Слов'янські вірування - Передмова

ПЕРЕДМОВА

Серйозне вивчення історії релігії у вищій школі неможливе без залучення текстів першоджерел. Тому й мета видання цих текстів насамперед навчальна: дати практичний матеріал студентам, які працюють під керівництвом викладача на семінарах з релігієзнавства.

У цьому збірнику ми подаємо лише писемні джерела з історії слов’янського язичництва. На жаль, до нас дійшли лише уривчасті відомості про давньослов’янські вірування, їх не можна порівнювати з багатством джерел тієї ж грецької, римської чи індійської релігій. Багато свідчень, що вийшли з-під пера середньовічних хроністів не тільки вбогі за змістом, а ще й написані не досить добре поінформованими авторами, які до того ж були часто налаштовані різко проти слов’ян чи їх релігії. Слов’янське язичництво в таких текстах постає як щось чуже й достойне осуду.Письмові ж свідчення, в яких релігія слов’ян подана «зсередини», тобто як самі слов’яни уявляли собі свої вірування, на жаль, відсутні.Та це й не дивно, адже у слов’ян до прийняття ними християнства своєї писемності не було. Отже, тенденційність наявних джерел під час їх критики потрібно постійно враховувати.

Щоб скласти цілісне уявлення про феномен давньослов’янських вірувань, потрібно залучити, крім писемних, ще й фольклорні, археологічні та лінгвістичні джерела. І лише їх поєднання дозволяє вибудовувати якісь цілісні вірогідні конструкції відносно феномену слов’янського язичництва. Поки що ми подаємо тут лише писемні джерела.

Тексти, подані в цьому збірнику, охоплюють величезний часовий проміжок – більше тисячі років – і відображають різні етапи розвитку слов’янського язичництва. Крім того, свідчення про давньослов’янські вірування належать представникам різних національних традицій – арабській, грецькій (візантійській), німецькій, данській, чеській, польській і, нарешті, давньоруській та давньоукраїнській. Умовно їх можна поділити на три групи:

1. на тексти, в яких подані факти слов’янської релігійної традиції, які є сучасними для тих, хто їх описує;
2. на тексти, в яких фіксується функціонування залишків слов’янського язичництва в межах простонародного рівня християнської релігійності
3. на зразки індивідуального міфотворення, коли середньовічні християнські книжники чи вчені-хроністи ранньомодерної доби, вивчаючи язичницькі вірування і не володіючи ситуацією в цій сфері, через процедури інтерпретації фактично творили нових слов’янських демонів та богів.

У цьому збірнику ми подаємо переважну більшість відомих на сьогодні свідчень про давньослов’янські вірування. До кожного з таких свідчень додається коментар, мета якого – пояснити «важкі місця» певного уривка, застосовуючи інтерпретації відомих дослідників, що займаються цією проблемою. Підбір думок вчених, що подаються в коментарях відображає, зрозуміло, суб’єктивний погляд укладача на історію слов’янського язичництва, який умовно можна назвати критичним. Початку того чи іншого документа передує короткий археографічний вступ, в якому подані відомості про автора, про сам документ, час його написання, місце зберігання, переклади і т. п.

Матеріали збірника призначені для використання на семінарських заняттях з курсу «Релігієзнавство», вони можуть бути також корисними при вивченні відповідних тем курсу історії України та культурології.