Культ Сварога у слов'ян - VІІІ. Арійсько-слов’янські паралелі у ведизмі

VІІІ. Арійсько-слов’янські паралелі у ведизмі

1. У Рігведі (V. 40): Сварбхану ковтає Сонце-Сур’ю (затемнення Сонця). Сварбхану — асур (злий демон), насправді — він належить до покоління старших Богів. До того ж його ім’я означає «власник сонячного світла».

С. Джемісон висловила гіпотезу, що Сварбхану (епітет грізного Бога Вогню) карає Бога Сур’ю за інцест з власною дочкою Ушас, проткнувши і накривши його темрявою [10]. Цю версію підкріплюємо тим, що жоною ведійського Сур’ї є дочка Сварбхану — Шакті (також відома під іменем Прабха — буквально «світло, сяйво»). Таким чином, покарання за невірність подружжя — відома міфологема, що пов’язує закон  Сварога з моногамним шлюбом.

Казкові персонажі, яких розчленовують або спалюють у вогні, миють у молоці кісточки, щоб відновити та омолодити, можуть бути співвіднесені з ведійським Першобогом Пурушею, який був розчленований, в результаті чого виник Всесвіт. Ця міфологема принесення Богом себе в жертву стійка у ведизмі та ін. європейських релігіях. Мета цього поділу на частини — зміцнення вселенського закону, його періодичне відновлення.

2. В іранській Авесті: Міф про потоп. Агурамазда наказує Йімі для спасіння усіх живих істот збудувати Вар (загородку) на всі чотири сторони, принести туди сім’я тварин, людей, птахів і червоних палаючих вогнів (?). Сім’я найпрекрасніших без вад людей і звірів: «Хай там не буде ні горбатих спереду, ні горбатих ззаду, ні увічних, ні помішаних і з родимими плямами, ні порочних, ні хворих, ні кривих, ні гнилозубих, ні прокажених, чия плоть викинута, ні з іншими вадами». Так через 40 років від однієї пари народжувалися по двоє: чоловік і жінка, від тварин самець і самка. Так жили тут люди прекраснішим життям.

3. Арійський варновий устрій. Чотири суспільні стани в Індії пов’язані міфологічно зі Сварогом. Ці стани за міфом, сотворені з тіла Першобога Пуруши (РВ, Х,90):

Рот його став брахманом,
Його руки стали раджанья (воїни)
Те, що стегна його — це вайшья,
Із стіп народився шудра.

Варна в Індії означає «колір» (підкреслює відмінність в кольорі шкіри): три вищі касти були білими (арьявана), шудри чорношкірі аборигени. Принцип поділу суспільства на три стани — давня арійська традиція, кожен з них мав свій колір одягу: жерці — влада і мудрість (білий), воїни — сила (червоний), орачі та скотарі — родючість (жовта). Шудри ж носили чорний одяг. Поступова втрата чистоти (світла) призводить до зниження від білого до чорного, що свідчить про низхідний шлях людських душ з неба на землю в міру входження їх в мирське життя матеріального світу. Ці уявлення давніх аріїв генетично беруть свої витоки в ідеалах Сварожого культу (тому вони можуть бути залучені для вивчення витокової семантики Сварога як Бога Неба). Корінь варн- існує в слов’янському лексиконі: річка і місто Варна в Болгарії.

Юлій Цезар писав: «У всій Галлії існує тільки два класи людей, які користуються відомим значенням і пошаною, бо простий народ там тримається в становищі рабів... але вищезазначені два класи — це друїди і вершники. Друїди беруть активну участь у справах богошанування, спостерігають за правильністю громадських богослужінь, тлумачать усі питання, що стосуються релігії, до них же поступає чимало молоді для навчання наукам... Другий стан — це вершники. Вони всі виступають у похід, коли це необхідно і коли починається війна» [11.111 — 112].

На Русі ця система простежується в епосі про трьох богатирів, з яких Альоша Попович — священик, Добриня Микитич — професійний воїн, Ілля Муромець — селянин.

В Ірані пророк Заратустра — перший жрець, перший воїн, перший скотар, а три його сини — родоначальники трьох станів.

Греція: Платон писав про ідеальну державу, на чолі якої стоять філософи, охороняють воїни, а матерільний добробут забезпечують ремісники.