Купальська обрядовість на Україні - Висновки

Висновки

Купальське свято – одна з найзначніших дат народного календаря, створеного багатовіковим досвідом поколінь. Воно органічно входить у структуру традиційно-побутової духовної культури народу, яка своїм генетичним корінням сягає часів докласового суспільства. Купальські звичаї, обряди та ритуали, як і звичаї та обряди інших календарних циклів, нерозривно пов’язані з побутом народу і спричинені практичними та життєвими потребами людей.

Ці практичні інтереси й потреби виражалися насамперед у забезпеченості врожайності, захисті обійстя від усякого лиха, а також у намаганні передбачити майбутнє способом різноманітних ворожінь.

Магічна практика, що відігравала у купальській обрядовості не останню роль, була пов’язана, крім того, з усвідомленням життєтворної енергії сонця як найважливішого джерела життя. А оскільки саме 24 червня (за старим стилем) сонце досягало зеніту своїх можливостей, воно не могло в уяві людини ранньоетнічних спільностей не асоціюватися з вогнем. Саме тому біля ритуального деревця як зосередження плодотворних сил природи розпалювали купальські вогні, водили навколо них хороводи, танцювали, стрибали, що являло собою різноманітні види землеробської магії. Молодь, стрибаючи через вогонь, також намагалася почерпнути для себе якомога більше цієї життєтворчої сили.

Основою названих ритуальних дій є елементарні асоціації, імітативна магія. Конкретною ціллю характеризуються також обряди, спрямовані на захист членів сім’ї, житла, худоби від згубних дій відьом і чарівників, що, за народними віруваннями, ставали особливо активними й небезпечними в день купальського свята. Ці обряди походять з уявлень про незвичайну активізацію в період літнього сонцестояння не тільки життєтворних сил природи, а й сил зла.

Побутування основних компонентів купальської обрядовості в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Аналогічний характер властивий також магічним діям в обрядах очисного характеру – стрибання через вогонь, щоб позбутися хвороби, купання в ріках і качання в купальській росі, щоб змити з себе недуги, “замаювання” зеленню хат, щоб захистити житло і членів сім’ї від згубного впливу злих сил.

Картина побутування компонентів купальського свята на Україні характеризується локальною варіативністю тих чи інших ритуалів як за структурно-формальним вираженням, так і за поліфункціональністю семантики.

Архаїчний характер купальських обрядів підтверджують традиція обов’язкової присутності якомога більшої кількості людей на святі, розпалювання вогню способом тертя чи викрешування, пережитки архаїчних жертвоприношень (символічне знищення антропоморфних зображень спалюванням, потопленням, розриванням).

Купальськими обрядами завершувався період весняно-літніх русалій і саме свято Купала було кульмінаційним моментом цих русалій, що генетичне сягали культу предків і були пов’язані а вегетацією та ідеєю родючості.

Купальські обряди українського народу засвідчують також генетичну спільність і типологічну однорідність з аналогічними обрядами інших слов’янських народів, особливо східних слов’ян. В українському купальському обрядовому комплексі, як і в інших європейських народів, важливу роль відігравала вода, рослинність та вогонь, хоча питома вага тієї чи іншої реалії в певних територіальних межах була неоднаковою, що зумовлювало появу локальних різновидів купальських ритуалів.

І зміст, і форми купальської обрядовості, спрямовані на досягнення названих вище цілей, піддавалися в процесі історичного розвитку певним змінам і модифікаціям, що йшли від найпростіших асоціативних зв’язків між явищами природи до появи нових, більш складних абстрактних уявлень в обрядовій практиці. У зв’язку з цим розглядається виникнення асоціативних паралелей родючості землі з людською здатністю народжувати й продовжувати життя.

