Культ Сварога у слов'ян - Х. Християнсько-язичницький синкретизм образу Сварога

Х. Християнсько-язичницький синкретизм образу Сварога

Ще давньоруський книжник писав, що людина є символом Всесвіту: «Чоловік єсть вторий мир мал: есть бо Небо і Земля, і як же на небесі, і як же на землі, видимая і невидимая: от пупа до глави яко небо, і паки от пупа дольняя єго часть яко земля; бо земля імієт силу рождательськую і проходження вод... тако і в сій нижній часті чоловіка сія суть. Паки же в горній части єго яко на небесі світила, солнце і луна, гром, вітер, сице і в чоловіка і во главі, очі й глас, дихання і мгновеніє ока, яко молнія скорошественно» [12.102].

Образ Сварога в християнстві заступили Кузьма і Дем’ян (пор. Кузьма — кузня). Виконували певні обітниці — складали пожертви, свічки до ікон Кузьмодем’яна. Існувало багато храмів іменних Космодем’янських — свідчення традиційності шанування давнього Бога-коваля.

Первісні функції Сварога, як Бога, який варить, лишилися в корені імені С-вар-ог. З його міфом пов’язаний архаїчний історичний період винаходу вареної їжі, що передувала Сварогу як Богу-ковальства.

Козьма і Дем’ян вважалися лікарями-цілителями, отже тут є залишок уявлення про Сварога як цілителя. В Житіях про них писали:

В християнізованих текстах часті згадки Кузьми і Дем’яна як одного персонажа — Козмодем’ян. Це залишок язичницького уявлення про одного Бога. Крім того, в одному замовлянні Кузмодем’ян названий «ремесленим Богом», що взагалі суперечить християнському розумінню. Існують також легенди про боротьбу Козмодем’яна зі Змієм, що також не мають нічого спільного з християнством.

Цікавий синкретичний образ давнього Сварога — залишок не тільки Космодем’яна, а й «святих» Бориса і Гліба, які також є «безсеребрениками» і цілителями, і також зливаються в один образ, як і Космодем’ян.

В одній з народних пісень XIX ст. у росіян Смоленської губернії, ім’я Дем’яна уявлялося як по-батькові Кузьми: «Да Козьма ли ты Демьянович!Да ты скуй ли ка нам свадебку». Як бачимо, цей «святий» відповідальний за весілля, як і Сварог.

Висновки: Компаративне дослідження культу Сварога дає підстави вважати Сварога місцевим слов’янським верховним Богом-отцем (для цього є достатня джерельна база). Етимологія імені Сварога має слов’янське походження, пов’язане з функцією творення. Культ Сварога був надзвичайно популярним у слов’ян, в тому числі в Київській Русі, але через церковні заборони набув синкретичних рис, поєднавшись з персонажами світової релігії. З культом Сварога пов’язані міфи про кування золотого плуга, меча, обручки а також зоряна та календарна символіка, як батька небесного Зодіаку. Нині маємо достатньо підстав і фольклорно-етнографічних даних для того, щоб реконструювати язичницьке свято Сварога 1 листопада.