вище, і був, як говориться, не від світу цього. Якщо запитати попа, чи має тварина душу, то піп відповість, що душу має тільки людина. Він скаже так, щоб не зробили якогось бунтівного висновку. І ми це чуємо все життя. Насправді ж, у Одкровеннях Іоана пишеться таке:

”і померла третина одуховлених тварин, що живуть у морі”…

Що ж, може душі в них якісь не такі, як в людей, чи Іоан бреше? Так ось, ні Ветхий заповіт, ні Новий, про якісь різновиди душ не розповідають, а отже слід розуміти, що душі і у людей і у тварин і у рослин однакового гатунку. Тоді як вони попадають у тварин і рослини? Хто рибі нахукав у її риб’ячий рот її окрему риб’ячу душу, хто її з мулу зліпив? Ну, так, наче Саваот, а де тоді її рай і пекло, чи можна їй грішити? А якщо тварини безгрішні, то за що їх вбивати, як не під час потопу, так в одкровеннях останнього дня? Ну, хай читач поміркує над цим, а я продовжу.

Загальна аксіома сучасного християнства проголошується у контексті так: одне народження – одна смерть. Подивимося у Біблію, чи так це. Проблема читаючої людини є та, що, як казав Ісус слухають і не чують, в цьому ж випадку, не вдумуються в написане. Ми всі звикли чути про святу трійцю. Хто це? Це, як вам скаже будь-який священик – бог-отець, бог-син і бог-святий дух. Так? Так. А ось Іоан каже, що не так. Вдумайтесь: …”Бо Той, котрого послав Бог, каже слова Божі: бо не мірою дає Бог Духа”. Звісно, абсолютному Богу, все доступно, та це  речення читається не так, щоб він сам себе давав, а так, як дає свою силу, дух. Це стосовно Духа. Здається, це вже не Бог. Тепер, стосовно Сина. Як там хто не тлумачить його статус, але будь-яке із тлумачень можна доповнити довідкою: у 325 році, у селищі Нікея, біля Костянтинополя, шляхом голосування, з незначною перевагою, одержаною шляхом побиття опонентів, було І.Х. проголошено Богом. До цієї визначної події Ісус перебував у статусі “помазаника”.

“Христос” і означає помазаник грецькою мовою, слово “хризма” значить мазь. Отож, маємо пряме перекручення фактів подій, поверхового прочитання Біблії і маніпуляцій проповідниками християнства. Так, Ісус, за словами авторів Євангелій, казав, що він є те саме, що й Бог. Та мав він на увазі дещо інше. Про це я скажу в кінці цього оповідання і не про Ісуса.

Ще зовсім недавно, якихось, 200 років тому, попи, які за суттю своєю є похваткі підприємці, намагались не допустити читання Біблії прихожанами. Чому? Тому, що керівництво церкви побоювалось, що прихожани розчитають і зрозуміють, що попи говорять їм не зовсім те, що є в основах, перестануть ходити до церкви і нести їм прибутки. Та поступово з’ясувалось, що для того, аби зрозуміти все неявне, що закладене в тексті Біблії, щоб навчитись читати поміж рядків, треба мати неабияку практику аналізу. Пересічний же селянин не здатен аналізувати прочитане. Селянин міркує: “ось я маю святу книжку, триматиму її на покуті, під образами, читатиму її”. І хоч він не розуміє самостійно прочитаного, зате уважно слухає батюшку, який йому тлумачить ці святощі.

Навіть і зараз, з людиною потрібно говорити вголос, аби вона щось сприйняла, більшість читати не любить і не хоче.

Книжку читає лише той, хто шукає істину, намагаючись позбутись ілюзій – ці люди вибрані.

Церковні святеники безупинно нам розповідають про царство боже, і як там буде добре. І хто туди попаде? Правильно, святі праведники, саме так. А чи ви себе можете віднести до цієї категорії людей? А чи знаєте ви про те, що навіть праведників Саваот(Єгова) має взяти на небо всього лиш 144 тисячі?

