Вибір віри
Після походу на Болгар, за результатами якого був укладений мир, Володимир повертається до Києва. З цього часу фанатичний реформатор язичництва, представляється літописом «ПМЛ» як шукач правдивої віри.
До Києва приходять іноземні пропагандисти вір, пропонуючи на експорт своїх Богів, які правдивіші за місцевих, слов’янських.
Прийшли болгари магометової віри, і кажуть «Увіруй в закон наш і поклонися Магомету», і повідали Володимиру про вчення Магомета. Володимир вислухав їх, і сказав що йому було не любо «обрізання і утримання від свинного м’яса а про пиття сказав так – Русь есть веселие пить: не можем без того» «ПМЛ».
Прийшли іноземці з Риму і сказали: „Прийшли ми, послані папою“, і сказали Володимиру „ Земля твоя так ж, які наша, а віра ваша не похожа на віру нашу, так як наша віра — світло; клянемося ми Богу, який створив небо и землю, зорі і місяць и все, що дихає, а ваші Боги — просто дерево». Сказав на це Володимир "Ідіть, звідки прийшли, бо батьки наші не прийняли цього"
Прийшли пропонуватися хазарські євреї и сказали "Чули ми, що приходили болгари і християни, навчаючи тебе кожен вірі. Християни ж вірують в того, кого ми розп'яли, а ми віруємо в єдиного Бога Авраама, Ісаака і Якова ".І запитав Володимир: "Що у вас за закон?". Вони ж відповіли: "Обрізатися, не їсти свинини і зайчатини, дотримуватися суботи". Він же запитав: "А де земля ваша? ". Вони ж сказали: "В Єрусалимі". А він запитав: "Точно вона там?". І відповіли: "Розгнівався Бог на батьків наших і розсіяв нас по землях за гріхи наші, а землю нашу віддав християнам". Сказав на це Володимир: "Як же ви інших учите, а самі відкинуті Богом? Якби Бог любив вас і закон ваш, то не були б ви розкидані по чужих землям. Чи й нам того ж хочете? ".
Потім прислали греки філософа до Володимира, який звів наклеп на болгар магометової віри, сказавши «Їхня віра оскверняє небо і землю, і прокляті вони понад всіх людей, уподібнилися жителям Содому і Гоморри, на яких напустив Господь палаючий камінь і затопив їх…». Почувши про це, Володимир плюнув на землю і сказав: "Нечиста ця справа". Покритикував грецький філософ інших приходьок, розпочав сказ про свого Бога і про неспроможність язичницької віри батьків князя, Володимир сказав «Радий слухати». Вислухавши, Володимиру розповідь запала в серце, як написав Нестор. І дав філософу багаті дари, відпустивши з великою честю.
На думку Е.Е. Голубинського і А.В. Карташева ця повість не містить в собі нічого істинного, вона є пізнішою вигадкою і при тому не російською, а грецькою. В цій легенді всі слова, сказані посланниками вір і самим Володимиром, є очевидно вигаданими та літературно прикрашені,так як Нестор літописець писав повість близько 1110-1118 року, а події відбувались 986р. Літописець жив 125 років потому, і ніяким чином не міг чути того, про що вони говорили, навіть якщо б він служив літописцем при дворі, не кажучи вже про опис емоцій князя Володимира (Володимир плюнув на землю; Володимир зітхнувши сказав; Володимиру запало в серце і т.п.). Те, що літописцю могли передати сучасники Володимира, це лише загальний зміст події, в усній формі, так як писемності за переконанням самих християнських пропагандистів не було.
Опис оцінки вір великим князем виглядає примітивно, з підходом неосвіченої людини, що може протиречити освітньому рівню який Володимир отримав в Новгороді та як першої людини Київської Русі. Мусульманську релігію болгар, він відкинув нібито через заборони пити вино і необхідності робити чоловікам обрізання. Болгари магометової віри – це Волжські Булгари які прийняли іслам в 922 році, таким чином вони заручилися військовою підтримкою арабів. Державною релігією Волжських Булгар було об’явлено іслам ханифитского толку (мазхаба) – це найбільш м'яка, толерантна і ліберальна форма ісламу, яка була створена для мусульман неарабів. Засновник ханифитского мазхаба – Имам Абу Ханифа, дійсно здійснював умови допустимі послаблення і полегшення норм ісламу. Обрізання наприклад було не обов’язкове, а культура ісламу вливалась в місцеву культуру, на умовах поваги до уставлених традицій. Грецький літописець Нестор, святий Римсько-Католицької церкви, мав обмежені відомості про віру Волжських Булгартому і написав що знав, а в кінці додав «Та іншу всяку брехню казали, про яку і писати соромно», маючи на увазі розмову болгар магометової віри.
