Переоцінка духовної вартости

Сторінка 12 із 13

159. Я 3 ВОЛІ БОЖОЇ ЗВІСТИВ нове розуміння Бога Єдиного і Всеправедного. Бог Всеправедний дає мені силу, осяює душу мою правдивою Вірою. І я з Вірою в Бога, з любов'ю до мого многостраждального Народу споруджую Святиню Матері України — воістину святу Церкву.

І радіє душа моя, бо я бачу: в громаді вірних Святині Матері України є Українці з Карпат, Волині, Гуцулії, Лемківщини, Кубані, Полтавщини, Львівщини — зі всіх земель соборної Вітчизни.

Рідна Віра їх всіх зріднює, оновляє. Між ними зникла вчорашня релігійна ворожнеча. Чуже їх роз'єднувало, а Рідне їх об'єднало. Вони не співають «Боже, нам єдність подай». Бог в Українців єдности не забирав. Єдність Народу сама постає з єдности вірних.

160. «ЧУЛИ ПРО СИЛЕНКА? Він нову правду про Бога проповідує. Не пускайте його до хати, осудіть його! Бо Ісус остерігав: «Я — дорога і правда, і життя, ніхто не приходить до Бога, тільки через мене». [Іван, 14,6.]

«Хто не увірує, буде осуджений». [Марко, 16,16.] «Хто не зі мною, той проти мене». [Маттей, 12,30.] Отже, коли ви визнаєте Силенкову Віру в Дажбога, значить ви проти дороги, правди, життя. Ви проти Бога?» — сказав євангеліст рунвіянинові М.Л. (Ню Йорк).

І рунвіянин відповів євангелістові правильно, спокійно й розумно. Для 72 відсотків Людства, які не є християнами, Ісус не є дорога, правда, життя. У Мусульман, Жидів, Японців, Індусів та інших є своя дорога, є своя правда і свої розуміння Бога, і вони люблені Богом.

161. «ЧУЄТЕ, МІЖ УКРАЇНЦЯМИ ПОЯВИВСЯ Лев Силенко. І приніс їм Нову Вість. Не визнавайте його Пророком! Не визнавайте його Віри в Дажбога». «Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас». [Маттей, 7,15.]

«...Постануть Христи неправдиві й неправдиві пророки», «А ви стережіться». [Марко, 13,22-23.] То оце Силенко лжехристос, неправдивий пророк. Стережіться його», сказав баптист, загостивши з «Євангелією» до Українця (сповідника РУНВіри) в Оттаві в листопаді 87 року.

162. Я, ЛЕВ СИЛЕНКО, народила мене Українська мати у глиняній хатині, критій соломою. І виріс я на правому березі Дніпра.

Осінений Господнім благословенням, я не прийшов до Жидів (учнів Ісусових — Маттея, Луки, Марка, Іоана та їхніх земляків). І не кажу Жидам, що я Месія (Мошіягв - посланник Ягве, Син Бога Народу Ізраельського). І тому «Євангельські» слова остороги про месій-христів і фальшивих пророків не відносяться ні до мене, ні до Українського Народу.

163. ТА КОЛИ Б Я В ІЗРАЕЛІ ходив між Жидами (десь біля Стіни Плачу), і казав їм, що я, Лев Силенко, Мошіягв, Син Бога Ізраельського, то я був би фальшивим пророком, лжемесією. Жидівський месія має бути народжений Жидівською матір'ю.

І коли б Ісус прибув до Японців і почав їм казати, що не мікадо (цар Японії), а він, Ісус Назарянин, є сином Аматерасу — Японського божества, Японці назвали б Ісуса фальшивим пророком.

Юдеї вважали Ісуса неправдивим Пророком, неправдивим Месією. Фарисеї казали, що Ісус «п'яниця». [Маттей, 11,19.] Ті, що привели Ісуса до Пилата, казали, що Ісус «злочинець» [Іван, 18,30.] Жиди гнівалися, коли Він (Ісус) казав, що Він і Бог — це те саме. [Ів., 10,30.] Ісус вважав себе Світлом світу. [Ів., 8,12.] Жиди, чуючи ці слова, називали Ісуса богохульником, «богозневажником», і тому «повинен умерти». [Маттей, 26,65-66.]