Це означає, що поза цим числом ніхто туди не втрапить. Чому? Тому, що Біблія книга свята, отже брехати не може. Скажете, ну, не можна ж так буквально все розуміти… А чому ні? Книга, названа святою,не може говорити абищо. Сказано, що Ісус прийшов лише до народу ізраїльського – значить так і є, він лише до них і прийшов. Усі подальші тлумачення Павлом (Саулом, тим, хто раніше сотнями вбивав християн), є лише вимушеним трактуванням християнського вчення серед греків, до яких він пішов через несприйняття юдеями його балаканини. Скажете, що це ж люди писали ті писання, нема ж непомильних.. Так, а хто ж писав? Апостоли, найближчі до І.Х. люди, які його і зрадили у критичний момент. Їх називають святими, то ж чи можуть ці люди помилятись? Та щойно ж наче вирішили, що непомильних нема? Отже, не святі? Якщо так, то в такому разі і багато чого, на чому збудована іудо-християнська секта юдаїзму (так визначено християнство у британській енциклопедії), є помилковим, якщо не сказати більше. Якщо щось треба розуміти метафорично,то що треба розуміти буквально?

Неєврею не варто замислюватись, що саме, та як, у Біблії потрібно розуміти. Йому треба уважно читати там написане і знати, що то написане не для нього.

А написане там ще й таке:

”а ті, що сподобились досягти того віку і воскресіння з мертвих, ні женяться, а ні заміж не виходять, і померти вже не можуть, бо вони рівні ангелам, і є сини божі, бувши синами воскресіння”.

Зверніть увагу,що все написане стосується лише тих, хто ”сподобиться воскресінню”.

Інші просто не воскреснуть. Вони вже й так у пеклі, то нащо займатися дурницями?

Ви скільки завгодно можете молитися і бити поклони у церкві, але раю побіля Єгови досягти написано лише коліну Ізраїловому.

Цьому підтвердженням є такі слова Павла адресовані євреям за походженням, про язичників, і на той момент це стосувалось усіх неєвреїв:

”Бо Македонія і Ахайя стараються деяким подаянням для бідних між святими у Єрусалимі. Стараються, але і боржники вони перед нами. Бо якщо пагани взяли участь у духовному, то мусять їм служити у тілесному”.

Павло до римлян.гл.15.26-27

Неєвреї, (пагани), повинні служити євреям. Тому, що віру їхню прийняли. Бо чий піп, того й прихід, тобто, чия віра, того й влада. Але ж вони богообраний народ, скаже невтомний читач християнин. А звідки це відомо читачу? З Біблії, скаже він мені. Так, саме з тієї непомильної, як ми вже визначали, книжки, яку ми щойно разом визнали метафоричною, не буквальною. Отже і богообраність цього народу, який ми, безумовно шануємо, як і всі народи земні, теж  слід вважати метафоричним, художнім прийомом, покликаним мобілізувати саме цей народ. Але ж і хто, врешті, написав Біблію? Святі старі євреї. Ви впевнені, що ці люди не погрішили проти істини, заради успіху своєї справи? Припустимо, Біблія і справді

точний документ. Тоді, за словами святого апостола Павла вам не варто ходити до церкви. Такий висновок випливає з його слів:

”Тому ті, що у плоті живуть,богу догодити не можуть”...

Павло до римлян гл.8.8

Скажете, вирвав з контексту? Беріть книжку і читайте контекст, там ідеться знову ж таки про праведників, які увійдуть у сакральне число обраних, а ми, з вами, аж ніяк.

Тож скільки б ґуль ми не набили собі, б’ючи поклони по церквах – цим ми Єгові не догодимо. Скажете, не Єгові, а Саваоту, еге? “Не вмер Данило, а болячка задавила”, як казали моя бабця. Не варто сподіватись навіть на якесь там прощення християнське. Гої, або неєвреї, не підлягають прощенню, скільки б вони не запевняли тих у своїй прихильності:

Та і все, майже, по закону очищається кров’ю, і без пролиття крові не буває прощення”..  Павло до євреїв гл.9.22

Так пише головний менеджер християнства Павло. Хоч ці слова і стосуються жертвоприношення козлів та інших тварин,та не забудьмо, що І.Х. був сам жертвою у людському вигляді. Ну, і на що ви сподіваєтесь, люди добрі? На те, що заради вас будуть порушені слова, сказані самим Єговою чи Саваотом? А хто ви, гої, для нього є ? Боржники євреїв? Ідемо далі.

Давайте роздивимось, як має бути у тому іудейському раю, котрий так посилено обіцяють християнам. Ось процес, що вважається райським, і заняття, якими безупинно там займаються:

”зайди сюди і покажу тобі, чому бути належить після цього…(це після всіх катастроф при кінці світу, авт.)

