Час і простір в магії гуцулів

Сторінка 2 із 7

1.Магія як частина суспільної свідомості гуцулів

Дослідженню культури карпатських українців приділено багато уваги вчених, проте залишається ряд питань або малодосліджених, або ж зовсім невідомих. Зокрема, мало опрацьовані теми магії, народної медицини.

Цікаво, що в цьому регіоні понині світогляд мешканців залишився міфо-поетичним: «я сам чув голоси мавок», «до мене приходив мертвий коханий», «сусідчина курка знесла писанку», «вуйко піймав відьму у стайні» – і так без кінця. Польові дослідження в Карпатах схожі на занурення в океан, де відчуваєш незламність та істинність стихії і минущість окремого життя.

Нами було проведено ряд польових досліджень протягом 2008-2010років у Верховинському та Косівському районі (с.Шешори, с.Пістинь, с.Кривопілля, с.Космач, с.Криворівня, с.Верхній Ясенів, с.Верховина, с.Косів), Івано-Франківської області, було опитано близько 50 респондентів різного віку з числа місцевих мешканців з метою глибшого ознайомлення з духовною та матеріальною культурою сучасних гуцулів, аналізу переказів та обрядових дій, пов’язаних із одним із найдавніших пластів усної народної творчості – народною магією. Було опитано ряд найавторитетніших серед місцевого населення мольфарів, шептунів, примірників для того, аби з’ясувати природу їхніх дій, їх власне ставлення до них.

Cлід наголосити на тому, що відокремленість досліджуваного нами регіону надзвичайно сильно вплинула на збереження традицій та ритуалів, які, коли вірити свідченням таких авторитетних дослідників минулих століть, як М. Максимовича В., Милорадович¹, П. Чубинський², були зафіксовані на території «великої» України, проте втрачені внаслідок політичних та культурних впливів сусідніх народів, зміну менталітету народу тощо. Такими втраченими звичаями є, наприклад, традиція постів по понеділках та п’ятницях, що згадуються в народних казках, переказах, фіксуються у записах етнографів³. Більше того, окремі етнографічні явища, фіксовані й нині на Гуцульщині, були характерні раніше для більшої частини слов’янського світу і, навіть, Європейського простору – наприклад, водіння чоловіка, переодягненого на ведмедя під час Маланкового дійства та водіння ведмедя скоморохами на Русі, чи «циганами» в європейських містах періоду Середньовіччя^4.