Тому в купальській обрядовості знайшла яскраве вираження ідея плодороддя – магістральна ідея всієї народної (і сімейної, і календарної) обрядовості. Ця ідея простежується у збережених рудиментах аграрної магії, спрямованої на підвищення врожайності полів і городів (комплекс ритуалів викликання дощу, обрядове потоплення купальського деревця та його антропоморфних еквівалентів, ремінісценції архаїчних Жертвоприношень тощо). Ідея плодороддя виражається також в асоціативних зв’язках між родючістю природи і жіночою фертильністю: чітко простежується прерогатива дівчат і жінок в обрядових діях (розпалювання купальського вогню, виконання пісень, вінкоплетення, прикрашення купальського деревця, збирання ягід, зілля).

Цій же ідеї плодороддя підпорядкована сукупність купальських ритуалів, спрямованих на передбачення долі та комплекс обрядових дій, покликаний згідно з віруваннями наших предків певною мірою вплинути на майбутнє подружнє життя і наблизити час одруження, приворожити нареченого.

Деякі обрядові дії купальського святкування були співвіднесені не тільки з турботою окремого селянина про своє господарство, а й з переживанням за долю всієї селянської общини. Класики марксизму-ленінізму визначали селянську общину як історично перехідну ланку між “первинною” (архаїчною) і “вторинною” (класовою) суспільною формацією. Звідси й своєрідний двоїстий характер в економічній структурі селянської общини – поєднання в ній колективної (общинної) і приватної власності. Ця двоїстість селянської общини, яка на Україні збереглася аж до другої половини XIX ст., зумовила і двоїстий характер у магічних ритуалах купальського святкування. Це особливо виразно простежується в апотропеїчних обрядах, які, з одного боку, мали яскраво виражений колективний характер (обходи навколо села, полів, символічне виорювання грядки), а з другого – індивідуальний (захист од уявних сил зла окремого господарства).

Ритуали з купальським вогнем, водою і рослинністю – полісемантичні і поліфункціональні. В них тісно переплітаються очисні та охоронно-апотропеїчні мотиви з хліборобською і шлюбною магією.

З прийняттям християнства купальська обрядовість ускладнюється – християнські вірування поєднуються з архаїчними народними культами і на цій основі виникають більш складні синкретичні форми. Церква й адміністративні власті жорстоко переслідували куп альт сякі обряди і забороняли їх організовувати як такі, що не відповідають основним догмам християнського віровчення. Однак ідеологи християнства не змогли викоренити зміст народних обрядів, у тому числі й купальського свята, і тому змушені були додати до традиційних язичницьких деякі свої елементи ритуальної форми, щоб хоча б якоюсь мірою примирити обрядовість народу з основними канонами християнської релігії.

З купальськими звичаями та обрядами тісно пов’язані народні легенди (про цвітіння папороті в ніч напередодні Івана Купала, про гру та купання сонця в цей день, про можливість знайти скарби тощо, а також деякі сільськогосподарські прикмети, в яких відбився багатовіковий досвід народу, його спостережливість і природний розум.

З плином часу одні магічні дії нашаровувались на інші, утворюючи при цьому складні переплетіння уявлень з різних історичних епох. Зміст одних обрядовий дій забувався, інших – переосмислювався.

Розвиток купальської обрядовості відбувався шляхом поступового занепаду магічно-ритуальних функцій і трансформування їх в естетично-розважальні. На основі прогресивних традицій обрядової культури народу розвивається нова обрядовість як важливий компонент сучасного життя.

У період перебудови та демократизації усіх сфер суспільного буття особливо посилився інтерес широких мас трудящих до народних звичаїв, обрядів, традицій – цих вічно живих і чистих витоків національної свідомості.

У зв’язку з цим святкування Івана Купала набуває нового актуального значення як засіб ідейно-естетичного та морально-етичного впливу на сучасну молодь. Однак, дбаючи про відновлення цього прекрасного свята, слід повніше і вдумливіше його організовувати, використовуючи кращі елементи народних традицій.

Ініціаторам сучасних купальських обрядів варто досконало з’ясувати генезис, функції, соціальну та естетичну природу свята Купала і при його відродженні використати ті його компоненти, які побутували в конкретній місцевості, що сприятиме збереженню локальних особливостей, етнічної своєрідності і неповторності цього високопоетичного народного торжества.