”тоді 24 старці падають перед Тим, хто сидить на престолі і вклоняються Живущому через віки і складають свої вінці перед престолом кажучи”...

Одкровення Іоана гл.41.1

Що саме вони кажуть, можете й самі прочитати, але суть в тому, що роблять це старці безперервно, тобто, встають з колін, кладуть на голову вінці, а потім знову падають ниць і так далі. І всі оті, хто знаходяться в тому, так би мовити раю, роблять те саме. Най Бог милує. Але, як кажуть євреї: “воно вам треба”?

Дуже цікавий, справжній енергетичний образ “того”, що являлося євреям у людському тілі під ім’ям І.Х.:

”І я поглянув, і ось серед престолу і чотирьох тварин і посеред старців стояв Агнець, нібито принесений в жертву, маючи сім рогів і сім очей, котрі є сімома духами божими, посланими на землю”...Одкровення Іоана гл.5.6

Уявляєте, що воно взагалі таке було? Чи потрібен, насправді, Творцю увесь той цирк? А може це зовсім і не те світло, про яке говорять? Для чого Творцю кров?

Добре, скинемо на те, що шляхи господні невідомі. Але ж чи то Творець взагалі описаний Іоаном?

Хай йому, тому Іоану, з його хворобливими мареннями. Спробуймо вважати,що Біблія є книжкою, в якій написані святі істини.

Що найбільше турбує людину? Це різноманітні страхи, а найбільший з них – це страх смерті, який комплексно включає в себе і страх невідомості того, що ж саме буде після. Не заглиблюючись у те, чому ми боїмося смерті, наведу дещо із Біблії, щоб читач християнин переконався, що древні євреї смерті зовсім не боялися, не кажучи вже про язичників. Сучасні прихильники Каббали, до речі, теж її зовсім не страхаються.

До виникнення християнства, майже у будь-якій релігії, що локалізувалася на теренах Европи та Азії, існувало тверде переконання про перевтілення душі. Не виключаючи і євреїв. В іудаїзмі, головною книжкою є Тора, яка є ні чим іншим, як Ветхим Заповітом. Отже, джерело доступне, і ми можемо прочитати в ньому про Іллю, який, як там говориться, повинен перевтілитися в майбутньому. Але, оскільки ідеться про християнство, візьмемо Новий Заповіт. І ось, що каже про Іллю Матвій словами І.Х.:

…” З народжених жінками не повставав більший за Іоана Хрестителя; але менший у царстві небесному більше його”... …”І якщо бажаєте зрозуміти, він і є Ілля, котрому випало прийти”...

Мт гл.12.10-14

Це прямі слова Ісуса про перевтілення, якщо Матвій не збрехав. Та ми знаємо, що святі люди не брешуть, тим більше апостоли. Не оглядаючись на марення Іоана треба взяти до уваги, що Ісус був одним із тогочасних освічених євреїв, звичайною нормальною людиною, яка хотіла реорганізувати той безлад, що царював у окупованій римлянами єврейській державі. Йому боліла ця окупація, корупція, занехаяння законів, що здавна тримали на плаву цей нещасливий народ, який тисячоліттями поневірявся від одних окупантів до інших. Словом, Ісус був звичайним, обрізаним, за законом іудейським, євреєм, освіченим у тогочасних науках. Тому він і пропонує пересічним рибалкам та біднякам, що були його учнями, зрозуміти його слова про перевтілення Іллі в Іоана. Мало сподіваючись на їх здатність до цього. Та він не брав до уваги, що поняття перевтілення було настільки широко відоме, що сприймалося, як аксіома серед орійських народів (де, мабуть, і сам Ісус про нього дізнався, або ж знав це перевтілюючись в Ісуса). Євреї, дізнаючись про це від окупантів, не зовсім розуміли тему реінкарнації, оскільки питали у І.Х.:

"І спитали його учні його: що ж книжники кажуть, наче Ілля має прийти наперед? Ісус сказав їм у відповідь: правда, Ілля має прийти наперед і влаштувати все; Але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і не впізнали його, а вчинили з ним, як хотіли; Так і син людський постраждає від них. Тоді учні зрозуміли, що він говорив їм про Іоана Хрестителя.”

Мт гл.17.10-13

Те саме пише і Марко у гл.9.11-13, а також Лука у гл.1.17:

”І наперед прийде перед Ним в дусі і силі Ілля, щоб повернути батьків дітям і непокірним образ мислення праведників, презентувати господу народ приготований…”

Загалом, у подібному погляді на життя немає чогось дивного. Дивним є те, що церковники постаралися вилучити з Біблії все, що говорить про реінкарнацію. Та як вони її не чистили, та не зуміли зробити цього до кінця.