Німецьким католикам Володимир відповів просто: "Ідіть, звідки прийшли, бо батьки наші не прийняли цього". А юдейську віру Володимир відкинув через те, що він не хотів, щоб Київська Русь втратила свою землю, так само як і іудеї. В цьому місці є ще один доказ не історичності та пізнішого написання літопису. Юдеї говорять Володимиру, що їхня земля «була оддана християнам», у той час як в період другої половини Х-го століття Єрусалим знаходився під владою Арабського Халіфату та потрапив до рук християн лише в 1099 році, після Першого хрестового походу.
Всю цю історію вибору віри Володимиром можна знайти в більш ранній легенді 790р. вибору віри юдейським каганом Обадієм, яка описана в «Книзі Хазара» автора Єгуда Галеві (бл. 1075 – 1141р.). Про це існує легенда: представники трьох релігій у розмові з каганом зуміли довести, що юдаїзм є витоковою релігією як для християн, так і для мусульман. Це переконало Обадію прийняти юдаїзм, а за його прикладом перейшли в юдаїзм і всі знатні особи каганату, що нібито спонукало й увесь народ наслідувати приклад своєї верхівки. Отож, легенда, відома нам з Літопису Руського та «ПМЛ», виявляється далеко не оригінальною. Київська Русь, у певному сенсі, перебрала спадок Хазарського каганату, після завоювання Святославом, можливо з легендою про вибір віри. Вона була типовою фольклорною прикрасою в літературі свого часу, і не має нічого історичного. Крім того, відомо значну кількість первосвящеників які проводили духовно-релігійної пропаганди серед слов’янського язичницького населення Русі, Адріан ІІ (867–872), Іоанн VІІІ (872–882), Іоанн ІХ (898–900), Анастасій ІІІ (911–913), Іоанн Х (914–928), Лев VІІ (936–939), Агапіт ІІ (946–955), Іоанн ХІІ (955–964), Бенедикт VІІ (974–983), Іоанн ХV (985–996) – що свідчить про освідченність княжих дворів про християнську релігію.
Згідно «Повісті минулих літ», після спілкування з місіонерами, Володимира вирішив провести «випробування вір»: «Обрали мужів славних і розумних, числом 10, і сказали їм: "Ідіть спершу до болгар і випробуйте віру їх». І вони мужі славні і розумні, почали ходити по чужих землях, і чужих людей питати: "Яка віра краща? І чужинці радили послам русичам від них віру (мудрість) прийняти і прийнятій вірі (мудрості) себе підпорядкувати.
А яку ж розумну мету мало з боку Володимира відправлення посольства дивитися незрозумілі і безглузді для непосвяченого спостерігача дії? Ви ідіть і подивіться, у якого народу краще відбувається служба. Що це означає? Веселіше? Пишною? Невже Володимир міг у чомусь подібному вважати найкращу віру. Як великому князю могло прийти в голову судити про достоїнства тієї чиіншої віри за обрядами, зовнішнім умовним діям, які самі по собі не мають значення і які для людини залишаються незрозумілими і не можуть дати ні найменшого поняття про віру. (Голубинський Є.Є. 1997)
І зачаровані були посли прийшовши в грецькі церкви. «І прийшли ми в грецьку землю, і ввели нас туди, де служать Богові своєму, і не знали - на небі чи на землі ми: бо немає на землі такого видовища та краси такої, і не знаємо, як і розповісти про це» (ПМЛ).
Отже перемогла краса золотих принад, срібних іконостасів, самоцвітів на рясах священнослужителів. Задурманені були посли запахом ладану і запаморочливо-чарівним горінням свічок.
Історія з вибором віри Володимиром вражає своєю святою простотою, одночасно з історичними неточностями, плагіатом та літературними перебільшеннями висновок напрошується сам за себе.