Поділля

Страва, яку замовляли в ресторанах всього світу. Цей простий рецепт винайшла Глафіра Василівна Дорош із с. Уланів, Хмільницького району, Вінницької області. Завдяки картоплі по-уланівськи жінка стала всесвітньо відомою, 11 листопада 1965 року вона отримала за цей рецепт орден Трудового Червоного Прапора.

Ніколи не думала, що картопляна ковбаса може бути настільки смачною! Готувала її в перший раз і, впевнена, що не востаннє. Ковбаса вийшла ароматна, соковита, їсиш і відірватися неможливо! Настійно рекомендую приготувати!

У сезон, звичайно, киселі варять зі свіжих вишень, видаляючи кісточки. Запитайте – навіщо кісточки видаляти? Відповім – діти, вони такі діти … Кісточку обовязково проковтнуть, або зламають об неї зуб. Та й вишні без кісточок краще варяться. Якщо не сезон – вишні використовуються заморожені. Морозять вишні на початку літа, або, як я, купують вже готові свіжозаморожені вишні без кісточок в магазині. До речі, найчастіше дуже зручна розфасовка по 400 гр.

Для кожної господині із Зінькова випікання ковбаси — це справжнє покликання. Проте не всі вміють перетворити цей продукт у фірмовий делікатес. Тому справжні аси “ковбасної справи” не бояться розкривати свої секрети, адже в кожної господині навіть борщ виходить різним. Так і Лідія Стахова залюбки поділилася із нами всіма тонкощами виготовлення “зіньківської”. 

Старовинна вітамінна страва -коржі з кропивою. Смачно та коисно.

Покуштувавши запечену рибку, ви відразу відчуєте прилив сил і енергії, почуття ситості і задоволеності. Адже порадувати себе, як виявляється, так легко. Дуже проста страва здатна не лише наситити вас, а ще і підштовхнути до нових ідей: прикрашання страви, її подача, одним словом, створити свій унікальний шедевр із звичайних продуктів.

Бунцевські лежні – своєрідні деруни з картопляно-борошняної маси з кислою капустою. За своїми смаковими якостями не поступаються картоплі по-улановськи.  Але, як кажуть, краще один раз спробувати, ніж сто разів почути. А тому, пропонуємо вам рецепт приготування дерунів по-вінницьки.

Обрядове печиво, що готували на Петра (12 липня).

Пекли мандрики у кожній хаті й роздавали пастухам, які наймалися пасти громадську худобу. Пастухи (здебільшого підлітки) влаштовували у цей день свято на паші, не забуваючи при цьому добре напасти худобу. Після Петра переставала кувати зозуля, що й породило приказку: Зозуля мандрикою вдавилас