Із контекстів цих древніх єврейських текстів стає зрозумілим факт грандіозної маніпуляції.

Ось наступні свідоцтва з Біблії на те, що до цензури 553 року все було інакше, як зараз. Є такий момент у книзі, де Ісуса питають про жінку, чиєю вона б дружиною мала бути після воскресіння, якщо з нею по черзі жили семеро братів. У євреїв є закон, за яким молодший брат одружується на дружині старшого, якщо той помер. До речі, як бачимо, полігамія не осуджувалась, бо ж, напевне, і якийсь з тих братів мав свою дружину на той час. Отож, І.Х. змушений пояснювати різницю між кінцевим воскресінням та циклічними перевтіленнями. На жаль, слухачі його не второпали. Хоча, чому я так говорю? Вченими доведено, що всі євангелії писались через декілька десятків років після смерті Ісуса. Отже, швидше за все, автори такий нюанс  вже і не зуміли передати. А позаяк, це писали огречені євреї, грецькою мовою, то можливі і такі непорозуміння вчення їхнього Вчителя.

Ось Ісус каже їм про все те, про що вони питають і намагається пояснити, що ніхто з колишніх праотців не є мертвим:

”А про воскресіння мертвих, чи не читали ви казаного вам богом: “я бог Авраама, і бог Ісаака, і бог Іакова; Бог не є бог мертвих, а живих.

Мт гл.22.31-32

І.Х. пояснює присутнім, що ці люди перевтілені, і можливо, вже неодноразово. Тут чітко простежується різниця між загальним воскресінням у кінці світу (тобто, в кінці періоду кальпи у 4 млрд 320 млн років), і безперервним перевтіленням.

Ось ці слова від Марка: Мр гл.12.26-27  Повторювати те саме не буду. Знову ж наголошується, що по воскресінню вже ні в кого не буде чоловіків чи дружин, але водночас, у книзі Мойсея записано, що бог не є бог мертвих, а живих. Висновок: всі вони перевтілюються для духовного росту. Якщо буквально вчитатись в євангеліє від Матвія, то бачимо таке:

”Тоді каже йому Ісус: поверни меч твій на його місце, бо всі, що взяли меч, від меча і загинуть”... Мт гл.26.52

Логічно, так воно і є, але дуже часто буває, що солдати після війни залишаються жити і вмирають у своєму ліжку. Отже, слова І.Х. стосуються наступних життів, в яких, за законом рівноваги той, хто вбив у минулому житті, в цьому теж буде вбитий. Чи може знову ці слова треба розуміти вибірково, так, як комусь вигідно на той, чи інший момент? Але далі. Є у євангелії від Івана місце, навколо якого сотні років точаться дискусії, ось воно:

”Й проходячи побачив чоловіка, сліпого від народження. Учні запитали його: Рабине! Хто згрішив, він, чи батьки його, що народився сліпим? Ісус відповів: не згрішив ні він, ні батьки його, але це для того, щоб на ньому явились справи божі.”

Іван гл.9.1-2

Тобто, аби І.Х. міг його зцілити. Водночас учні запитали не про якусь там крамолу чи єресь, а поцікавились тим чоловіком саме у світлі прийнятого в той час розуміння Буття, тобто про карму – покарання за законом рівноваги. За ними ж і Ісус, який мав би одразу зрубати під корень усі натяки про реінкарнацію (з точки зору сучасних церковників), також і він сприйняв це питання, як щось цілком зрозуміле, і у своїй гнучкій  манері дав їм третій варіант.

Окрім того, І.Х. і сам стверджує, що вже не вперше перебуває на землі у людському тілі

”Авраам, батько ваш, радий був бачити день мій; і побачив і зрадів. На це сказали йому іудеї: тобі нема ще й п’ятдесяти років, і ти бачив Авраама? Ісус сказав їм: воістину, воістину кажу вам: перед того, як був Авраам, я є…”

Іван гл.8.56-58

Тут нічого заперечити, просвітлені душі реінкарнуються у потрібний їм час. Вони мусять це робити, щоб допомагати людям духовно прогресувати. Життя не є якоюсь нагородою чи випадковим призом. Це випробування, часом нормальне, а частіше важке. Хоч і кажуть нам пастирі стада церковного,(до речі, влучний термін, стадо треба пасти, власної думки воно не має. Навіть барани серед овець завжди ідуть за бородатим цапом), що Ісус прийде, хоч і є в Одкровеннях Івана слова, які, начебто, підтверджують це, та сам І.Х. говорить про це інакше:

”Коли ж прийде Втішитель, (Розрадник) котрого я пошлю вам від отця, дух істини, котрий від отця походить, він буде свідчити про мене.”