164. ІСУС «З КОЛІНА ЮДИНОГО ВИЙШОВ», Павло до Жидів, 7,14. Ісус вірив, що Жиди — Богом вибраний Народ. Він ґоям казав: «Послано мене тільки до загублених овець Дому Ізраїла». [Маттей, 15,24.] Милосердний Ісус навчав ґоїв вірити, що «Спасіння походить від Жидів». [Іван, 4, 22.]

Ісус своїй батьківській Вірі (Вірі Мойсеєвій) дав доповнення. «Не думайте ви, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов. Я не руйнувати прийшов, а доповнити». [Маттей, 5,17.]

165. ІСУС ДАВ ЖИДІВСЬКІЙ ВІРІ нові поняття. «Не противтеся злому. Коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу». «Хто забере сорочку твою, віддай йому й свитину». [Маттей, 5, 38-40.]

Віра Христова є реформованою Жидівською Вірою і звуть її Юдо- християнізмом. («Стандарт Жидівська Енциклопедія» пише: «Християнська релігія виросла з Юдаїзму. Ісус і всі його послідовники були Жидами. І Жидом був Павло — будівник ґойського християнізму». [стор. 439, Ґарден Ситі, Н.Й. 1959 р.].

166. ЖИДІВ НА ЇХНІЙ РІДНІЙ ЗЕМЛІ жорстоко гнобили наїзники Римляни. Жиди вважають, що Мойсеєва віра («око за око, зуб за зуб») відповідає законам Життя. Людина має право боронити себе, дітей своїх, свою гідність.

Я вважаю Юдаїзм Рідною Жидівською Вірою. В Ізраелі тепер діє політична партія з назвою «Партія Національної Віри». Індія має Індуську Національну Віру (Індуїзм). Японія має Японську Національну Віру (Шінто). У Персів — Персіянська Національна Віра (наука Заратустри).

167. Є НАЦІОНАЛЬНІ ВІРИ В Алжирі, Південній Гвінейській Республіці, в Колумбії, Болівії, Чилі, Ґватемалі, Нікараґві. В Нікараґві сповідники національної релігії (Рама, Міскіто, Сумо) роблять сильний опір марксистському урядові, а католицькі панотці (хоч і не всі) пішли на співпрацю з марксистами.

Українці, які хочуть бути Українцями по Вірі, стають сповідниками РУНВіри. РУНВіра забезпечує Українцям право мати окремішне місце в історії духовного життя Людства. У РУНВірі визначені нові обряди, нові духовні вартості, нова культура самопізнання й самоусвідомлення.

168. І НАРОДИ, ЗНАЮЧИ, що Україна має свою Віру в Бога, свій Незалежний Шлях Життя, ставитимуться до Неї з пошаною й довір'ям. Будуть певні, що жодна чужа релігійна сила не зможе Україну використати проти іншої Чужої релігійної сили. Така Україна потрібна Людству на грані двох Світів.

Чим вища й благородніша буде свідомість Українців, тим більше РУНВіра матиме сповідників. Якщо в Україні житиме хоч десять мільйонів сповідників РУНВіри, Українська національна мораль буде висока. Її державна основа стане непохитною.

169. У СЕЛАХ І МІСТАХ стоятимуть Церкви — Святині РУНВіри. У Церквах віруючі славитимуть Правдивого Господа Дажбога. І святі молитви їхні єднатимуть їх. І звеличуватимуть Небо і Землю Вітчизни. Незалежність (національна і релігійна самостійність) є Божою благодаттю. Запорукою вільного самобутнього розвитку того чи іншого Народу.

Незалежність — Воля; відібрати в Людини Волю значить відібрати в неї право бути Людиною. Б.С. пише: «Умирали мої прадіди за православіє. А деякі за католицизм. І я про це довго думав. І кажу: в мене немає хотіння вмирати за чужі релігійні істини.

Я визнав духовну науку Лева Силенка, щоб моя розумова енергія була розкріпачена. Ставши сповідником РУНВіри, я став тим, ким я маю бути по природі і по Божому велінню.

Я став сам собою. Коли мене спитали, чому я визнаю «Мага Віру», то я відповів: бо я не хочу бути добрим по-чужому, релігійним по-чужому, освіченим, розумним і справедливим по-чужому».

Українці, визнавши РУНВіру, визнали самі себе Людьми Духовної Незалежности. І знають: достойними і сильними будуть тільки тоді, коли будуть самі собою. Коли їхнім умом, їхньою душею, їхніми синами й дочками, і їхньою Землею не буде розпоряджатися жодний Чужинець.

