Культ Сварога у слов'ян - VІ. Обрядовість Сварожин

VІ. Обрядовість Сварожин

Сварожини (як свято) відновлюємо на основі фольклорно-етнографічних даних. Ковальство вважалося вищим мистецтвом, пов’язаним з божественними таємничими знаннями, чарами, чаклунством.

1. Весілля. У любовних замовляннях видно зв’язок Божого Коваля з весіллям (він виковує  шлюбний вінець і обручку) та з продовженням роду (виковує дитину). До Сварога зверталися перед весіллям: «Скуй нам свадебку крепку, віковічну, нероздільну до сідої голови, до сивої бороди» — він покровитель домашнього вогнища і подружнього щастя. В українських родильних обрядах баба повитуха звертається до Сварога: «Спасибі Ковалю, що викував дитину, і не впотів, і в рученьки не хукав, а добро і тепло добувати було» (за Чубинським).

2. Запросини. В. Войтович в «Українській міфології» (ст.256) дає молитву на Кузьминки (1 листопада), яку господар промовляв рано до схід сонця з хлібом-сіллю на порозі: «Святі Безморозники, вітаємо вас хлібом-сіллю, Сонцем праведним і ласкаво просимо завітати до нас, у наше обійстя, у наші стайні, обори, кошари, пасіки та до нашої хати — до нашого столу....» Вочевидь, таке звернення в архаїчні часи стосувалося запросин Сварога до господи.

3. Братчина, треби, ритуальні страви. «Ссипка» — складчина продуктів (крупа, борошно, курка, півень, сир, масло) для колективної трапези. В давнину варили пиво, нині готують медовий напій, настояний на травах (дев’ятисил, чебрець, шавлія та ін.), плачинди з гарбузом. На Півдні України і в Придністров’ї в ці осінні дні печуть плачинди з гарбузом та яблуками, варять гарбузову кашу з молоком і пшоном.

Та головна обрядова страва — локшина з курятиною. Приказки: «На Кузьминки курка іменинниця», «Кузьма-Дем’ян — куряча смерть», «Курку — на стіл, курча — попу (волхву)» — приносили в пожертву курятину (це називалося «курей замолювати», «щоб курятина водилась»). Курей часто крали для обряду, за що господарі не мали права ображатися, бо це була треба Богові, на яку обов’язково треба запросити Бога (Сварога).

На зв’язок Сварога з курами вказує і, так званий, «курячий Бог», або «курячий піп» — камінь з пробитою діркою, який вішають в курятниках як оберіг. Це прототип давнього топірця або молота (металевого виробу з діркою) — символіка коваля.

Під час братчини не дозволяється ламати курячих кісток, щоб курчата родилися здоровими (кістки після споживання м’яса, закопують). Головні страви: каша з курятиною (причому запрошують Сварога каші з’їсти). Роздавали паляниці «за здоров’я». Яблука — не тільки символ продовження роду, а й символ воскресіння, вічного перевтілення душ (через Храм Сварога).

4. Поклоніння Сварожичу в овині у росіян свідчить про культову споруду (хоча й господарського призначення), принесення курей (півнів) у жертву 1 листопада (Кузьма й Дем’ян). Обряд в Курській губ. На Кузьминки і на Різдво: при молінні (пожертві) курей і поросят за столом качають жаровню з вугіллям, на стіл кладуть стебла житні й на них складають кості півнів і поросят [2. 34].

5. Табу. 1 листопада ковалі не працювали, а жінки не пряли. Також вірили в те, що Кузьмодем’ян починає кувати плуг саме 1 листопада. До цього часу намагалися завершувати якісь трудомістські роботи.

6. Ігрища. Після братчини відбуваються ігри, які попи в своїх повчаннях проти язичників назвали «ігрища бесовская» — народні гульні та еротичні ігри на Сварожини. Мета сварожих гулянь — єднання народу, обмін позитивною енергією. Магія родючості відображена в так званих «поцілункових» іграх.

1) Гра Подушечка. Збирають пір’я з жертовних курей, шиють невелику подушечку. Молодь стає в коло. Один заходить в круг з подушкою. Співають:

Подушечка, подушечка,
Да ти пуховая.
Молодичка, молодичка,
Да ти молодая.
Кого люблю, кого люблю,
Того поцілую.
Пуховую подушечку
Тому подарую. [9. 403].

Парубок дає дівчині подушку, кладуть її на землю, стають на неї колінами й цілуються. Далі дівчина бере подушку, йде по колу, вибирає іншого парубка, гра продовжується.

2) Гра «Підкувати молодицю». Парубки, ряджені ковалями з молотками в руках, «підковують» дівчат: хапають дівчат під час гри, задирають їм спідниці, беруть за ніжку і «кують» молотками по каблучках, за що дівка має поцілувати парубка. Те саме роблять і чоловіки молодицям, які подобаються. В цю гру грають і старші люди. Символіка цієї гри для старших — «перековування старого на молодого», «перековування хворого на здорового» і т. под.

3) Обрядові ігри з яблуками відомі в багатьох європейських народів. На вечорницях їх чіпляють на ниточках до якої-небудь жердини, а діти, зчепивши руки за спину, намагаються піймати і вкусити яблучка зубами. Те саме можна влаштувати в широкій мисці з водою, де яблука плавають, а учасники гри намагаються вкусити їх зубами. Відомий тут і наш традиційний гарбуз, вирізаний у вигляді голови-ліхтаря зі свічкою всередині — вважають, що на цей вогник прилинуть душі Предків, яких поминаємо в цей день. Причому подібні обряди відомі не тільки в європейців, а навіть у японців.