Іван гл.15.26

Тут я навмисне не пишу всіх діючих осіб з великої букви, не розділяючи той пієтет християн до них, бо маю інше розуміння Бога. Але у Біблії всі ці особи написані з великої букви, тобто рівні між собою – і дух істини, і син-бог, і бог-отець, і бог-дух святий. Отже Ісус на роботі. Він має виконати нелегке завдання. Замість нього його міг би виконати і хтось інший із духів. Та обрано зараз саме його. Тут вже виникає питання і стосовно самої трійці: якщо Втішителі людства можуть бути різними духами від бога-отця, (бо ж і Ісус є Втішителем), то, значить і “бог-син” є терміном чисто символічним?

Отже, трійця – фікція?

Далі Ісус додає до попереднього:

”Але я воістину кажу вам: ліпше для вас, щоб я пішов: бо якщо я піду, то надішлю його до вас”...

Іван гл.16.7

…”Коли ж прийде він, дух істини, то направить вас на всяку істину: бо не від себе казатиме, але казатиме те, що почує, і майбутнє повідомить вам”... Іван гл.16.13

Так само, як Ісус, у тому ж ранзі, цей майбутній розрадник має повідомляти те, що йому скажуть.

Коментатори, які захищають Біблію, з її неточностями і протиріччями, завжди витлумачать їх так, як це потрібно для справи християнства, посилаючись на метафоричність, на нашу недорікуватість у розумінні слів божих і так далі. Але є даремною витратою сил, захищати зараз те, що перекручене у далекому минулому. З кожним наступним прочитанням Нового Заповіту, стає все зрозумілішим те, що Матвій, Марко, Лука та Іван не писали точний ланцюжок подій і не були взірцями розуміння вчення І.Х. взагалі. А в цілому складається враження, що вони наполегливо підганяли історію Ісуса під потрібну модель. Або це робив хтось від їхнього імені. Церковники майбутніх часів, у своїй загальній масі, вже зовсім не розумілися на тому, про що йдеться, бо розтлумачити їм було вже нікому. Тут проглядається деяка аналогія з орійськими брагманами: вони передавали свої тексти з уст в уста, завчаючи їх, та з плином часу змінювалася мова, і похибки під час завчання траплялися все частіше, забувався попередній прихований сенс тексту, тож зараз тексти Ріґ Веди на перший погляд повідомляють лише про випрошування у богів особистої милості разом із зовсім незрозумілими місцями. Спробуйте-но, завчити ідеально текст на мало зрозумілій вам мові, потім навчить цього тексту сина, а син нехай внука, і що вийде у кінці? Лише окремі просвітлені брагмани, котрі змалечку займаються санскритом і Ріґ Ведою, можуть прояснити, здавалося б, недоречні місця у цих славленнях. Один із таких людей – брагман Тілак, що у 1903 році написав тлумачення Ріґ веди. Взагалі, можна зробити висновок, що пам’ять людська, інтелект, ступінь розуміння людини людиною, це все дуже умовне, бо ні учні, ні наступні стовпи християнства, так до кінця і не втямили головної думки, яку ніс їм І.Х.: про вічність душі людської, яка подібна Духу Божому, про потребу духовного росту, під час явного життя, тобто в тілі, про наступне підбиття підсумків їхніх старань в кінці світу (по закінченні кальпи). А коли зрозуміли, то постаралися знищити будь-які сліди істиного вчення.

Був такий християнський філософ Оріген у 200-х роках,котрий все зрозумів правильно. На жаль, наступними папами, усі його праці були оголошені єрессю, конфісковані і знищені. Те, що вціліло, зберігається десь у підземеллях Ватикану в таємниці, для власних потреб.

Та не все того сонця, що в віконці. Давайте визирнемо у інше віконце. У яке? Ну, наприклад, подивимось на сусідню християнству релігію, на іслам. А що говорить на тему реінкарнації Коран?