170. «ЛЕВ СИЛЕНКО ПИШЕ, що наші єпископи не були батьками Народу. Бо служили Чужій владі (ханам, королям, царям), які жорстоко експлуатували Українців. А я скажу: служили, бо мусили, іншого виходу не мали», пише К.С.

Ні, монах Ів. Вишенський, піп М. Шашкевич, піп А. Гончаренко ствердили, що архиєреї віри Христової мали можливість боронити свій закріпачений Народ. Але вони ніде не виступали проти жорстоких рабовласників. Бо й самі були рабовласниками.

171. Є ПРАВДА СВЯТА, ЯК БОГ: в Україні-Русі Церква Христова не стояла по стороні Народу. Вона була мачухою, а її архиєреї (єпископи й попи) оборонцями цієї Церкви-мачухи. І про це чітко пише й митрополит Василь Липківський.

У Києві у св. Софії митрополит Василь Липківський 12-14 жовтня 1921 року, проголошуючи постання УАПЦеркви, об'явив: «Тепер вже ми маємо свою рідну матір, свою церкву святу Українську, яка звертається до вас із словом Христовим нашою рідною мовою».

Очевидно, ця «своя Церква» по-духові Грецька (по ритуалах і розуміннях Віри Христової). Отже, «не своя». Та вона вже адміністративно не підлегла ні Грекам, ні Москалям. І митрополит назвав її «своєю рідною матір'ю». Перед цим (від 988 року до 1921 року) вона (Церква Христова) в Україні-Русі була мачухою, яка до Українців говорила чужою мовою, гнобила душу й розум Народу.

172. НЕМАЄ МОРАЛЬНИХ ПІДСТАВ 1000-ліття хрещення України- Руси відзначати, як свято Народної Волі, Радости, Щастя. «Леве Силенко, ваше нещастя в тому, що ви сліпо залюблений в рідний Народ. Ви Українцям говорите Правду. Ви думаєте, що вона їм потрібна? Вони не знають, що з Правдою робити? Їм потрібна брехня, і ще раз брехня, але солодка, яка бере їх за збайдужілу душу!

Українцям говорили Правду П. Скоропадський і С. Петлюра, чисту Правду. Але чи всі вони їм повірили? Відомо, що в цей час лунали всюди облудні, але привабливі гасла Леніна: «Земля — селянам. Заводи — робітникам. Геть попів!» І частина Українців пішла з Леніним, і помагали йому бити Петлюру і Скоропадського, і цим самі ж собі затягали петлю на шиї. Які люди, така в них і доля», пише М.П.

173. КОЛИ МІЙ НАРОД ЗАВДАВАТИМЕ МЕНІ БОЛЮ, глумитиметься, я терпітиму. Він не винуватий: його з колиски навчено не шанувати себе. Не шанувати тих синів, які борються за його кращу долю. Та він скоро пробудиться.

Я вірю, що мій Народ добрий, і його сини повинні йому говорити Правду, і тільки Правду. Життя, яке б воно не було миле й дороге, варто без вагань віддати за найбільше в світі щастя — за щастя сказати Народові Правду. Сказати все те, що є на душі, все те, що хвилює серце й тривожить розум. Сказати, щоб бути чесним з собою, з Народом, з Богом, і цим ощасливитися.

174. «ПРИЙШЛИ ПОГАНСЬКІ «ДАЖБОГИ» з ненавистю до Бога й Церкви», — пише митрополит у «Великодньому Посланні»: ім'я митрополита не подаю, щоб він не думав, що я маю на меті його кривдити.

Д-р М.Ю. пише: «Коли я почув від пан-отця про «поганських дажбогів» і про те, що Лев Силенко робить віруючих безбожниками, я дістав «Мага Віру». Прочитавши, радісно сказав дружині: Є Бог! Силенкове розуміння Бога зробило мене віруючою людиною, я гордий РУНВірою. І вірю, що наш Народ не схоче в Третє тисячоліття їхати на перестарілому возі православія.

У нас в родині є релігійна терпимість. Бабуся вірить, що Господь Саваот має довгу бороду, довге одіння, живе в небі. Він з ребра зробив жінку, в наметі в Авраама обідав, розмовляв (очевидно по-гебрейському) з Сарою у справі її вагітности. Бачу, таке розуміння Бога цілком відповідає тому рівневі духовости, що бабуся має. Називала мене безбожником. Тепер знає, що я маю молитви і вірю в Бога, тільки в нас не однакове розуміння Бога».