Культ Сварога у слов'ян - ІІ.Назви місяця і міфологема свята Сварога

ІІ. Назви місяця і міфологема свята Сварога

Датування свята Сварога.Принцип верховної влади в усіх індоєвропейських релігіях зв’язаний з листопадом, на початку якого випадало й свято Сварога. В Ірані — це дух металу Вар’я Хшатра; в Індії — Дхатрі («творящий людям добро і керуючий ними»). У кельтів календар поділявся на дві частини і мав два головних свята — Самайн (1 листопада) і Бельтан (1 травня). Ця традиція в Європі існує досі. Найкращий контакт з небесним і потустороннім світом може здійснитися в ніч з 31 жовтня на 1 листопада.

В Київській Русі листопад називали «підзимником». Українські приказки: «Листопад — вересневий внук, жовтневий син, зимі — рідний батечко», «Хто в листопаді не мерзне, тому і в зимову стужу не змерзнути». Цей перший листопадовий день ще має народну назву «починок». Саме цього дня Сварог починає кувати золотого плуга для русинів. Вважається добрим у цей день починати справи.

Етимологія імені. У румунській мові слова sfarog, sfarogi — сушитися, смажити на жаровні та прикметник sfaroage — сухощавий — можливо пізні запозичення з мови сусідніх слов’ян. Звичай «сварити» (зготувати) кашу на 1 листопада — символізує перехід від первісності до культури, показником чого є варена їжа. Слово «зварити» первісно мало значення з’єднати, спаяти, скріпити, звідси «свадьба» (пор. сканд. Богиня шлюбу Вар). У ковальській справі дієслово «зварити» «зварганити» застосовували щодо сковування шляхом розжарювання на вогні металів.

В основі імені Сварог, на думку М.Серякова, лежить давньоарійське varna — колір, світло, якість. У ведійську епоху воно означало суспільні стани арійського суспільства [2].